Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В. - Зміст антикризових заходів полягав у

o регулюванні державного бюджету, економії бюджетних коштів і створенні бездефіцитного бюджету за рахунок збільшення прямих і непрямих податків, зменшення окладів державних службовців і вчителів, різкого скорочення громадських робіт, зростання внесків населення на соціальне страхування. Допомога у зв'язку з безробіттям була зменшена на 10 %, введено закон, що забороняв надання допомоги безробітним, які перебували на утриманні родини. Уряд перейшов до більш низької процентної ставки щодо позики на військові потреби, що дало змогу в 1932 р. заощадити 31 млн ф. ст.;

o відновленні престижу англійського фунта стерлінгів. У вересні 1931 р. відмінено золотий стандарт фунта стерлінгів і проведено девальвацію паперового фунта до кінця 1931 р. на 30 %;

o зміні зовнішньоекономічної політики. Утворення в 1931 р. стерлінгового блоку зумовило цінову перевагу товарів країн-учасниць (оскільки США, Німеччина, Франція, Бельгія, Італія й інші країни не відмовилися від золотого стандарту). Велика Британія перейшла до політики протекціонізму. В 1931-1932 р. прийнято ряд законів про встановлення мита в обсязі 10-33 % від вартості товарів, увезених у Велику Британію. Це позитивно позначилося на розвитку англійської промисловості, дало змогу поліпшити платіжний баланс за рахунок скорочення імпорту. Частка країни у світовому експорті зросла з 9,4 % у 1931 р. до 10,9 % у 1932 р.

Велика Британія зміцнила свої позиції у межах Британської імперії, встановивши сприятливі тарифи на експорт своїх товарів у колонії та домініони й дозволивши безмитне ввезення з цих країн продукції сільського господарства та добувної галузі. Фактично було створено митний союз, частка країн-учасниць в англійському експорті становила 50 %, в імпорті - до 40 %.

Загалом державна політика мала стабілізуючий ефект. Частка державних витрат у валовому національному продукті збільшилася з 24 % у 1929 р. до 29 % у 1931 р., до 1934 р. знизилася майже до рівня 1929 р. Ціни зросли в середньому лише на 10 %. У 1932 р. імпорт зменшився на 100 млн ф. ст., що сприяло зниженню дефіциту платіжного балансу. Фінансова стабільність повернула довіру до уряду та фунта стерлінгів. До квітня 1932 р. він стабілізувався, бюджет став збалансованим (за винятком невеликого дефіциту 1932- 1933 р.). Банківський процент постійно знижувався і досяг 2 %. Вклади почали повертатися в англійські банки. Вже в 1934 р. відновлено допомогу у зв'язку з безробіттям, почалося підвищення заробітної плати, знижено прибутковий податок. Обсяг промислового виробництва досяг рівня 1929 р.

Розвиток економіки Великої Британії у другій половині 1930-х років

Характеризувався низкою чинників. Залишалися повільними темпи економічного розвитку. Обсяг промислового виробництва в 1937 р. був лише на 22 % більшим, ніж у 1913 р. У багатьох галузях депресію не було ліквідовано, спостерігалися суперечливі тенденції розвитку старих і нових галузей. Так, у вугільній, металургійній, текстильній продовжувався застій, а в автомобільній, хімічній, енергетичній, верстатобудівній галузях - приріст продукції. У1938 р. у Великій Британії виплавляли сталі в 2,1 разу менше, ніж у Німеччині, і в 2,8 разу менше, ніж у США. Виробництво електроенергії становило 56 % від рівня Німеччини і 20 % - від рівня США.

Почалася часткова модернізація основного капіталу. Відбувалося пряме знищення та консервація старого обладнання. Обмежувалося вивезення капіталів, зросли внутрішні інвестиції. Панувала політика "дешевих кредитів" і "оздоровлення національної економіки". Так, у 1931 р. внутрішні інвестиції становили 89 млн ф. ст., у 1936 р. - 217 млн ф. ст. (динаміка 100 : 243).

Зросли масштаби мілітаризації економіки. Видатки на військові потреби збільшилися з 137 млн ф. ст. у 1935 р. до 624 млн ф. ст. у 1939 р. (динаміка 100 : 455).

Уряд сприяв монополізації виробництва. Акт 1938 р. забезпечив примусове картелювання вугільної промисловості. Проте, як і раніше, за рівнем монополізації Велика Британія відставала від США і Німеччини.

Держава встановила гарантовані ціни на основні продукти сільського господарства. Власне виробництво лише на 35 % задовольняло потреби населення, імпортувалося 84 % жирів, 88 - борошна і пшениці, 91 % - масла. За імпорт сільськогосподарської продукції країна розплачувалася золотом або дефіцитними товарами. Починаючи з 1937 р. держава посилила вплив на цей сектор економіки, заохочуючи промисловий і фінансовий капітали. Наприкінці 1930-х років усе сільськогосподарське виробництво залежало від промислових, банківських і торгових монополій, які встановлювали закупівельні та роздрібні ціни. Великі ферми зміцнили своє становище, застосовуючи найновішу агротехніку, хімічні добрива. Однак англійське сільське господарство дуже відставало від американських конкурентів. Негативним чинником була земельна рента, що становила 20 % від валового врожаю. Тому вартість англійської продукції була значно вищою, ніж у американських фермерів.

Посилилася конкурентна боротьба з індустріальними країнами. США домоглися рівних з Великою Британією прав у торгівлі з Канадою, але німецькі товари витісняли англійські в Західній та Південно-східній Європі. Слід зазначити, що англійські капітали сприяли відродженню економіки Німеччини.

У Франції світова економічна криза 1929-1933 рр. почалася в 1930 р. і мала затяжний характер, у 1935 р. змінилася депресією. Французька економіка до 1939 р. не змогла досягти докризового рівня.

За період кризи промислове виробництво зменшилося на третину, в середньому та малому бізнесі - вдвічі. Найбільш негативно криза позначилася на старих галузях: металургії, машинобудуванні, текстильній, харчовій. Збанкрутувало 10 тис. промислових підприємств, 100 тис. торгових фірм, десятки монополій, зокрема найбільший у Франції банк Устріка. Кількість безробітних збільшилася до 0,5 млн осіб. Зменшилися ціни на сільськогосподарську продукцію та доходи виробників у 2,6 разу (з 44,8 до 17 млрд фр.).

Скоротилися обсяги зовнішньої торгівлі на 65 % і валютні надходження від закордонних інвестицій, туризму. Платіжний баланс Франції з 1931 р. став пасивним.

В економічній літературі вказано на низку позитивних моментів в економіці Франції у період кризи: прискорення структурної перебудови і модернізації промисловості, формування господарського механізму індустріальної економіки.