Історія економіки та економічної думки - Юхименко П.І. - Розділ 4. СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Із землеробів виходять найвідважніші люди і найдіяльніші воїни; дохід землероба найчистіший, найнадійніший і найменше викликає заздрощі; люди, зайняті цією справою, зовсім благородні.

Марк Порцій Кетон

Античність — особлива епоха в історії народів Середземномор'я. Вона починається приблизно у VIII ст. до н. е. з формуванням грецьких міст-держав Спар-ти, Афін, Фів, розвитком Карфагена, заснуванням Риму, з проведенням перших олімпіад і закінчується в V ст. н. е. занепадом Західної Римської імперії. Досягнення греко-римської цивілізації в матеріальній і духовній сферах — основа подальшого розвитку європейських країн.

Для античності властиве поєднання, співіснування різних політичних і економічних цивілізаційних моделей та укладів. За 1300 років багаторазово в різних частинах басейну Середземномор'я випробували демократію і деспотію, правління ліпших — аристократію і багатих — олігархію, щоб поєднати республіканські та монархічні складові правління, принципат, військові й адміністративно-бюрократичні системи правління.

Економіка мала переважно натуральний характер. Частина населення, як і раніше, була зайнята в сільському господарстві, причому здебільшого — в землеробстві. Вироблення тканин і одягу з них — головне заняття жінок і дівчат. Однак у цю епоху високого розвитку досягли ремесла, особливо гончарне, ковальське, будівельне. Значних масштабів набуло дорожнє будівництво, кораблебудування, зведення багатоповерхівок, прокладання водопроводів, каналізації.

Оскільки не тільки відносно невеликі поліси, а й великі регіони (Греція, Італія) не могли забезпечити себе всім необхідним, насамперед зерном, а також шовком, спеціями тощо, активно розвивалася зовнішня торгівля.

Створювалися ринки: продавали-купували зерно, худобу, вина, олії, будівельні й оздоблювальні матеріали, зброю, рабів. Поширювалися товарно-грошові відносини, створили єдину, конвертовану систему мір і ваги, здійснювали широкомасштабні кредитні операції.

Соціальна структура античної епохи дуже складна. Найвищу сходинку соціальної піраміди посідала аристократія, патриції — великі земельні власники і рабовласники. їх частка в населенні (разом із членами родин) коливалася від 1,5 до 0,6 %, поступово зменшуючись.

Головну частину населення становив демос, плебеї — вільні хлібороби, власники невеликих наділів землі, а іноді й раби. Це середній прошарок античності — гарант міцності й стабільності всієї системи, його частка становила 50—80 % населення, зменшуючись у періоди криз і збільшуючись унаслідок реформ. Зниження частки вільних, повноправних хліборобів до рівня, нижчого 50 %, а потім і 33, свідчило про настання загальної кризи античної системи.

Основний соціальний конфлікт античності розгортався саме між великими і невеликими землевласниками і був пов'язаний з їхніми інтересами щодо розподілу землі та інших економічних ресурсів.

На найнижчому рівні соціального стану перебували раби. Спочатку їх частка була відносно невеликою — майже 10 % загальної чисельності населення, поступово вона збільшувалась і досягла 25—30 %, а в окремих регіонах (наприклад, в Італії) навіть 50. У пізній античний період частка рабів знову зменшилася, оскільки значну їх частину, зайнятих у сільському господарстві, перевели на орендні відносини, і вони перетворилися на залежних, неповноправних хліборобів — колонів.

Незважаючи на те, що частка рабів, як правило, була істотно меншою, ніж частка вільних землевласників, деякі вчені, наприклад К. Маркс, вважали, що головна суперечність античності — відносини між рабами і рабовласниками, і навіть називали античний спосіб виробництва рабовласницьким.

Проміжне становище посідали ремісники. Заняття ремеслом не вважали особливо почесним. Найчастіше майстерні тримали раби або вільновідпущеники, а також іноземці, котрі не мали прав. Частка ремісників, що спочатку становила незначний відсоток (3—5), поступово зросла — до 10—12 і навіть 15 %.

У двоїстому становищі були й торговці. Торгівлю визначали як ганебне заняття, і нею займалися переважно іноземці. З огляду на те, що це заняття було дуже вигідне, знатні люди теж брали участь у ньому, а також у лихварстві через підставних осіб. Частка торговців, спочатку 1,5—2 % населення, збільшувалася і становила 7—9 %.

У період пізньої античності сформувалися ще дві значні соціальні групи: люмпени — громадяни, позбавлені самостійних джерел існування, які жили за рахунок держави та приватних осіб, котрим вони надавали політичну й силову підтримку, і чиновницько-бюрократичний апарат управління, до складу якого входили переважно вільновідпущеники та збіднілі представники аристократії. Чисельність кожної групи становила 3—4 % населення Римської імперії епохи розквіту й занепаду.

В античний період досягнуто високих показників у розвитку виробництва й споживання матеріальних та духовних благ. Рівень споживання навіть у рабів був істотно вищий, ніж через 1000 років у селян середньовіччя.

Однак середня тривалість життя залишалася незначною (30—35 років), оскільки високими були показники смертності у дітей і матерів, молодих осіб під час воєн, що практично не припинялися, епідеміологічної смертності, що особливо пов'язано з чумою, шлунково-кишковими та простудними захворюваннями. Проте загальна чисельність населення Середземномор'я за античний період збільшилася приблизно втричі — з 20—25 до 70—75 млн осіб. Поширення товарно-грошових відносин сприяло розвитку економіки й економічної думки в античному світі.

Багато вчених вважають, що джерела сучасної західної цивілізації слід шукати саме в античності.

4.1. Давньогрецька цивілізація та її вплив на європейський світ
Палацове господарство
Створення нової економічної системи
Формування полісів
Розвиток класичного рабства
Торгівля
4.2. Економічні причини занепаду античних цивілізацій
Економіка періоду республіки
Економіка періоду імперії
Модуль 2. ПЕРЕДІНДУСТРІАЛЬНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru