Соціально-правові основи інформаційної безпеки - Петрик В.М. - Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

В інформаційному протиборстві можуть брати участь не тільки держави у вигляді узгоджених дій органами законодавчої і виконавчої влади та окремими спеціалізованими державними виконавчими структурами (насамперед спеціальних розвідувальних, контррозвідувальних, інформаційно-пропагандистських служб І навіть розвідувально-диверсійних підрозділів військ спеціального призначення, спеціалізованих на проведенні інформаційно-психологічних заходів і силового тиску на населення, командний і особовий склад збройних сил, правоохоронних органів і спецслужб супротивника), а й інші нерозвідувальні державні, напівдержавні, громадські чи приватні організації як суто національні, так і транснаціональні, зокрема, різних екстремістських, терористичних та інших радикальних спрямувань. При цьому в кожній з таких організацій залежно від масштабів їх діяльності та власних можливостей (зокрема фінансових) може бути власна концепція інформаційної війни.

Концепція інформаційної війни - система поглядів на специфіку організації, управління, стратегію і тактику реалізації окремих комплексних легальних і конспіративних заходів, таємних операцій, актів інформаційно-психологічної агресії; на специфіку використання в них всього арсеналу сил, засобів і методів вигідного інформаційно-психологічного впливу і тиску, насамперед агентурно-оперативного, на супротивника для досягнення запланованих тактичних і стратегічних цілей.

Однак сучасна реальність свідчить, що найбільшими можливостями для організації і проведення СІО володіє саме спеціальна політична надбудова суспільства - держава в особі системи органів влади і державного управління. Тому саме систему поглядів військово-політичного керівництва держав - генеральних суб'єктів інформаційного протиборства на ведення ІВ (як в агресивних цілях, так і з метою захисту) - найбільш повно відбивають існуючу реальність і представляють найбільший практичний інтерес.

У цьому розділі розглядаються переважно погляди керівництва іноземних держав на ведення ІВ і протидію СЮ та АЗА, здійснюваної спеціальними службами іноземних партнерів, для яких концепція інформаційної війни - це система поглядів військово-політичного керівництва держав-суб'єктів інформаційного протиборства на способи досягнення Інформаційної переваги над супротивником і завдання йому матеріального, ідеологічного чи іншого збитку в результаті проведення комплексу спеціальних інформаційно-психологічних операцій і заходів. Концепції ІВ інших недержавних суб'єктів інформаційного протиборства (наприклад, радикальних ісламістських організацій та угруповань) також становлять визначений інтерес, або володіючи меншими економічними, інтелектуальними та іншими можливостями для організації і проведення масштабних СЮ, вони, як правило, не сковані в своїх діях (і у виборі засобів досягнення власних цілей) твердою системою не лише національного законодавства, а й міжнародного права.

Слід зазначити, що нині у більшості розвинених країн світу вже сформувалися досить повні та мало суперечливі власні системи поглядів щодо використання ІВ як інструменту зовнішньої політики. Кожна з таких теоретичних систем (концепцій) досить індивідуальна та служить гарним матеріалом для дослідження національних особливостей, напрямів і пріоритетів інформаційної політики цих держав, тому що в сучасних умовах інформаційне суспільство ще не винайшло і не розробило ефективний спосіб універсальної протидії інформаційно-психологічній агресії (війні): виявлення, попередження і придушення її джерел; використання арсеналу сил, засобів і методів інформаційно-психологічного впливу, який має активний, переважно наступальний (агресивний) характер практично повсюдно.

Уданому послідовно розкриваються напрацьовані результати досліджень доктринальних підходів і погляди військово-політичного керівництва НАТО, Європейського Союзу, національних урядів: США, Німеччини, Франції, Швеції, Китаю, Росії, Індії та Пакистану.