Економічна теорія: Політекономія - Базилевич В.Д. - Система участі

Підприємництво здійснюється у певних організаційно-правових формах, які підприємець обирає вільно, але не довільно. Останнє зумовлено такими об'єктивними обставинами:

- вимогою відповідності форми організації підприємництва чинному законодавству;

- змістом обраної підприємницької діяльності;

Таблиця 10.1. Порівняльна характеристика класичної та інноваційної моделей підприємництва

- наявністю чи відсутністю достатньої кількості капіталу для реалізації підприємницького проекту тощо.

Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури - підприємства.

Підприємство - господарська ланка, якій властиві такі риси:

- наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, що відособлює його економічно;

- технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники, аніж для виробництва швейних виробів);

- певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція);

- певне місце в соціумі.

За формою організації підприємств розрізняють:

- індивідуальне (одноосібне володіння);

- товариство (партнерство);

- корпорація.

Індивідуальні підприємства є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є водночас і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.

Переваги індивідуальних підприємств:

- економічна свобода вибору сфери діяльності, обсягів виробництва, напрямів використання доходу тощо;

- оперативність;

- безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному розподілі та використанні доходу;

- низькі організаційні витрати. Недоліки індивідуальних підприємств:

- обмежені фінансові можливості застосування досягнень НТП, новітніх форм організації праці;

- обмежена можливість організації відпочинку тощо.

Товариства (партнерства) - форма організації підприємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на

розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством (рис. 10.6).

Рис. 10.6. Види господарських товариств

Юридична особа - це ділове підприємство, що має власний статут, рахунок у банку і занесене у державний реєстр, тобто пройшло процедуру офіційного заснування.

Повне товариство - об'єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариство не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном.

Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).

Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.

Змішане товариство (командитне) - об'єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спільної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних членів (комплементарів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками.

Переваги товариств над одноосібними підприємствами:

- зростання фінансових можливостей;

- більша довіра з боку кредитних установ;

- зниження ризику банкрутства;

- зростання ефективності внаслідок обміну досвідом та розподілу функціональних обов'язків.

Недоліки товариств:

- загострення суперечностей між інтересами учасників товариства;

- розбіжності щодо вироблення єдиної стратегії;

- розбіжності у прийнятті управлінських рішень. Корпорація (акціонерне товариство) - форма об'єднання

капіталів учасників акціонерного товариства (АТ). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) - випускають акції, які вільно купують та продають.

Переваги акціонерних товариств:

-значно кращі умови залучення фінансових ресурсів;

- менший ризик банкрутства (за обмеженої відповідальності);

-порівняно більша стійкість;

-ефективний менеджмент та маркетингове обслуговування. Недоліки акціонерних товариств:

- організація та ліквідація АТ вимагає значних витрат;

- розбіжності в інтересах учасників АТ утруднюють досягнення ефективного управління;

- складна організаційна структура управління породжує бюрократизацію.

У сучасній ринковій економіці активізується роль об'єднання підприємств (рис. 10.6).

Картель - угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями тощо. Виробнича діяльність картельною угодою не регламентується.

Рис. 10.6. Типи об'єднань підприємств

Синдикат - форма об'єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції. Створена спільна структура займається реалізацією товарів, а доходи розподіляються за часткою кожного підприємства у реалізованій продукції.

Трест - форма об'єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за результати господарської діяльності всіх підприємств, що входять до його складу. Частка кожного підприємства визначається пакетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.

Концерн - об'єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовому контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об'єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

Конгломерат - багатогалузеве об'єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов'язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Риси конгломерату:

- відсутність галузевого ядра;

- зміна власника підприємства за незмінних виробничих програм;

- незмінність товарів та послуг, що пропонуються на ринку;

- провідна роль банків та інших фінансово-кредитних установ, які здійснюють стратегію поглинання та підпорядкування через інтенсивну спекулятивну діяльність.

Диверсифікати - багатогалузеві корпорації, об'єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування.

Риси диверсифікату:

-наявність галузевого ядра;

-об'єднання суміжних галузей;

- впровадження принципово нових видів діяльності та їхніх результатів - товарів і послуг;

-допоміжна роль банків та інших фінансово-кредитних установ.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) - організаційна форма об'єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну діяльність може здійснювати банк або промислове підприємство.

Функції ФПГ:

- акумуляція фінансових ресурсів;

-створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності; -належний контроль за ефективним використанням фінансових ресурсів;

- сприяння розвитку науково-дослідницьких розробок;

- міжгалузевий перерозподіл ресурсів.

Система участі

Для виявлення ступеня залежності підприємств, які утворюють корпоративний капітал, від головної (материнської) компанії застосовують критерій системи участі. За цією системою підприємства, що входять до складу корпорації (холдингу), можуть набувати таких форм:

- відділення (якщо 95-100 % акцій його належить материнській компанії);

- дочірнє підприємство (частка участі материнської компанії становить 50-95 %);

- філії (частка материнської компанії становить 25-50 %);

- асоціації (участь материнської компанії в їхньому капіталі 10-25%).

Крім розглянутих організаційно-правових форм підприємств та їхніх об'єднань, існують і інші критерії класифікації. Зокрема, за формою власності підприємства поділяють на:

- приватні (засновані на власності окремого громадянина з правом використання найманої праці);

- колективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чн релігійної організації);

-державні (засновані на загальнодержавній та комунальній власності).

Серед колективних форм підприємництва найпоширенішою є кооператив.

Кооператив - об'єднання громадян з метою спільного виробництва та збуту продукції, закупівлі та споживання товарів і послуг, будівництва, споживання житла тощо.

Риси кооперативу:

- юридична особа;

- членство на засадах пайових внесків;

- необмежена відповідальність;

- зберігається індивідуалізм у розподілі, пропорційно до паю. Переваги кооперативу:

- проста процедура вступу та виходу з кооперативу;

- об'єднання зусиль для вирішення спільних завдань;

- рівноправність членів у вирішенні господарських проблем. Недолік кооперативної форми - обмеженість економічної

свободи через необхідність узгодження інтересів членів кооперативу.

Державне підприємство - підприємство, основні засоби якого є державною власністю, а керівники призначаються державними органами або працюють за контрактом.

Державні підприємства загальнодержавної власності найчастіше поширені в галузях:

- що забезпечують національну безпеку;

- не привабливих для приватного підприємництва, а таких, що мають важливе стратегічне значення для країни;

-природних монополіях (з метою запобігання виникненню приватної монополії);

Комунальні підприємства є власністю влади адміністративно-територіальних утворень.

Форми державних підприємств:

- із неподільним майном і повною приналежністю його до державної власності (унітарні підприємства);

- контрольовані державою через контрольний пакет акцій (корпорації з правом прийняття рішення державою);

-з часткою державної власності у статутному капіталі, меншою ніж 50 %, де представники державних органів представляють інтереси держави.