Історія економічних вчень - Золотих І.Б. - Стародавня Греція

Стародавня Греція

Дійсно у творах Ксенофонта, Платона й особливо Арістотеля було зроблено перші спроби теоретично осмислити економічний устрій грецького суспільства.

Ксенофонт (430-354 рр. до н.е.) назвав свій трактат "Економіка". Саме він став першою відомою роботою з економічної тематики. Термін "економіка" у перекладі з грецької означає "ойкос" - будинок, господарство, "номос" - правило, закон, що в буквальному перекладі означає "мистецтво ведення домашнього господарства". Найважливіші ідеї трактату зводяться до такого:

1) природним вважається поділ праці на розумовий і фізичний, а людей - на вільних і рабів;

2) будь-який товар має корисні властивості (споживчу вартість) і придатність для обміну на інший товар (мінова вартість).

Найбільш відомим представником економічної думки античного світу був давньогрецький філософ Арістотель (384322 рр. до н.е.), якого вважають першим економістом, тому що він створював теорії і будував висновки не на основі абстрактних умовиводів, а завжди спираючись на ретельний аналіз фактів.

Цей мислитель, будучи переконаним ідеологом рабовласницького суспільного ладу і натурально-господарських відносин, зміг (завдяки своїм вчителям Платону і Ксенофонту) значно більше заглибитися в конкретні економічні проблеми і розробити оригінальний на той час проект ідеальної держави.

Згідно з проектом Арістотеля природні "закони природи" обумовлюють розподіл суспільства на вільних і рабів і, відповідно, їх праці - на розумову і фізичну. Усі види господарської діяльності людей поділяються на природну (корисну для суспільства) й неприродну. Першу він називав економікою, а другу -хрематистикою. Економіку Арістотель визначав як уміння вести домашнє господарство, мета якого - споживання. Інший вид діяльності - "мистецтво наживати статок і гроші" шляхом торгівлі і лихварства він вважав "хрематистикою" (у перекладі з грецької "хрема" - володіння, майно).

Згідно із судженням Арістотеля економіка є найважливішою і почесною діяльністю людей в землеробстві, ремеслі і дрібній торгівлі. Мета економіки - задоволення життєвих потреб людини, і тому вона повинна бути об'єктом турботи держави. Хрематистику Арістотель порівнює з мистецтвом наживати грошове багатство (статок) шляхом перепродажу товарів або лихварських операцій. Мета її безмежна і головне в цій сфері - "володіти грішми". Платон (учитель Арістотеля) називав торгівлю шахрайством.

У концепції про економіку та хрематистику прочитується позиція Арістотеля як прихильника натурального господарства, в якому слабко розвиненими є товарно-грошові відносини. Обмін товарами (купівлю-продаж) він розглядає як акт задоволення потреби і трактує споживчу вартість як категорію сфери економіки. А в разі здійснення масштабної торгівлі, метою якої є нажива та одержання величезного прибутку, обмін символізує акт уміння наживати гроші (статок, майно), а мінову вартість товару він відносить до сфери хрематистики.

Арістотель намагається з'ясувати природу грошей. Він міркував так: речі (товари) насправді такі різні, що не можуть бути порівнюваними. І тільки гроші роблять товари співмірними, тобто здатними вимірювати їхню вартість. Власне гроші як найбільш "зручний в ужитку" товар виникли, на думку філософа, не стихійно, а як результат угоди між людьми. Тому тільки нам під силу вирішувати - застосовувати їх в обміні чи ні.

З позиції концепції економіки і хрематистики Арістотель аналізує етапи еволюції форм торгівлі й грошового обігу. Зокрема, такі ранні форми торгівлі, як прямий товарообмін і товарообмін за допомогою грошей, він відносить до сфери економіки, а рух торговельного капіталу - до сфери хрематистики. Аналогічно він трактує своє ставлення до форм грошового обігу, відносячи такі функції грошей як міра вартості і засіб обігу до сфери економіки. У свою чергу, функцію засобу накопичення вартості і її застосування в якості лихварського капіталу відносить до сфери хрематистики. Арістотель вважав, що "лихварство" як діяльність протиприродна, оскільки "гроші стають предметом власності і втрачають своє істинне призначення, заради якого вони були створені: адже гроші виникли заради мінової торгівлі, а стягнення ж відсотків призводить саме до росту грошей".

Арістотель вважав хрематистику протиприродною діяльністю, але був у достатній мірі реалістом, щоб не бачити неможливість "чистої" економіки: на жаль, з економіки безперервно виникає хрематистика. Це правильне спостереження: з господарства, де продукти виробляються як товари (продукт праці для обміну), неминуче виникають товарно-грошові відносини.

Без "хрематистики" не може розвиватися "економіка". Це було правильне спостереження мислителя.

Заслуга Арістотеля величезна: саме він зміг порушити основне економічне питання: "Чим визначається співвідношення обміну?", іншими словами - що таке вартість? Вважається, що правильно поставлене питання - це вже половина виконаної справи. Деякі його питання і до сьогодні викликають запеклі дискусії.