Інформаційна політика - Почепцов Г.Г. - Принципи організації електронного уряду

Отже, в зарубіжних країнах використання Інтернету органами управління розглядається в наш час як одна з можливостей підвищення ефективності державного управління. До поширених в Інтернеті позначень "В" (англ. "business" – бізнес) і "С" (англ. "consumer" – споживач), які використовуються у різноманітних сполученнях (В2В, В2С), додалися – "G" (англ. "government" – уряд) та "А" (англ. "administration" – управління). Так, зокрема під: G2C^*108 (уряд – громадянин) розглядається налагодження зворотного зв'язку з громадянами; G2B (уряд-бізнес) – взаємовідносини державних органів і бізнесу; G2G (уряд – уряд) – автоматизація відносин і документообігу між відомствами.

*108: { У даному випадку, коли мова йде про уряд, позначене С розшифровується як громадянин (англ. citizen — громадянин).}

Процес формування та впровадження електронного уряду складається з трьох основних етапів:

– перший – на цьому етапі держава формулює свою стратегію та тактику щодо е-уряду, закладає підвалини для його подальшого запровадження. Відкриваються вебсайти органів державної влади, на яких розміщується довідкова інформація про основні напрямки діяльності цих органів, вирішуються питання щодо технічного і програмного забезпечення їх роботи (тобто вебсайтів), розпочинається робота серед громадян щодо роз'яснення мети створення е-уряду та навчання їх використовувати можливості е-уряду для задоволення своїх потреб;

– другий – відбувається подальша інтеграція вебсайтів окремих органів державної влади у єдиний портал, на вебсторінках органів державної влади починають впроваджувати елементи інтерактивної взаємодії, передусім формується набір послуг, які громадянин може отримувати електронним чином, тобто в режимі он-лайн (спрощення бюрократичних процедур – розміщення форм, бланків, замовлень, які передбачають можливість їх заповнення і відправки та не потребують присутності громадянина), удосконалюється навігація портала (користувач може легко перейти з вебсторінки одного органу державної влади чи місцевого самоврядування на іншу, тобто відбувається як горизонтальна навігація (на рівні органів влади одного підпорядкування), так і вертикальна (наприклад, від центральних органів державної влади до місцевих органів), окрім того закладається можливість зворотного зв'язку (подання заяв, звернень, скарг, запитів тощо, які поки що не потребують обов'язкової відповіді органу державної влади у режимі он-лайн), розвивається мережа громадських пунктів доступу до Інтернету;

– третій – це переведення спілкування між громадянином і органами державної влади переважно в режим он-лайн, якнайповніше надання електронних послуг (24 години на добу, 7 днів на тиждень), активна реалізація зворотного зв'язку (відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування за надання відповідей на звернення громадян у режимі он-лайн), розвиток цифрової демократії (можливість інтерактивного двостороннього спілкування, участь громадян в обговоренні законопроектів, проектів постанов, рішень органів державної влади, обговорення кандидатів на ті чи інші керівні посади в органах влади та місцевого самоврядування, електронне голосування тощо).

На сьогодні спостерігається зростання кількості прихильників думки, що впровадження інформаційних технологій у державне управління дасть змогу швидко все оптимізувати: зменшити витрати на утримування держави, прискорити взаємодію органів державної влади між собою і з громадянами. Найвагоміший аргумент на користь електронного уряду, який наводять його прихильники, – це підвищення прозорості та відкритості органів влади за рахунок переходу на новий рівень зворотного зв'язку як із громадянами, так і з бізнесом.

Як зазначають американські фахівці, слід відрізняти уряд, забезпечений електронним інтерфейсом (онлайновий уряд, government on-line) від електронного уряду. Зрозуміло, що електронний уряд завжди пов'язаний із громадянами через онлайновий інтерфейс. Але не завжди онлайновий уряд є електронним урядом. Останній потребує більш глибокої перебудови традиційних форм діяльності.

Виділяють такі принципи організації електронного уряду^*109:

· *109: { Вершинин М. "Электронное правительство" в XXI веке, http:// www.pr-news.spb.ru/publicat/}

· Орієнтація на громадян. Громадяни (платники податків) як власники уряду, а не лише споживачі його послуг, визначають політику і напрямок розвитку проекту.

· Зручність і простота використання. Всі електронні додатки, які застосовуються в е-уряді, мають на меті полегшити користування системою для громадян, збільшивши швидкість обслуговування запитів і скоротивши термін чекання.

· Бізнес-трансформація. Все програмне забезпечення, архітектура й інфраструктура, а також політика електронного уряду спрямовані на те, щоб додати урядовій системі ефективності бізнес-моделі з її відповідною низкою переваг.

· Вартість і складність. Вони мають бути зведені до мінімуму, щоб робота із системою не викликала ускладнень як у приватних, так і в корпоративних користувачів.

· Обслуговування. Ефективність роботи електронного уряду має проявлятися в його здатності швидко і з найменшими витратами обслужити найбільшу кількість громадян, забезпечуючи при цьому найвищу якість послуг.

· Відповідність. Електронні додатки мають повністю відповідати загальній архітектурі систем безпеки, ідентифікації, електронних платежів, а також загальному дизайну користувальницького інтерфейсу системи.

· Масштабність рішень. Електроні додатки мають забезпечувати взаємодію між різними структурами й органами, які складають систему, і повну взаємну сумісність.

· Виконання. Додатки мають відповідати меті удосконалення трансакцій шляхом скорочення тривалості й зменшення складності обслуговування і прикладених зусиль.

· Звітність. Додатки мають збільшувати точність даних, можливість їх архівування, а також аудита транзакцій.

· Швидкість втілення. Термін доопрацювання й впровадження додатків має становити від трьох до дев'яти місяців.

· Готовність до дії. Урядові органи повинні виявляти готовність приєднатися до системи й адаптувати відповідно до неї свою роботу. Враховуючи, що це пов'язано з певними ризиками, ці органи мають керуватися розумними прикладами і здоровим глуздом, а також бути упевненими в успіху й корисності проекту.

Аналіз зарубіжного досвіду формування електронного уряду дає змогу відокремити деякі принципові положення^*110:

· *110: { Кошкин А.Н. Проект "электронного правительства": мировой опыт и российские перспективы, http://www.e-government.ru/pub/}

· зосередженість на реальних потребах громадян і бізнесу (підхід "від життя");

· використання передових методів і рішень, співробітництво і партнерство з високотехнологічним бізнесом і промисловістю;

· оптимізація процедур взаємин держави, громадян і бізнесу, відпрацювання механізмів цифрової демократії;

· порівнянна з приватним сектором якість послуг;

· урахування специфіки потреб різних соціальних верств і груп населення; зосередження уваги на найбільш болючих темах суспільства;

· надання державних послуг через різні канали, включаючи цифрове телебачення, мобільні телефони; розвиток мережі центрів виклику і центрів суспільного доступу;

· підтримка проектів відомств і місцевих органів влади, здійснення координації і вироблення стандартів, які дають змогу створювати вертикально і горизонтально інтегровані державні мережні ресурси;

· ефективне вирішення питань захисту мереж і інформації;

· реалізація механізмів, що забезпечують захист прав особистості;

· оптимізація структури державного апарата і всієї системи державного управління, навчання державних службовців новим формам роботи; удосконалення управлінської культури; створення системи стимулів і мотивації;

· визначення реальних і доступних для громадян інформаційних показників ефективності функціонування державного апарату і державних служб.

Таким чином, е-уряд – це адаптація державного управління до нових вимог суспільного розвитку, яка включає і безпосередньо послуги, які надає держава (тобто органи державної влади та місцевого самоврядування) своїм громадянам, і інтерактивну взаємодію між ними, зокрема завдяки підтримці та впровадженню системи зворотного зв'язку (громадянин ® уряд ® громадянин, та навпаки, за допомогою сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.

Доречним тут буде навести слова Альфреда Хіршмана: "Чим більше люди і влада обізнані про діяльність і потреби один одного, тим вищий рівень взаємної довіри".