Політологія - Логвина В.Л. - Тема 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ПОЛІТОЛОГІЇ

Загальні положення

Характеристика політики як науки проявляється досягненням великих цілей в реалізації суспільних політичних акцій. Політика, як діяльність надзвичайно складна, вимагає від тих, хто їх здійснює, тонкого маневрування, психологічного розрахунку у відповідних політичних рішеннях.

Мета лекції - з'ясувати предмет та об'єкт політології, взаємодію політики з іншими суспільними науками та визначити методи політологічного дослідження.

Після вивчення матеріалу теми студенти повинні вміти: правильно визначити місце політології в системі сучасних наук, розрізняти політологію як науку і навчальну дисципліну, визначити предмет і об'єкт політології, розкрити взаємозв'язок політології з іншими науками, пояснити суть основних функцій та завдань політології.

План лекції

1. Політика як суспільне явище.

2. Зв'язок політології з іншими суспільними науками.

3. Політологія як наука.

4. Методи політологічного дослідження.

1. Політика як суспільне явище

Політологія - наука про політику. Поняття "політологія" утворилося з двох грецьких слів - politike і logos. Для розуміння предмета політології потрібно з'ясувати суть поняття "політика". Термін "політика" походить від давньогрецького слова polis (місто - держава) та його похідних: politike (мистецтво управління державою), politeia ( конституція), polites (громадянин) та ін.

Єдиного значення "політика" не має. Воно має декілька значень: як державне, регіональне і муніципальне управління; як партійна діяльність у процесі розподілу політичної влади; як діяльність груп тиску, спрямована на відстоювання інтересів соціальних груп на державному рівні; як масова участь у політичних процесах (виборах, референдумах, мітингах, маніфестаціях тощо).

Політика не повністю охоплює діяльність державних органів, а є лише прерогативою тих інститутів (глави держави, парламенту, уряду), які безпосередньо сформовані народом і приймають політичні рішення. Крім політичної, державні органи виконують ще адміністративну функцію, спрямовану на підготовку і виконання політичних рішень; судову - розв'язання соціальних конфліктів, захист прав і свобод громадян; військово-силову - забезпечення правопорядку і національної безпеки. Сучасна правова держава передбачає чітке законодавче розмежування функцій політичних, адміністративних, судових та військово-силових органів.

Політична діяльність на регіональному і місцевому рівнях здійснюється керівниками представницьких і виконавчих органів влади суб'єктів федерації, автономії та регіонального і місцевого самоврядування, а також депутатським корпусом регіональних парламентів та місцевих Рад.

Діяльність громадських організацій як груп тиску набуває політичного характеру лише тоді, коли вони формулюють свої вимоги до органів політичної влади, забезпечують підтримку політичних партій під час виборчих кампаній, впливають на здійснення політичного курсу в своїх інтересах.

Політику треба розуміти як форму суспільної діяльності, спрямовану на здобуття, використання, підтримку і повалення політичної влади, реалізацію інтересів особи, соціальних груп на різних рівнях інститутів політичної системи.

Політика в суспільстві завжди виражає і представляє певні суспільні інтереси - об'єктивно зумовлені мотиви діяльності окремої людини, соціальної спільноти, суспільства загалом, спрямовані на досягнення мети. Політичний інтерес виявляється у формі загального. Ним є здебільшого потреба збереження єдності суспільства, становлення людини як вільної, неповторної істоти.

Отже, політику можна розглядати як вияв інтересів окремих осіб, соціальних груп, їх зіткнення і протиборство, а також спосіб певної субординації цих інтересів, підпорядкування їх найвищому началові, значущому й обов'язковому.

Якщо у примітивних суспільствах політика слугувала інструментом реалізації інтересів панівних груп, то в сучасному цивілізованому суспільстві вона є інструментом узгодження інтересів, підпорядкування їх національному інтересові, а також інтересам міжнародних спільнот і організацій.

Усвідомлення політичних інтересів соціальними групами робить їх суб'єктами, а нерозуміння цих інтересів - об'єктами політики. Суб'єкти політики - це особи і соціуми, а також створені ними установи й організації, які беруть активну, свідому участь у політичному процесі. Об'єктами політики є всі явища політичного та суспільного життя - елементи політичної, економічної, правової і культурно-духовної підсистем суспільства, а також соціуми й окремі особи, на які спрямована діяльність суб'єктів політики.

Соціальні групи та особи, які не усвідомлюють своїх соціальних інтересів, не здатні виразити їх безпосередньо або через організовані форми тиску, стають об'єктами політичного маніпулювання, жертвами обману і самообману, тому що не розуміють, чиї інтереси виражає та чи інша ідеологічна течія. Наприклад, ідея підтримки національного виробника є популярною серед населення України, але вигідна тільки тим монопольним структурам, які з допомогою державного протекціонізму (пільгових податків і високих імпортних тарифів) захищені від конкуренції, і не вигідна споживачам, які позбавлені можливості вибрати високоякісний та дешевий товар.

Політика як вид суспільної діяльності співвідноситься з іншими її видами - економікою, правом, мораллю, релігією.