Інформаційна політика України - Губерський Л.В. - РИНОК МЕДІА БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Ринок друкованих ЗМІ

Реєстрація періодичних друкованих видань в Україні розпочалась у вересні 1990 р. До того часу в Україні існувало 1794 газети (з них 19 республіканських) та 379 журналів.

З набуттям Україною незалежності в інформаційному просторі держави сталися докорінні зміни. Так, тільки з вересня до грудня 1990 р. було зареєстровано 1775 газет (із них 593 нових), 142 журнали (з них 63 нових). Динаміку зростання реєстрації друкованих періодичних видань можна простежити на діаграмі (рис. 4.1). У 1993—1994 рр. спостерігалося зростання реєстрації економічних, загальнополітичних, літературно-художніх періодичних видань, засновниками яких були органи державної виконавчої влади, громадські організації, творчі спілки. Проте з часом домінуючі позиції серед засновників посіли суб'єкти підприємницької діяльності.

Рис. 4.1. Статистика реєстрації друкованих ЗМІ в Україні у 1993—2005 рр.

На сьогоднішній день понад 3000 суб'єктів підприємницької діяльності виступають засновниками друкованих ЗМІ із загальнодержавною сферою розповсюдження, 2854 — з місцевою. Громадяни України та інших держав без будь-яких обмежень використовують права на заснування друкованих засобів масової інформації, закріплені Конституцією України, Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Так, 912 громадян України та інших країн заснували періодичні видання із загальнодержавною та зарубіжною сферою розповсюдження, 1577 — із місцевою.

Щодо тематичної спрямованості друкованих ЗМІ в Україні, то з 1997 р. помітне бурхливе зростання кількості інформаційних, рекламних, розважальних видань, що змусило поступитися лідерів — загальнополітичні друковані ЗМІ. Як негативну тенденцію слід розцінювати мізерну кількість видань історичної тематики (10 із 6700 зареєстрованих на загальнодержавну сферу розповсюдження), освітянських, з питань мистецтва (12 культурно-освітніх, 70 — з питань мистецтва із 9,3 тис. зареєстрованих на місцеву сферу розповсюдження).

В Україні всього зареєстровано та перереєстровано 21 810 періодичних видань, з них 12 386 — місцевої сфери розповсюдження (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Зареєстровані та перереєстровані видання на початок 2006 р.

З 10 500 друкованих ЗМІ, зареєстрованих на загальнодержавну сферу розповсюдження: 2474 газети, 3050 журналів, 3928 бюлетенів, 269 альманахів, 577 збірників, 151 календар, 51 дайджест (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Структура друкованих ЗМІ, зареєстрованих на загальнодержавну сферу в 2006 р.

Структуру розподілу засновників друкованих ЗМІ з місцевою сферою розповсюдження показано на діаграмі (рис. 4.4). Перше місце серед засновників періодичних видань із загальнодержавною сферою розповсюдження посідають суб'єкти підприємницької діяльності. Так, 4454 юридичні особи виступають засновниками друкованих ЗМІ. Фізичних осіб серед засновників — 1561; громадських організацій — 664; наукових установ — 531; органів виконавчої влади — 251; благодійних організацій — 151; трудових колективів — 131; політичних партій — 81; органів місцевого самоврядування (у т.ч. спільно з місцевою державною адміністрацією) — 54; релігійних організацій — 93; творчих спілок — 51.

Рис. 4.4. Засновники друкованих ЗМІ з місцевою формою розповсюдження

у 2006 р.

Щодо мови періодичних видань слід зазначити, що 1995 р. їх виходило друком українською мовою - 4202, російською - 2665, англійською - 27, угорською - 10, румунською - 6, польською – 5, римсько-татарською - 4, німецькою - 3, в'єтнамською - З, китайською — 2.

Серед видань зі змішаним текстом разом з іншими мовами українською виходило 3303, російською – 3425, англійською – 52, кримськотатарською – 11, болгарською – 4, румунською – 4, польською – 3.

На діаграмі (рис.4.5) показано динаміку випуску книг і брошур за назвами й тиражами. У 1999 р. В Україні видано 6282 найменування книг загальним тиражем близько 22 млн. примірників.

Рис. 4.5. Динаміка випуску книг і брошур

З 1985 р. до 1999 р. кількість найменувань виданих книг упала більш ніж на 2000 одиниць, а їхній тираж — усемеро. Кількість виданих книг у розрахунку на одного мешканця України зменшилася за вказаний період у вісім разів (з 3,2 до 0,4 книги). Для порівняння: в Росії цей показник становить 3,2 книги, в Польщі — 9,5, у Німеччині — 12. Мережа бібліотек та бібліотечні фонди в Україні скорочуються. Протягом 1985—1999 рр. бібліотечний фонд зменшився на 72,2 млн. примірників, або на 17%; кількість бібліотек — більш ніж на 5000 одиниць, або на 20%, зокрема в сільській місцевості — на 324 533.

На сьогодні більш ніж половина українських друкованих ЗМІ підконтрольна недержавним компаніям і фізичним особам. Як свідчать дослідження, це в основному місцеві бізнес-групи і групи впливу. Невеликий вплив мають західні засновники. Порівняно з телебаченням у друкованих ЗМІ вплив Росії на інформаційний простір України обмежений, що пояснюється незадовільними умовами для медіа-бізнесу в Україні. 1 тому періодичні видання, раніше засновані або придбані російським капіталом, згодом здебільшого були перепродані місцевим українським компаніям. Російські медіа-компанії надають перевагу постачанню на ринок України друкованих видань свого виробництва.

На відміну від телебачення, у друкованих ЗМІ спостерігається досить жорстка конкуренція. Значну кількість ЗМІ має місцева влада. До партійних ЗМІ належать газети "Вечерние вести", "Правда України" (партія "Батьківщина"); "Товариш", "Сільські вісті" (КПУ і СПУ). КПУ та СПУ мають найбільшу мережу регіональних друкованих видань. Підконтрольні великим приватним українським бізнес-групам ("олігархам") — "Комсомольская правда в Украине", "Московский комсомолец в Украине", "Аргументы и факты в Украине", "Теленеделя", "Столичные новости", "Київський телеграф", "Сегодня", "Киевские ведомости", "День". Ці газети є комунікаційними каналами для партій СДПУ (о), "Трудова Україна". Іноземне інвестування, зокрема російське, має газета "Дзеркало тижня", що можна розцінювати як спробу демонстрації об'єктивної позиції, але в коментарях газети відчувається проросійська орієнтація [47; 63; 71; 104; 136].