Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 14. Особливості економічної думки раннього і пізнього канонізму

Багатство держави він вбачав у наявності вироблених товарів. На його думку, в продуктах міститься "праця, що виявляється як вартість". Це дало вченому можливість зробити висновок про те, що продукти праці здобуваються "шляхом рівноцінного обміну". Як свого часу Каутілья, він відрізняє вартість від ринкової ціни.

14. Особливості економічної думки раннього і пізнього канонізму

Особливістю економічної думки раннього канонізму було те, що в період раннього середньовіччя засуджували торговельний прибуток і лихварський відсоток, які розглядались як результат нечесного обміну і присвоєння чужої праці, тобто як гріх. Еквівалентним і пропорційним обмін вважався лише за умови встановлення "справедливих цін", тобто таких, які дорівнюють витратам праці. Вважалося, що "недотримання пропорційності потягне за собою розпад суспільства". Зміна соціально-економічного стану суспільства в період так званого пізнього середньовіччя - це посилення соціальної диференціації суспільства, передусім збільшення кількості міст і їх економічної могутності. У містах поряд із землеробством почали розквітати ремесла, промисли, торгівля і лихварство, тобто товарно-грошові відносини набули для суспільства і держави доленосного значення.

Пізні каноністи ніби розширили коло аргументів, якими "пояснювали" економічні проблеми і причини соціальної нерівності. Методологічною основою пізніх каноністів були насамперед авторитарність доказів і морально-етична характеристика економічних категорій. До цих принципів пізніше кантоністи додали принцип двоїстості оцінок.

15. Що розумів Фома Аквінський під "справедливою ціною", багатством країни?

Італійський єпископ Фома Аквінський (1225-1274) - автор великого твору з теології, де узагальнювались канонічні погляди католицької церкви. Провідне місце в цих канонах займають економічні погляди, що спираються насамперед на праці Арістотеля.

У період середньовіччя точилися суперечки про те, яку ціну варто вважати "справедливою".

За твердженням Фоми Аквінського, "справедлива" ціна має відповідати двом вимогам. По-перше, вона покликана забезпечувати еквівалентність обміну відповідно до кількості "праці й витрат". По-друге, "справедливою" є ціна, що забезпечує учасникам обміну "їжу" за їхнім соціальним статусом. Один рівень добробуту ціна повинна забезпечити реміснику, інший - церковнослужителю, третій - феодалу.

У ціні мають враховуватись і витрати на збереження, доставляння товарів, а також страховка на випадок можливих втрат товару.

Канонік визнає справедливим одержання добавки до первісної ціни і прибутку, що виникає в результаті участі у створенні продукту сил природи. Люди неоднакові за своїм становищем і характером занять. Одержання власником землі рентного доходу дає йому можливість займатися розумовою працею в інтересах суспільства, в ім'я "порятунку інших". Той, кому призначено займатися фізичною працею, зобов'язаний трудитися.

Фома Аквінський засуджував лихварство. Стягування відсотка він порівнював із продажем того, чого немає в природі. Але грошові позички на утримання найманої армії, державні видатки припустимі. У такому разі стягування відсотка - компенсація за ризик втрати грошової позички.

Фома Аквінський вважав, що гроші виникають у результаті домовленості, для зручності обміну. Гроші створюються за вказівкою королівської влади; вона карбує монету і позначає її цінність. Він виступає проти "псування" грошей, рекомендує збирати і зберігати грошовий запас. Канонік прихильник приватної власності, її множення і захисту.

Канонічні рецепти і розпорядження визначають етику поведінки (це - "гріховно", а це - "треба Богу"). Вони відповідають становій ієрархії, інтересам церковної і королівської влади.

"Справедливі ціни", за Фомою Аквінським, можуть бути джерелом зростання особистої власності та створення "помірного" багатства, що не є гріховним. Однак визначення "справедливої ціни" як витрат Фома Аквінський вважає недостатньо вичерпним для характеристики цього терміна. На його думку, необхідно визнати, що "продавець має право продавати речі дорожче, ніж вони коштують самі по собі" і при цьому річ "не буде коштувати дорожче, ніж коштує власнику", в іншому випадку продавець зазнає збитків, бо не отримує винагороду, яка відповідає його соціальному статусу.