Інноваційний розвиток і структурні перетворення в реальному секторі економіки України вимагали відповідних змін в сфері фінансів, кредиту та грошового обігу. Цій проблематиці присвячено наукові дослідження О. Бакаєва, В. Базилевича, В. Вишневського, В. Гейця, А. Гриценка, A. Даниленка, Т. Єфименко, В. Загорського, Б. Кваснюка, В. Симоненка, М. Чумаченка, А. Чухна та інших вчених.
Результатом досліджень стали нові концепції та теорії, зокрема, піонерна у сучасній Україні концепція переростання товарно-грошового господарства у товарно-кредитне А. Чухна, соціально-часова теорія вартості, представницька теорія грошей і концепція розгорнутого таргетування стабільності грошової одиниці А. Гриценка. У наукових працях B. Вишневського, В. Гейця, А. Гриценка А. Даниленка, Т. Єфименко та інших розроблено головні засади грошово-кредитної, фіскальної та бюджетної політики держави.
Передумовою формування ефективної фіскальної та монетарної системи мало стати удосконалення господарського обліку. Зокрема, О. Бакаєвим розроблено систему галузевих розрахунків для промисловості на основі системи національних рахунків. Розробці теоретичних основ і ефективних механізмів фінансово-кредитного регулювання економіки присвячені наукові праці А. Даниленка. Йому належить вагомий внесок у вирішення таких актуальних проблем, як підготовка та проведення грошової реформи, подолання інфляції та досягнення фінансової стабілізації в умовах перехідної економіки.
Важливим фінансовим аспектом розвитку перехідної економіки є формування системи оподаткування. В роботах В. Вишневського сформульовано принципи оподаткування в умовах ринкової трансформації економіки; обґрунтовано формування податкового режиму, сприятливого для вітчизняного виробника; визначено ефективну структуру і механізм обчислення податків з підприємств, що враховують інституціональні особливості емерджентної економіки. В. Симоненку належать фундаментальні розробки з проблем формування та виконання державного бюджету.
Фінансовій підтримці економічного зростання, обґрунтуванню механізмів конвертації заощаджень в інвестиції та фонд нагромадження присвячено наукові розробки Б. Кваснюка. У наукових працях В. Загорського визначено основні економічні параметри ринку цінних паперів у перехідний період та його значення в системі ринків; проаналізовано особливості обігу цінних паперів на первинному та вторинному ринках. Концептуальне обґрунтування теоретичних та практичних аспектів страхового ринку стало суттєвим результатом досліджень В. Базилевича.
Соціальна економіка. Соціальна ціна ринкових реформ в Україні виявилася занадто високою. Чисельність населення країни зменшилася, значна його частка опинилась за межею бідності. Високий рівень безробіття, інфляція, надмірне соціальне розшарування стали прикметами часу. Досліджуючи соціально-економічні процеси, українські вчені О. Амоша, Л. Безчасний, О. Білорус, О. Бородіна, С. Дорогунцов, Е. Лібаноеа, І. Лукінов, В. Мікловда, О. Нестеренко, С. Пирожков та інші розробляють важливі компоненти теорії соціально орієнтованої ринкової економіки, в якій високий рівень ефективності економіки має поєднуватися з розвинутою соціальною сферою та ефективною соціальною політикою держави, соціальною захищеністю людей. Обґрунтування та реалізація цієї теорії викликала до життя соціальну економіку як важливий напрямок економічної думки України.
Народження та розвиток соціальної економіки в сучасній Україні безпосередньо пов'язані з науковою діяльністю Е. Лібанової. її наукові розробки присвячено фундаментальним засадам соціоекономічного розвитку, фундаментальним і прикладним проблемам народонаселення, прогнозування соціально-демографічного розвитку країни та її регіонів. Соціальна політика розглядається в контексті забезпечення пріоритетності людського розвитку. Плідні наукові рекомендації та пропозиції Е. Лібанової сприяли підвищенню рівня обґрунтованості та соціальної спрямованості багатьох державних рішень, в тому числі, пенсійної реформи.
Запропонована С. Пирожковим теорія нестабільності демографічної системи дозволила по-новому осмислити процеси відтворення населення, міграції, еволюції вікової структури. Важливе методологічне значення має обґрунтоване ним поняття потенціалізму у людському розвитку, а також визначення структури загальних меж та методів прогнозування трудового потенціалу.
О. Власюком розроблена базова методика оцінки регіональних рівнів людського розвитку щодо країн, які перебувають у перехідному стані. Розрахована за цією методикою динаміка рівнів людського розвитку по регіонах України дозволяє обґрунтувати пріоритети державної регіональної політики, спрямованої на стимулювання та вирівнювання регіонального розвитку.
Проблеми теорії і практики ефективного розвитку та використання трудового потенціалу досліджуються у наукових працях В. Мікловди. Проблеми зайнятості населення та ринку праці входили у коло наукових інтересів С. Дорогунцова. Він обґрунтував комплексний підхід до розвитку національної економіки України, який інтегрує соціально-економічні, екологічні та науково-технічні складові.
Значний внесок в розробку проблематики економіки праці вніс О. Нестеренко. Економічні та соціальні проблеми промислового виробництва, зокрема, економіка та охорона праці, досліджуються О. Амошею. Людський розвиток на селі та роль сільських громад розглядаються в роботах О. Бородіної. В контексті соціальної економіки Л. Безчасний проаналізував перспективи споживчої кооперації в Україні.
В наукових працях І. Лукінова обґрунтовано методологічні підвалини соціального захисту населення, розроблено систему відповідних заходів державної політики. Важливим узагальненням соціальної орієнтації економіки в міжнародному аспекті є теорія соціальної глобалістики О. Білоруса, в якій наголошується на необхідності врахування соціальних факторів і наслідків глобалізації й відповідного корегування економічної політики держав та дій міжнародних економічних організацій.
Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції
Економічна безпека та оборонна економіка