Інформаційна політика - Почепцов Г.Г. - Онлайновый уряд

Європейці зацікавлені в покращенні та полегшенні доступу до інформації державних органів. Це забезпечить прозорість діяльності органів державної влади, а також гарантуватиме цілеспрямованість прийнятих Європейським Союзом рішень. Необхідно здійснити великий обсяг роботи для того, щоб забезпечити громадянам доступ до веб-сайтів урядів окремих держав і європейських інститутів, забезпечивши їх зручними засобами для пошуку і виявлення необхідної інформації.

Обмеження доступу до основних статистичних і бізнесових даних гальмує розвиток бізнесу загалом, та приватного сектору вторинних послуг, спрямованих на інформування суспільства, зокрема. Тому необхідно полегшити одержання державної інформації, що в свою чергу стимулюватиме розвиток нових секторів послуг, що базуються на відкритих джерелах інформації. Потенційний ефект після вирішення цього завдання важко переоцінити:

· уряди стануть ближчими до простих громадян;

· з'явиться можливість скоротити видатки на утримання урядових службовців;

· будуть створені додаткові робочі місця для провайдерів вторинних послуг;

· буде створено загальноєвропейський інформаційний ринок державної інформації.

Отже, План дій щодо реалізації програми "е-Європа" на 2002p., розроблений Європейською Комісією, встановлює загальну стратегію співробітництва, єдині цілі країн-учасниць, загальні принципи і скоординовані механізми прискорення і розширення масштабу дій, а також визначає конкретні заходи з чітко визначеними цілями:

· для забезпечення дешевого, швидкого і безпечного доступу в Інтернет передбачається закінчити лібералізацію місцевого зв'язку і ввести новий регламент регулювання електронних комунікацій;

· основні зусилля, пов'язані з інвестуванням у навчання громадян, передбачається направити на підвищення ІКТ-грамотності всього населення країн Європейського Союзу шляхом підключення шкіл до мереж і оснащення їх засобами доступу в Інтернет, підготовки необхідної кількості викладачів і розвитку системи постійного (довічного) навчання, що дасть змогу скоротити розрив між людьми за рівнем кваліфікації;

· для сприяння масовому підключенню до Інтернету та його використанню заплановане створення завершеного загальноєвропейського і національного ринків електронної комерції, а також забезпечення онлайнового доступу до суспільних і урядових послуг. У цьому контексті слід зазначити, що онлайновий доступ до найбільш важливої інформації має бути забезпечено вже у 2002 p., а загальний онлайновий доступ до переважної більшості видів послуг – до 2003 р. Окрім того, у 2002 р. мають бути кардинально спрощені регулюючі процедури у сфері бізнесу і розроблені скоординовані для усіх країнами механізми доступу до суспільної й урядової інформації;

· сприяння участі громадян у діяльності електронних урядів. З огляду на те, що інформаційні і комунікаційні технології у принципі сприяють зміцненню демократії і допомагають створювати і розвивати різні електронні співтовариства, міністри будуть підтримувати заходи, спрямовані на використання ІКТ у європейських демократичних процесах і, зокрема, у європейських парламентських виборах 2004 p.;

· сприяння зверненням громадян і бізнесу до онлайнових послуг, які мають бути їм легко доступні. При цьому необхідно забезпечити громадян і бізнес можливістю самостійного вибору каналів і шляхів одержання послуг, які їх влаштовують, виключивши будь-яку їх залежність від виробників і провайдерів послуг;

· сприяння організаційним змінам, яке означає, що створення ефективних е-урядів потребує внесення змін в організацію діяльності урядових органів. Ці зміни можуть включати створення нових внутрішніх структур і ділових процесів, організацію навчання і перепідготовку персоналу, працевлаштування вивільнюваних співробітників що вивільняються, тощо.

· підвищення безпеки роботи в електронних мережах і довіри до них. Ці два фактори є найбільш важливими при організації послуг е-уряду. У зв'язку з цим міністри прийняли зобов'язання щодо посилення в межах Європи координації дій для забезпечення безпеки мереж, з гарантування безпечного доступу до послуг е-уряду і сприяння використанню електронного підпису.

Для довідки. "Електронна Європа плюс" – програма спільних зусиль формування інформаційного суспільства в Європі. Європейський Союз будує інформаційне суспільство разом з іншими державами, які прагнуть вступити до нього. Свідченням цього стала Програма "Електронна Європа плюс", підготовлена країнами-кандидатами разом з Європейською Комісією і запропонована 11–12 травня 2000 року на Європейській конференції міністрів у Варшаві "Інформаційне суспільство – прискорення розвитку європейської інтеграції". В ній визначалися основні напрями і зусилля країн – кандидатів у члени Європейського Союзу. У лютому 2001 року Спільний план дій був прийнятий країнами-кандидатами, зокрема Кіпром, Мальтою, Туреччиною та іншими.

Ця програма стала підтвердженням того, що країни-кандидати мають тверді, стійкі переконання щодо вступу до Європейського Союзу, що передбачає використання всього потенціалу можливостей інформаційного суспільства і в подальшому допоможе уникнути появи і розвитку цифрової нерівності між країнами Європейського Союзу. Впровадження інформаційного суспільства на рівні лише одної держави не вистачить для розвитку всіх. Модернізація економіки, зміни в бізнес-процесах, функціонуванні уряду, зміни відносин між громадянами, бізнесом і урядами потребують відповідної політики, яка б ґрунтувалася на широкому визнанні потенціалу цього розвитку, особливо для країн-кандидатів, їх економіки і нових можливостей для їхніх громадян. Відповідно до умов охоплення і обміну інформації не лише серед країн-кандидатів, а і з країнами – членами Європейського Союзу, дії мають концентруватися навколо трьох основних цілей, тих самих, що визначені програмою "Електронна Європа" і є спільними для країн Європейського Союзу, і які мають бути адаптовані для моніторингу та проведення відповідних контрольних (еталонних) тестувань прогресу (руху у цьому напрямку).

Однак для досягнення узгодження і реалізації цих дій, не лише на рівні окремої країни, а й на рівні Спільноти, необхідно, щоб результатом цього стало охоплення всіх. З цією метою до Програми країн-кандидатів було включено додаткову мету – фундаментальну побудову основ (стандартних блоків) інформаційного суспільства. Країни-кандидати визнали, що часу для досягнення зазначених цілей не багато. Вирішення цієї проблеми потребує термінових невідкладних дій, і саме тому Програма "Електронна Європа плюс" має фокусуватися на спільній ключовій даті – 2003 році, завдяки якій можливо буде поєднати цілі "Електронної Європи плюс", і відповідної програми Європейського Союзу. Внаслідок цього заплановано, що перший звіт буде представлений у лютому-березні 2002 року, а проміжний звіт буде подано до розгляду в кінці 2002 року. Фінальний звіт має бути подано у кінці 2003 року.

Програма "Електронна Європа плюс" і відповідний План дій були представлені головами держав і урядів країн-кандидатів у Ґетеборзі на Європейському Самміті 16 червня 2001 року. Вони ґрунтувалися на мережевему графіку розвитку (прискорення) реформ і модернізації економік країн-кандидатів. Запропонований План дій дасть змогу країнам-кандидатам працювати паралельно з державами-членами, а також активно співпрацювати з ними. Крім того, це дасть країнам змогу обмінюватися досвідом і кращою практикою, і таким чином сприятиме ефективній інтеграції Європи.

На відміну від Програми "Електронна Європа", "Електронна Європа+" має не три основних мети, а, як вже зазначалося, – чотири. Перша мета визначена як "нульова" (тут мається на увазі, що досягнення трьох наступних неможливе без її першочергової реалізації).

Отже, основні цілі та заходи цієї програми такі:

1) Формування відповідних засад для становлення інформаційного суспільства, яке має базуватися на прискоренні розвитку можливих комунікаційних послуг для усіх (передбачає прискорення і повну лібералізацію телекомунікаційного сектору якнайшвидше); переміщенні та реалізації ІКТ, яке б відповідало інформаційному суспільству (ґрунтується на забезпеченні доступу до сучасних телекомунікаційних мереж і послуг для всіх громадян).

2) Дешевий, швидкий, безпечний Інтернет, який передбачає дешевий і швидкий доступ до Інтернету; швидкий Інтернет для дослідників та студентів; безпечні мережі та смарт-карти.

3) Інвестиції в людей і вміння: європейська молодь у цифрову добу; робота в економіці, заснованої на знаннях; участь для всіх в економіці, заснованій на знаннях.

4) Стимуляція використання Інтернету: розвинена е-комерція; урядові он-лайн; електронний доступ до публічних послуг; медицина в мережі Інтернет; європейський цифровий зміст (контент) для глобальних мереж; розумні транспортні системи, онлайнове середовище.

Також слід зазначити, що у третьому напрямку з'являється новий елемент порівняно з аналогічною програмою "Електронна Європа", а саме – онлайнове середовище. Це, на нашу думку, пояснюється потребою в узгодженні й інтеграції мереж та доступу до них серед країн-кандидатів і відповідною загальноєвропейською мережею.

У результаті проведених дискусій з державами-членами було підготовлено проект Переліку основних публічних службу

котрий був остаточно переданий на розгляд комісії в Лісабоні з урахуванням всіх побажань і переконаністю у тому, що всі громадяни, включаючи тих, хто не має бажання, матимуть інтерактивний доступ до цих служб (див. табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Перелік адміністративних послуг і ступінь їх використання в середньому по Європейському Союзі^*124

Для довідки. За даними Євробарометра (весна 2000 р.) майже 50% терапевтів мали доступ до Інтернету на роботі. Більшість з них працюють у Швеції, Голландії і Данії. Спостереження виявили, що лікарі переважно використовували Інтернет з метою взяти участь у професійних обговореннях і проконсультуватися з іншими лікарями. Рівень взаємодії з пацієнтами дуже низький – лише 12%. Крім того, не більше 5% користувачів Інтернету регулярно використовували послуги онлайнових магазинів (робили онлайнові покупки), лише 10% взаємодіяли зі своїми онлайновими урядами.

Нові технології потребують вивчення, як їх краще використовувати. Зрозуміло, що це питання не тільки вивчення того, як використовувати нові технології, а й адаптації старих вмінь та дій. Інвестиції у цифрові технології свідчитимуть лише про те, що нові можливості використовуються повною мірою для ефективного зростання, за умови, що установи, підходи та практичні дії старої економіки адаптуються до цих можливостей. Цей процес адаптації зробить можливим їх використання. Адаптація у публічному секторі відбувається в Європі досить повільно. Це значною мірою пов'язано не з технічними питаннями, а з потребою ефективних змін у керуванні цими процесами з боку державних діячів.

Більш того, швидкість розвитку інформаційних і комунікаційних технологій породжує зростаючий ризик нерівності між регіонами, це стосується передусім питань доступу до інформації і знань у суспільстві. У той час, коли перед Європою постала необхідність глобальних змін в цій сфері, органи державної влади на всіх рівнях – спільноти, національному, регіональному і локальному – мають дуже уважно поставитися до цього ризику. Небезпека зростання цифрової нерівності робить це завдання більш важливим для органів державної влади і пов'язана виключно з розвитком інформаційного суспільства.

Ця проблема зумовлена тим, що нова діяльність, генерована завдяки інформаційному суспільству, прагне концентруватися переважно у декількох міських центрах, керуючись при цьому щільністю, великим перехрестям мереж, з якими пов'язані економіки центральних регіонів Європи. Саме тому Європейська Комісія рекомендує, щоб у кожний регіональний план розвитку було включено діяльність щодо сприяння доступу до інформаційного суспільства. Для цього передбачено виділення 6 млрд євро з фондів Спільноти, які мають бути використані протягом 2000–2006 pp.

Отже, "е-Європа" – ініціатива Європейської Комісії, спрямована на прискорення трансформації європейського промислового суспільства в інформаційне. Європейці зацікавлені в покращенні та полегшенні доступу до інформації державних органів. Це забезпечить прозорість діяльності органів державної влади, а також гарантуватиме доцільність прийнятих Європейським Союзом рішень. Необхідно здійснити великий обсяг роботи для того, щоб забезпечити громадянам доступ до веб-сайтів урядів окремих держав і європейських інститутів, забезпечивши їх зручними засобами для пошуку і виявлення необхідної інформації.

Використання онлайнових урядових служб активно розвивається в Європейському Союзі (див. табл. 7.2). Близько 25% користувачів Інтернету використовують доступ до урядових вебсайтів. Хоча, слід зазначити, що більшість цих взаємодій (інтеракцій) є пасивними – тобто відбувається пошук інформації і перекачування відповідних програм. Лише 10% користувачів Інтернету використовують публічні веб-сайти для подання відповідних форм. Рівень інтерактивності серед держав-членів різний. Так, Голландія, Фінляндія, Швеція та Данія мають рівень майже удвічі більший за середній. Про низький ступінь інтерактивності локальних урядів свідчать дані досліджень Євробарометра (весна 2000 p.), котрі показали, що серед 56% місцевих влад (адміністрацій), які мають веб-сайти, лише 28% мали електронну версію офіційних форм, і лише 8% громадян відіслали ці форми назад електронною поштою. Таким чином, ця робота знаходиться лише на стадії розробки. В подальшому ці показники мають розвиватися відповідно до прогресу контрольних вимірювань (еталонного тестування) щодо основних онлайнових публічних служб. Дотепер зусилля були сфокусовані на фіксації чітких визначень.

Таблиця 7.2. Використання Інтернету установами Європейського Союзу, %

Підсумки реалізації напрямку "Урядові он-лайн – електронний доступ до публічних служб" у межах програми "е-Європа" у 2002 році наведено в табл. 7.3.

Таблиця 7.3. Урядові он-лайн – електронний доступ до публічних служб

*125: { IDA — програма взаємообміну даними між адміністраціями.}

Дослідження, проведені Євробарометром у червні 2002 року, засвідчили ефективність політики Європейського Союзу щодо впровадження е-уряду (див. табл. 7.4).

Таблиця 7.4. Звернення громадян ЄС до державних адміністрацій за допомогою Інтернету

План дій "е-Європа 2005". Затверджений на Севільському саміті у червні 2002 року. Мета: створення інклюзивного^*126 суспільства. На відміну від Плану дій 2002 року увага концентрується на ефективному доступі, використанні й готової спроможності Інтернету.

*126: { Inclusive — включати.}

У центрі плану дій – користувачі. На всіх рівнях і в усіх заходах увага акцентується на е-охопленні (іншими словами, е-включенні), включаючи е-доступність для людей зі спеціальними потребами. Б-охоплення означає, що основні послуги мають бути доступними не лише через персональний комп'ютер, а й через інтерактивне цифрове телебачення, третю генерацію мобільних телефонів і кабельних мереж. Новий план дій має фокусуватися на поширеній присутності та використанні широкополосних мереж всюди у Європейському Союзі та на безпеці мереж й інформації, е-уряді, е-навчанні, е-здоров'ї та е-бізнесі. Зусилля плану "е-Європи 2006" спрямовані не на створення нових інститутів чи законів, а на забезпечення координації та спільних цілей для політичних дій (акцій), які вже здійснюються в багатьох різноманітних контекстах

Національна компетенція. Кожна країна ЄС має ексклюзивне право вирішувати, як працює система її публічних послуг. Країни ЄС зрозуміло, мають намагатися більше навчитися в інших країн завдяки узгодженням спільних цілей та обміну інформації щодо прогресу у напрямку їх досягнення. Цей підхід можна визначити як відкритий метод координації. Регіональні чи локальні посадові особи часто відповідають за дії на місцях.

Компетенція ЄС. Європейські закони мають бути розроблені на зразок закону про вільну торгівлю. Деякі з цих законів адаптовано до нових технологій. Бюджет ЄС фінансує програми, які сприяють розвитку менш розвинених регіонів, дослідженням, навчальним обмінам тощо. Деякі з цих грошей використовують для сприяння використанню Інтернету.

Інститути Європейського Союзу і національне державне управління мають сприяти використанню інформаційних технологій у розвитку ефективних служб для європейських громадян і бізнесу.

Е-уряд є ключовим компонентом Плану дій 2005 – це означає масове використання уряду он-лайн і отримання від цього значної економії. Публічний сектор може стати каталізатором як для простої інформації, так і для споживачів в потребах пропускних спроможностей мереж передавати цю інформацію громадянам. Сьогодні публічний сектор є великим зберігачем і виробником змісту (контенту) у Європі, таким чином він є величезним потенціалом для використання публічного сектору інформації для доповнення різноманітних послуг.

План дій також акцентує увагу на перенесення в е-уряд "допоміжних офісів" (the back offices). Мета цього полягає в посиленні ефективності роботи допоміжних офісів центральних, регіональних та локальних урядів, це вважається першим необхідним кроком у напрямку впровадження дилерських офісів (the front office) для надання послуг громадянам.

· До кінця 2003 року Комісія буде здійснювати програму "можливостей взаємодії мереж", залучаючи спільні технічні специфікатори, щоб національні е-урядові послуги могли бути доступними для громадян і бізнесу через Європейський Союз.

· До кінця 2004 року уряди ЄС мають забезпечити, щоб 20 основних послуг були повністю доступні он-лайн, інтерактивно. Це має передбачати гарантію доступу для громадян зі спеціальними потребами.

· До кінця 2005 року країни – члени ЄС мають здійснювати значну частину своїх публічних постачань електронним чином.

Згідно з четвертим моніторинговим дослідженням Cap Gemini Ernst & Young (CGE&Y), проведеним у жовтні 2003 p. за замовленням Європейської Комісії, розвиток послуг електронного уряду для громадян у європейських країнах як і раніше відстає від послуг для бізнесу^*127. Як уже зазначалося раніше, заходи щодо моніторингу й оцінювання є невід'ємними складовими планів дій "е-Європа 2002" та "е-Європа 2005". Індикатори прогресу членів ЄС щодо досягнення цілей цих планів дій згруповані за такими напрямками: доступ до Інтернету і використання його громадянами, доступ до ІКТ і використання його підприємствами, вартість доступу в Інтернет, електронний уряд, е-освіта й охорона здоров'я, онлайнові купівля і продаж, готовність електронного бізнесу.

*127: { Див. Електронний уряд, http://www.kmu.gov.ua/control/uk/ publish/category}

Як вже зазначалося, у сфері електронного уряду регулярно відстежується й оцінюється онлайнова доступність 20 послуг (12 – для громадян і 8 – для бізнесу). Якщо у плані "е-Європа 2002" основним індикатором була частка базових державних послуг, доступних у режимі он-лайн, то в наступному плані "е-Європа 2005" індикатор був переглянутий, і тепер він формулюється так: кількість державних послуг, цілком доступних он-лайн. Усі послуги поділено на чотири категорії:

1) послуги, за допомогою яких держава одержує фінансові ресурси від громадян і бізнесу (в основному це сплата податків, внески в системі соціального страхування);

2) реєстраційні послуги;

3) послуги, що надаються громадянам і бізнесові на основі сплачених податків і внесків;

4) дозволи і ліцензії.

Розрізняють чотири рівні розвитку онлайнової доступності: 1) онлайнова доступність інформації про послугу; 2) однобічна онлайнова взаємодія (онлайнові форми); 3) двостороння онлайнова взаємодія (онлайнове подання форми); 4) повний цикл одержання послуги, доступний он-лайн.

У 2003 році було додано ще один вимір: 1) послуга; не цілком доступна он-лайн; 2) послуга; цілком доступна он-лайн. Дослідження CGE&Y 2003 року проводилося в 15 країнах, членах ЄС, а також у Норвегії, Ісландії і Швейцарії. Як свідчать основні результати дослідження, кількість державних послуг, доступних у режимі он-лайн, збільшилася практично в усіх країнах. У середньому, зростання становило 7% і дорівнює 67% (у 2002 р. – 60%, а в 2001 р. – 45%). Лідером є Швеція (87% послуг доступні он-лайн), за якою йдуть Данія й Ірландія (по 86%). Австрія (83% ), Люксембург (47%), Бельгія (58%), Нідерланди (65%) і Франція (73%) домоглися найбільшого прогресу за рік (з 2002 по 2003 pp.): у середньому зростання становило 10%, а в Австрії – 27%. 45% послуг цілком доступні в режимі онлайн (тобто досягли максимально можливого рівня онлайнової доступності), порівняно з 35% у 2002 році і 20% у 2001. Данія є лідером: 72% усіх державних послуг цілком доступні он-лайн (в Австрії 68%, а у Швеції – 67%).

Найбільшого прогресу досягнуто у послугах, за допомогою яких держава одержує фінансові ресурси від громадян і бізнесу. Розвиток послуг електронного уряду для громадян відстає від послуг для бізнесу: у середньому 79% послуг для бізнесу доступні он-лайн (а 63% – цілком доступні), у той час як ті самі показники для громадян дорівнюють 58% і 32%.

У липні 2003 року відбулася конференція Міністрів держав – членів Європейського Союзу, присвячена проблемам е-уряду. На ній було розглянуто досвід різних країн щодо розробки і впровадження е-уряду, а також визначено переможців щодо кращих напрацювань у цій сфері (табл. 7.5).

Як подальший приклад запровадження е-уряду в Європейському Союзі можна навести ініціативу спільноти: "У напрямку до пан-Європейської платформи для е-уряду." Так, з метою стимулювання та сприяння впровадження е-уряду, Європейська Комісія нещодавно визнала комунікаційну інфраструктуру безпеки, яка пов'язує Інтранет національних урядів ЄС, інститутів та агенцій. Ця інфраструктура фінансується та управляється програмою IDA (Взаємообміном даними між Адміністраціями), буде діяти як платформа для нових пан-європейських послуг е-уряду. Данні переносяться мережею протягом фази здійснення проекту, включаючи інформацію про інфекційні захворювання, дорожньо-транспортні пригоди і водійські ліцензії.

Для довідки. Франція. З 2004 року і протягом трьох років (2004–2007) кожен француз, що подає податкову декларацію через сайт податкової адміністрації, буде одержувати знижку в 10 євро від держави відповідно до закону, прийнятого парламентом країни в грудні 2003 року. Нова ініціатива негайно зазнала критики профспілки французької податкової адміністрації, що вказали на її несправедливість для тих, хто не має доступу до Інтернету. Однак, згідно з результатами роботи фінансової комісії французького сенату, кожна податкова декларація, подана он-лайн (зі сплатою прибуткового податку банківським або електронним перекладом), заощаджує 20 євро державі. Поділяючи половину цієї суми з платниками податків, адміністрація сподівається стимулювати використання онлайнової послуги й одержати надалі ще більшу економію коштів. У 2002–2003 фіскальному році лише 1,8% усіх декларацій були подані он-лайн.

З іншого боку, у 2002–2003 фіскальному році кількість онлайнових декларацій збільшилася у п'ять разів порівняно з 2001–2002 фіскальним роком і становила 601,025. У 2002–2003 фіскальному році було зареєстровано 10,5 млн відвіду вань сайту французької податкової адміністрації. Для порівняння – у Великій Британії в 2003 р. заповнили онлайнові декларації 324,710 платників податків (плюс 364 000 декларацій, заповнених бухгалтерами від імені своїх клієнтів), а в Іспанії ця кількість становила півтора мільйона^*128.

*128: { Див. Податкова адміністрація Франції, http://www.impots.gouv.fr/}

Таблиця 7.5. Переможці, оголошені під час конференції "е-Уряд 2003", (7–8 липня 2003, Вілла Ерба, Комо, Італія)

Прем'єр-міністр Франції Жан П'єр Раффарен 9 лютого 2004 року оголосив про початок реалізації першої в країні стратегії розвитку електронної адміністрації. Відповідно до стратегії всі адміністративні процедури мають бути доступними он-лайн або по телефону до кінця 2006 року. Стратегія ADELE (ADmіnistration ELEctronique 2004/2007) складається зі стратегічного плану, плану дій і детального опису 140 ініціатив, що охоплюють близько 300 державних послуг. Усі ці документи були розроблені під керівництвом LADAE (Агентство з розвитку електронної адміністрації) і міжміністерської служби, створеної в лютому 2003 р. при прем'єр-міністрі й очолюваної міністром з реформування держави. На початку 2004 року уже почав діяти однин з елементів стратегічної програми – єдиний телефонний номер 39–39, за яким можна одержати інформацію про всі державні послуги. Прем'єр-міністр так описав мету АДЕЛЕ: Складність державного управління віддаляє громадянина від державних послуг, вона створює нездоланний мур між ним і державою. Ми хочемо розбити цей мур впровадженням електронної адміністрації. Усе більше і більше адміністрація буде відігравати роль служби, служби для суспільства. Я хочу, щоб державне управління мобілізувалося навколо електронної адміністрації, яка є важливим чинником, що стимулює реформу держави

Відповідно до стратегічного плану, АДЕЛЕ має три мети:

1) Спростити адміністративні процедури (недарма офіційною назвою програми є АДЕЛЕ: щоб спростити Ваше життя).

2) Гарантувати безпеку і конфіденційність даних: АДЕЛЕ передбачає створення безпечних систем ідентифікації користувача і можливість для громадян контролювати використання їхніх персональних даних державними органами.

3) Сприяти модернізації державного управління: очікується, що до 2007 року щорічна економія коштів становити близько 5 млрд євро.

Серед основних ініціатив, що будуть здійснені під час виконання плану дій у 2004–2007 p., такі:

· служба Alio Service Public, яка надає інформацію і довідку з усіх державних послуг і процедур за єдиним для всієї країни телефоном 39–39, охопить усю країну протягом 2004 року;

· веб-сайт зміни адреси проживання, що дає користувачам змогу вибрати ті установи, яким вони хочуть повідомити свою нову адресу, буде відкритий до кінця 2004 року;

· електронна ідентифікаційна картка буде запущена в 2006 році. Її характеристики будуть оголошені в середині 2004 року;

· система державних закупівель буде поступово переводитися в електронний формат протягом 2004–2007 pp.;

· системи фінансового менеджменту і бухгалтерського обліку будуть модернізовані в усіх структурах державного управління.

Щороку буде проводитися оцінювання досягнення конкретних цілей і завдань програми. Загальний бюджет програми становить 1,8 млрд євро. До цього розвиток електронного управління у Франції спрямовувався Програмою дій для інформаційного суспільства (PAGSI, 1998) і аналогічною Програмою дій від 2002 p. (Re/SO 2007).

Отже, розглянувши основні етапи розробки і впровадження електронного уряду в Європейському Союзі, доходимо до висновку, що державне управління в нових умовах суспільного розвитку має:

· розвивати засновані на Інтернеті служби, удосконалюючи (налагоджуючи) доступ громадян і бізнесу до публічної інформації та служб;

· використовувати Інтернет для налагодження прозорості державного управління і залуч