Політологія - Гетьманчук М.П. - 1.4. Концепції державності та національного відродження у політичній думці України XX ст.

У тоталітарному СРСР не могло бути жодних легальних течій незалежної політичної думки, усі опозиційні політичні ідеї зливалися у єдине русло дисидентської публіцистики, що з'являлося в Україні переважно "самвидавом" у 60-х роках в умовах "хрущовської відлиги". Чи не найяскравішим твором шестидесятників була праця І. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікації", написана наприкінці 1965 р. Він переконливо довів, що політика керівництва КПРС призводить до руйнації національного життя у республіках та до їх поросійщення. І. Дзюба застерігав, що постійне наголошення провідної ролі російського народу, його особливої місії в історії сусідніх народів не лише далеке від історичної правди, а й веде до формування у певної частини росіян почуття національної вищості й водночас комплексу національної неповноцінності в інших народів Радянського Союзу.

Успішніше політологічні дослідження могли проводити лише вчені української діаспори, які працювали в Українському вільному університеті у Мюнхені, в Українському дослідницькому інституті Гарвардського університету та багатьох інших зарубіжних університетах. Серед дослідників повоєнної доби, які зробили плідний внесок у розвиток української політичної науки, почесне місце належить відомому історику й політологу І. Лисяку-Рудницькому. У працях "Між історією і політикою", "Нариси з історії нової України" та інших учений послідовно відстоював самостійницьку ідею побудови незалежної української держави на засадах ліберальної плюралістичної демократії і верховенства закону. Важливе місце в державотворчих процесах І. Лисяк-Рудницький відводив національним елітам як носіям національної свідомості та культури.

Прогнозуючи розвиток подій, він вважав, що перший імпульс до масового визвольного українського руху мав надійти ззовні (у вигляді боротьби за владу між державно-партійною верхівкою), другим кроком у розгортанні визвольних змагань повинно було стати об'єднання опозиційних тоталітарному режимові сил.

Серед українських учених діаспори в галузі політичних досліджень ефективно працюють А. Білинський, Т. Гунчак, А. Камінський, Т. Кузьо, О. Мотиль, В. Маркус, П. Потічний, Р. Шпорлюк тощо. У центрі їх уваги перебувають питання становлення незалежної української держави, вибору форм правління, державно-територіального устрою, розбудови партійної системи, етнополітики тощо. Досліджуються проблеми розвитку української політичної думки у воєнні й повоєнні роки. Треба, зокрема, відзначити видання підготовленої відомими дослідниками Т. Гунчаком та Р. Сольчаником тритомної праці "Українська соціально-політична думка в XX столітті. Документи і матеріали".

Протягом останнього десятиріччя розширилися контакти вчених діаспори з українськими дослідниками. Співпраця позитивно вплинула на бурхливий процес розгортання політологічних досліджень у незалежній Україні. Наприкінці 90-х років у системі АН України функціонує чимало дослідницьких установ, що займаються проблемами політології, створено кафедри політології у більшості університетів та інших вищих навчальних закладів. Отже, створюються умови для розвитку політичної науки в Україні, і для того, щоб політологія сприяла здійсненню громадянами усвідомленого вибору політичного устрою, форм державного правління, спрямовувала політичні процеси в цивілізоване русло.

Здобутком молодої політичної думки в Україні стали написані за останнє десятиріччя численні підручники та навчальні посібники з політології, монографії та статті українських учених, що висвітлюють найрізноманітніші аспекти політичного життя в Україні.

У табл. 1.1 подано перелік особливостей та характерних рис політичної думки в Україні.

Таблиця 1.1. Особливості та характерні риси політичної думки в Україні

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає специфіка формування української політичної думки?

2. Назвіть концепції суспільно-політичної думки княжих часів.

3. Під впливом яких чинників сформувалась ідея єдності руських земель?

4. Назвіть політичні твори періоду козацько-гетьманської держави, в яких обґрунтовувалась ідея національної державності.

5. Назвіть представників націонал-демократичного напрямку.

6. Назвіть представників консервативно-державницького напрямку.

7. Назвіть представників націоналістичного напрямку.

8. Назвіть представників ліберально-демократичного напрямку.

9. Назвіть представників народницько-демократичного напрямку.

10. Назвіть українських учених діаспори в галузі політичних досліджень.