Політологія - Логвина В.Л. - 3. Політологія як наука

Політологія як наука про політику вивчає певні закономірності та тенденції політичного життя. Законам політичного життя не властиві такі ж стійкість і необхідність, як законам природи. Політичні закономірності - це стійкі й необхідні зв'язки між політичними явищами і процесами, на підставі яких можна прогнозувати майбутні політичні події. Однак про достовірність цього передбачення не можна стверджувати з такою точністю, як на підставі природного закону. Наприклад, мало хто з політологів точно передбачив путч 1991 р. у Москві або швидкий розпад СРСР. Тому багато вчених вважають більш доцільним вживати замість терміна "політична закономірність" інший - "політична тенденція" як певний напрям розвитку в різних варіантах. У політичному житті завжди існують альтернативні варіанти, і мистецтво політика полягає у виборі саме того варіанта, який би завдав якнайменшої шкоди суспільству. Політик повинен враховувати якомога більшу кількість взаємодіючих факторів, виявляти певні закономірності. Унікальність політичної ситуації полягає в тому, що вона завжди неповторна, включає такі елементи, які не мають аналогів у світовій історії.

Разом з тим у кожній ситуації виявляються ознаки, які мають здатність повторюватися при збігові тих чи інших факторів і нехтувати якими не можна. Наприклад, політичною закономірністю можна вважати неможливість здійснити реформи при слабкій виконавчій владі або ефективно управляти за відсутності чіткого розподілу функцій державних органів.

У політологічній літературі вирізняються три групи законів політичного життя: закони структури, функціонування, розвитку. Закони структури виявляють сталість, визначеність зв'язків певної політичної структури (держави, партії). Так, закономірність олігархізації партії значною мірою зумовлена її авторитарною організаційною структурою. Закони функціонування торкаються сталості й визначеності зв'язків у процесі політичної діяльності в певному часовому вимірі. Наприклад, закономірністю можна вважати відчуженість політичної участі мас у тоталітарному режимі. Закони розвитку характеризують сталість і визначеність зв'язків при переході від однієї політичної системи до іншої. Сюди відносяться закономірності реформ, революцій.

Отже, політологія - це наука про закономірності й тенденції функціонування і розвитку політики, політичних систем та окремих політичних інститутів, їх взаємодію з різними підсистемами суспільства.

Нині термін "політологія" вживається здебільшого в країнах колишнього СРСР, а в інших країнах застосовується термін "політичні науки", який об'єднує політичну філософію, політичну соціологію і політичну психологію.

Стосовно розуміння предмета політології виділяються два підходи: плюралістичний і моністичний. Прихильники плюралістичного підходу включають до політології різні дисципліни: історію політичних і правових учень, політичну соціологію, політичну філософію, політичну географію. Прихильники моністичного напряму розглядають політологію як окрему галузь дослідження зі специфічними методами. Так, у французьких та італійських посібниках термін "політологія" застосовується на позначення дисципліни, яка вивчає політичні режими, інститути, елементи громадянського суспільства. В англо-американській традиції відповідна дисципліна називається "порівняльним правлінням". Політологія в моністичному значенні включає два аспекти: етатистський (державознавчий), який охоплює коло проблем, пов'язаних з функціонуванням державних інститутів, й такратологічний, що вивчає владні відносини на всіх рівнях суспільства.

На сучасному етапі проблематика політології тісно переплітається з проблематикою соціології. Деякі західні політологи, зокрема Р.Бендікс і С.Ліпсет, розрізняють політологію і соціологію на тій підставі, що перша вивчає вплив держави на суспільство, а друга - вплив суспільства на державу. Це твердження не є незаперечним з огляду на дедалі більше зближення політології й соціології в площині спільного використання методів дослідження. Йдеться про те, що методологія сучасних політологічних досліджень змістилася до конкретно-соціологічного аналізу політичних явищ і процесів, тобто соціолого-поведінковий аспект досліджень визначає специфіку сучасної політології. Отже, політологія нині зводиться до одного з підрозділів соціології - соціології політики.

Політологія тісно переплітається з політичною філософією. Відмінність між ними, на думку багатьох політологів, полягає в тому, що філософія розглядає більш умоглядні, абстрактні проблеми, а політологія - ті явища, які можна експериментально перевірити; філософія говорить про те, що має бути, а політологія - про те, що є.

4. Методи політологічного дослідження
Тема 2. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ І УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ
1. Політична думка Стародавнього Сходу
2. Політичні вчення античності
3. Основні риси політичної думки епохи Середньовіччя
4. Загальна характеристика політичної думки епохи Відродження та Реформації
5. Політичні погляди Ніколо Макіавеллі
6. Теорії природного права та суспільного договору
7. Просвітництво. Раціоналістичні концепції політики
8. Історія української політичної думки
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru