Економічна теорія - Чепінога В.Г. - 2.5. Економічні потреби та економічні інтереси суспільства

Розглянемо рушійні сили економічного розвитку. Першопричиною будь-яких дій людини, в тому числі і у сфері економіки, є потреби - бажання споживачів придбати і використати якесь благо, що приносить їм задоволення, корисність. Це внутрішній спонукальний мотив діяльності людини. Саме бажання придбати якесь благо і виступає тим мотивом, що спонукає людину до дії. Але водночас і діяльність людини, зокрема економічна, сприяє появі у неї нових потреб, бо створює благо, що породжує бажання оволодіти цим благом.

Потреби людей надзвичайно різноманітні: фізіологічні, інтелектуальні, політичні та інші. їх можна класифікувати за різними ознаками. За носіями або суб'єктами потреби поділяються на індивідуальні, групові та суспільні. Залежно від об'єктів, тобто предметів, на які спрямовані потреби, розрізняють матеріальні, духовні та естетичні потреби. З огляду на сфери діяльності виділяють потреби пралі, відпочинку, спілкування та економічні потреби.

За походженням потреби поділяють на первинні і вторинні (похідні). Перші є фізіологічними потребами, породженими тією обставиною, що людина є біологічною істотою, для існування якої необхідне постійне користування такими благами, як повітря, вода, їжа, сон тощо. Вторинні потреби зумовлені становищем людини як соціальної істоти, що живе у рамках певної соціальної організації. Ця обставина і породжує соціальні потреби.

У сучасному суспільстві більшість потреб становлять потреби економічні. Де бажання володіти життєвими благами, що створюються економічною діяльністю людей. Остання впливає на потреби по декількох напрямах. По-перше, ця діяльність створює конкретні блага, якими і задовольняються потреби. Причому задоволення спожитим благом приводить до виникнення нових запитів. Якщо людина придбала автомобіль, то це породжує у неї нові потреби. По-друге, розвиток виробництва під впливом науково-технічного прогресу створює нові блага, що породжує і нові потреби, суттєво змінюючи життєвий устрій. Поява телевізора, комп'ютерів, побутових електроприладів викликало бажання придбати їх. По-третє, виробництво не лише формує об'єкт потреби, а й впливає на способи задоволення потреб. Наприклад, як у первісної людини, так і у наших сучасників є потреба в м'ясі для задоволення голоду. Але первісна людина цю потребу задовольняла, споживаючи сире м'ясо і розриваючи його руками та зубами. Наш сучасник теж має аналогічну потребу, але задовольняє її м'ясом, приготовленим із допомогою відповідних засобів.

Водночас економічні потреби зворотно впливають на виробництво. З одного боку, потреби виступають орієнтиром для виробничої діяльності, її спонукальним мотивом. А з другого - вони швидко змінюються як кількісно, так і якісно. Потреби часто формуються до того, як буде виготовлене благо для їх задоволення. Тому вони нерідко обганяють виробництво і цим створюють для нього стимул розвитку.

Отже, між потребами і виробництвом існує тісний взаємозв'язок і взаємодія. З розвитком суспільства і насамперед його економічної сфери відбуваються як кількісні, так і якісні зміни у погребах. Розвиток економіки, збільшуючи масу благ та розширюючи їх асортимент, призводить до змін у системі потреб, які проявляються як у кількісному зростанні та якісному удосконаленні наявних потреб, так і в появі нових потреб, зумовлених тими новими благами, що їх продукує виробництво. Між розвитком виробництва, що приводить до збільшення створюваних благ і появи нових їх видів, з одного боку, та зростанням потреб, з іншого, існує постійний причинно-наслідковий взаємозв'язок, який соціологи та економісти називають законом піднесення потреб. Дія цього закону, врешті-решт, виступає одним із найважливіших чинників зростання добробуту людей в міру історичного розвитку людського суспільства. Однак дія цього чинника проявляється лише протягом великого історичного періоду як тенденція розвитку людського суспільства. В історії людства були часи, коли тривалий спад виробництва призводив як до якісного, так і до кількісного зменшення потреб. Були і періоди, коли внаслідок занепаду економіки наставав застій у потребах. Подібні тенденції характерні і для сучасного етапу розвитку. Це стосується деяких країн Азії та Африки і ряду колишніх республік СРСР, в тому числі і України.

Найхарактернішою ознакою потреб є те, що запити в благах практично задовольнити ніколи не можна. А це означає, що вони є безмежними. Водночас блага, якими задовольняються потреби, в кожний даний період є обмеженими, бо ресурси, з допомогою яких вони створюються, теж є обмеженими. Тому виникає проблема класифікації потреб залежно від їх значимості, тобто ранжування. Кожен суб'єкт потреб постійно вирішує, які потреби можна задовольнити, а які можуть бути задоволені у майбутньому або ніколи. Цим створюється ієрархія потреб. Найважливішою ієрархією потреб є так звана піраміда Маслоу. Відповідно до неї виділяються такі види потреб:

- фізіологічні (в їжі, воді, одягу, взутті, житлі, відтворенні роду);

- потреби безпеки (захист від зовнішніх ворогів та злочинців, від зубожіння);

- соціальні потреби (які випливають із суспільних контактів особи і виражені в бажанні жити в суспільстві, спілкуватися з іншими людьми);

- потреби поваги (повага з боку інших людей, досягнення певного суспільного стану);

- потреби у розвитку (саморозвитку), які спрямовані на вдосконалення всіх можливостей і здібностей людини, бажання самоствердження.

Ієрархія задоволення існує і в межах однієї потреби, починаючи з насичення достатньою мірою до повного та надлишкового насичення. Якщо у людини гостра потреба в їжі, то їй байдуже, чим задовольнити голод. Але за наявності достатку виникає прагнення до якісніших форм задоволення основних потреб.

Економічні потреби пов'язані ще з однією рушійною силою розвитку економіки і суспільства в цілому, якою є економічні інтереси. Щоб задовольнити свою потребу, людина здійснює певні дії, пов'язані з придбанням блага, яким і задовольняється потреба. В ході цих дій суб'єкт потреби вступає у певні відносини з іншими особами. Саме через ці відносини, насамперед економічні, і проявляються економічні інтереси. Здійснюючи ці відносини, їх суб'єкт отримує благо, яким задовольняє потребу, і тим самим отримує певну вигоду, користь. У цьому і полягає суть економічного інтересу.

Тому інтереси виступають передусім як форма вияву економічних потреб, відображають певний рівень і динаміку задоволення потреб. Інтерес має об'єктивний зміст і суб'єктивну форму прояву. Зміст інтересу зводиться до вигоди, користі для особи, отримання якої пов'язано із відносинами, в які вона вступає з іншими особами, щоб одержати благо, яке приносить цю вигоду, корисність. Проявляється цей зміст у формі прагнення суб'єкта інтересу до певних дій з метою задоволення своїх потреб. Як такий інтерес є спонукальним мотивом економічної діяльності суб'єктів господарювання, а отже, є рушійною силою економічної діяльності людей. До речі, поняття "інтерес" походить від латинського interesse, що означає "мати важливе значення". Носіями інтересів, або їх суб'єктами є особи, що вступають в економічні відносини. Це фізичні особи або окремі індивіди, юридичні особи та держава у формі своїх певних інститутів. Залежно від суб'єктів виділяють особисті, групові або колективні та суспільні інтереси. Кожен суб'єкт економічних відносин є носієм певного інтересу. Оскільки суб'єктів економічних відносин багато, причому вони певним чином взаємопов'язані між собою, то багато і суб'єктів економічних інтересів, які у кожному суспільстві утворюють певну взаємопов'язану систему.

Однією з ознак системи інтересів суспільства є їх єдність. Вона досягається тоді, коли інтереси переважної більшості їх суб'єктів є в основному однонаправленими, спрямованими на реалізацію спільної мети. Реалізація інтересів одних суб'єктів створює умови такої ж реалізації інтересів інших суб'єктів. Цим створюються сприятливі умови нормального функціонування економіки, бо обумовлюється однонаправленість господарської діяльності.

Однак єдність економічних інтересів суспільства не виключає їх суперечливості. Інтерес кожного суб'єкта має специфічний характер, і його реалізація вступає у протиріччя з інтересами інших осіб. Якщо, наприклад, інтерес найманого працівника зводиться до одержання якомога більшої заробітної плати, то інтерес підприємця, що виступає роботодавцем, протилежний - він прагне мінімізувати заробіток працівника, бо завдяки цьому він може збільшувати свій прибуток, а отже, повніше реалізувати свій інтерес. Суперечливість характерна і для інтересів підприємців та держави. Якщо перші прагнуть якомога менших податків, що сплачуються державі, то остання має протилежний інтерес. Розв'язання цих суперечностей здійснюється в процесі економічної діяльності. Найманий працівник не може реалізувати свій інтерес, якщо свій інтерес не реалізує підприємець. Вирішення цієї проблеми можливе за умови, коли збільшується обсяг виготовленого продукту, за рахунок якого реалізуються інтереси як працівника, так і підприємця. А це передбачає підвищення ефективності економічної діяльності, яке забезпечує зростання обсягів виробленого продукту, що створює умови як для збільшення заробітку найманого працівника, так і для зростання доходів підприємця.

Отже, розв'язання суперечностей економічних інтересів передбачає підвищення ефективності господарської діяльності. Оскільки інтереси виступають факторами, що спонукають до такого результату, то стають однією з рушійних сил економічної діяльності, підвищення її результативності, бо спрямовують зусилля на раціональніше, ефективніше використання наявних ресурсів. За висновком Гегеля, інтереси приводять у рух життя народів.