Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть - Горбань Ю.А. - 4.3. Воєнні дії 1915-1916 рр.

Невтішні для Німеччини підсумки кампанії першого року війни змусили її шукати нових шляхів для розв'язання стратегічних завдань. Дійшовши висновку, що війною на два фронти домогтися вирішального успіху неможливо, німецьке командування прийняло рішення 1915 р. перейти на Західному фронті до оборони. Основні воєнні операції переносяться на схід - проти Росії з метою розгрому та виведення її з війни.

Проти угруповання російських військ у Галичині та Польщі з західноєвропейських фронтів було перекинуто кращі корпуси, на базі яких сформувалася нова німецька 11-та армія. Плани німецького генштабу враховували також дані розвідки про недостатню підготовленість Росії до війни, військові запаси якої були розраховані лише на тримісячну кампанію, внаслідок чого багато частин відчували гостру нестачу в боєприпасах і зброї. Вступ у війну Туреччини та зумовлене цим закриття Чорноморських проток фактично означали економічну блокаду Росії, яка могла розраховувати тепер лише на власні сили.

Непідготовленість російських позицій, нелюдське ставлення до своєї армії з боку командування, яке замість швидкого відведення частин знекровлювало їх у безрезультатних боях з переважаючими силами противника, зумовили поразки російської армії в 1915 р. з вражаючими втратами. У лютому - березні в боях біля Мазурських озер вдалося витіснити росіян зі Східної Пруссії. А в травні почався широкомасштабний наступ німецьких і австрійських військ на півдні. У липні російські війська здали Львів, у серпні - Варшаву. Виходячи з боями з-під удару, російська армія залишила Польщу, Волинь, Литву та Західну Курляндію. Лише восени вдалося стабілізувати фронт. Німецькі війська окупували Галичину, Польщу, Литву, частково Прибалтику та Білорусію. Половину російської армії було виведено з ладу (150 тис убитих, близько 700 тис. поранених, 900 тис. полонених).

Поразка російського царизму в кампанії 1915 р. мала значні наслідки. Вона розкрила вади військової організації та економічної відсталості країни, за які довелося сповна розплачуватися своїм життям одягнутому в шинелі народові (з початку війни Росія втратила більше 1,5 млн осіб, у тому числі 300 тис. осіб убитими). Проте й Німеччина зі своїми союзниками не домоглася мети. Незважаючи на те, що на російському фронті в 1915 р. зосереджувалося більше половини німецько-австрійських військ, вивести їм Росію з ладу не вдалося.

Наприкінці 1915 р. від Балтійського моря до румунського кордону встановився суцільний позиційний фронт.

На західноєвропейському напрямі протягом 1915 р. тривала некваплива позиційна війна.

З обох боків зафіксовано спроби стратегічно незначних операцій на вузьких ділянках фронту, які виявилися безрезультатними. 22 квітня в районі м. Іпра уперше в історії воєн німецька армія організувала газову атаку англо-французьких позицій. Грубо порушивши заборону міжнародної конвенції використовувати отруйні речовини, німці здійснили балонний випуск хлору. Було отруєно 15 тис. осіб, 5 тис. із них померло. Згодом (31 травня) німці застосували гази й проти росіян, ї хоч тактичний ефект першої газової атаки був порівняно незначним, у подальшому використання хімічних засобів для варварського знищення людей набуло поширення з боку воюючих сторін, які вважали себе кращими представниками тодішньої цивілізації.

У лютому - березні Великобританія зробила спробу оволодіти чорноморськими протоками Дарданелли та Босфор, завдати удару по Стамбулу. Необхідність цієї операції англійці пояснювали своїм союзникам тим, що вона відверне увагу Туреччини від кавказького та суецького напрямів і підірве комунікації німецької коаліції на Близькому Сході. Насправді ж цей задум (його автор Уїнстон Черчілль) мав підступний характер і ставив найперше політичну мету: окупувати Константинополь і протоки до того, як вони згідно з таємною домовленістю перейдуть до царської Росії. Проте морські та десантні операції в цьому районі успіху не мали внаслідок завзятого опору турків і були наприкінці року припинені.

Навесні 1915 р. почалися активні переговори між Італією та країнами Антанти. Італію цікавили західна частина Балканського півострова, а також деякі території, що належали Австро-Угорщині, Туреччині. Великобританія і Франція підтримали ці домагання Італії, і у квітні в Лондоні було укладено таємний договір, за яким країни Антанти обіцяли їй ці території за умови виходу з Троїстого союзу й вступу у війну на їхньому боці. У травні 1915 р. Італія розірвала договір зі своїми союзниками й оголосила Австро-Угорщині війну. Відкрився новий італо-австрійський фронт. На Італійському фронті спроби наступу італійських військ не дали серйозних результатів. Тут війна також набула позиційного характеру. Успіхи італійської армії були тут скромними й будь-якого впливу на перебіг подій на інших фронтах не справили.

Напад Болгарії (з вересня 1915 р. - союзниця Німеччини) в жовтні 1915 р. на Сербію призвів до поразки та окупації Сербії й Чорногорії. Залишки сербської армії було евакуйовано на грецький острів Корфу. Поразка Сербії мала стратегічне значення - Німеччині вдалося встановити прямий зв'язок з Туреччиною.

У жовтні англо-французькі війська почали висаджуватись у Салоніках. У 1915 р. на Месопотамському фронті провалилася спроба англійських військ оволодіти Іраком. Не увінчалося успіхом і намагання турецьких військ на Палестино-Сірійському фронті оволодіти Суецьким каналом. У липні 1915 р. Великобританія захопила Німецьку Південно-Західну Африку. В січні 1916 р. капітулювали німецькі війська в Камеруні.

У морській війні 1915 р. найбільшими подіями були бій у січні між англійською та німецькою крейсерськими ескадрами в Північному морі, що завершився перемогою британського флоту, а також невдала операція флоту Антанти в Дарданеллах. Німеччина розгорнула "нещадну" підводну війну, атакуючи без попередження не лише військові, а й торговельні, навіть пасажирські судна ворожих і нейтральних країн. Цим варварським способом німці намагалися позбавити своїх противників можливості доставляти необхідні матеріали та продовольство. Бурхливий протест світової громадськості викликало знищення німецькими підводниками в травні 1915 р. величезного пасажирського пароплава "Лузітанія", на борту якого було більше тисячі пасажирів, у тому числі й американських громадян, що викликало різку реакцію уряду СІНА й стало згодом однією з причин вступу США у війну.

На початку 1916 р. становище Німеччини було складним. Бракувало сил для наступу навіть на кількох ділянках одного фронту. Було прийнято рішення завдати основного удару по Франції, зокрема оволодіти фортецею Верден, яка прикривала шлях на Париж.

Розпочатий 21 лютого 1916 р. наступ на Верден не мав успіху, тим більше, що в березні завдяки наступу російських військ у районі м. Двінська та озера Наріч німецьке командування було змушене послабити штурм цієї фортеці. Взаємні кровопролитні атаки й контратаки під Верденом тривали майже 10 місяців - аж до 18 грудня, але суттєвих наслідків не дали. Німецьке командування кинуло в бій 12 дивізій. Верденська операція в буквальному розумінні слова стала, як її нарекли тогочасні газетярі, "м'ясорубкою" з перемелювання живої сили. Обидві сторони зазнали колосальних втрат: французи - 300 тис. осіб, німці - 600 тис. осіб. Остаточний результат битви так і не виправдав сподівань німецького командування.

Не менш запеклою, кривавою й практично безрезультатною була й інша велика операція 1916 р. - битва на р. Сомма. 1 липня англо-французькі війська почали наступ на р. Сомма, де бої також набули затяжного характеру. Тут на початку вересня англійці вперше застосували танки. Кинуті в бій у невеликій кількості, ще технічно недосконалі, вони на деяких ділянках забезпечили досягнення успіху й засвідчили перспективність цього нового технічного засобу знищення живої сили. Добре укріплена оборона німців протягом багатьох місяців стримувала атаки союзників. За 4,5 місяці англо-французькі війська просунулись лише на 10 км. Битва завершилася в листопаді. Втрати англо-французьких військ становили 800 тис, німців - 538 тис. осіб, і в цілому значно перевищили втрати, яких сторони зазнали у "Верденській м'ясорубці".

Рятуючи англо-французькі й італійські війська, що опинилися в дуже тяжкому становищі, 4 червня 1916 р. (замість 15-го за планом) розпочався наступ росіян. Війська під командуванням генерала О. Брусилова прорвали фронт австрійців і німців протяжністю майже 300 км і просунулися в глибину до 150 км, зайнявши Буковину та частину Східної Галичини. В ході цієї операції австро-німецькі війська втратили близько 1,5 млн осіб убитими, пораненими й полоненими; російські війська - близько 500 тис. осіб. Але пасивність сусідніх фронтів і відсутність резервів врятували противника від остаточного розгрому.

В цілому наступ російського Південно-Західного фронту мав великий вплив на весь хід кампанії 1916 р. Для відбиття цього наступу німецьке командування зняло із Західного фронту 11 дивізій, Австро-Угорщина ж змушена була припинити наступ в Італії та перекинути 6 дивізій на Схід. Однак наступ російських армій не приніс стратегічних результатів. У жовтні активні бойові дії припинились і знову набули позиційного характеру.

Румунія вступила у війну 18 серпня 1916 р. Невдачі румунських військ призвели до окупації німцями майже всієї її території. Лише наприкінці 1916 р. за допомогою російської армії вдалося зупинити австро-угорські війська, які захопили Бухарест і більшість нафтових свердловин. Російський фронт подовжився ще на 500 км. Для його утримання довелося виділити 35 піхотних і 11 кавалерійських дивізій за рахунок ослаблення важливих ділянок на інших напрямках протистояння німецько-австрійським військам.

31 травня - 1 червня 1916 р. у Північному морі в районі Ютландії відбулася найбільша у світовій війні морська битва. Німці намагалися завдати англійському флотові вирішального удару й таким чином покінчити з морською блокадою своїх берегів. Зазнавши великих втрат, англійці перемогли. Відтоді німецькі кораблі вже не ризикували покидати свої бази.

У цілому, незважаючи на відсутність погоджених дій і навіть загострення суперечностей між союзниками, загальні підсумки кампанії 1916 р. склалися на користь Антанти. Становище країн Четверного союзу ставало дедалі критичнішим. Німецьке командування наприкінці 1916 р. змушене було перейти до стратегічної оборони на всіх фронтах. Майже половину армій було виведено з ладу, стратегічні резерви вичерпано, валовий збір зернових скоротився вдвоє, введено карткову систему розподілу продовольства. Німеччина опинилася в економічній і воєнній блокаді. Втрачено майже всі її колонії. В усіх країнах - основних учасницях війни під впливом величезних втрат і породжених війною труднощів розвіювався чад шовіністичних настроїв, наростало народне невдоволення.