Адам Сміт (1723-1790) народився в Шотландії в сім'ї чиновника. У 1740 р. закінчив університет у м. Глазго і був направлений для підвищення освіти в Оксфордський університет. У 28 років обраний професором філософії і моралі університету в Глазго. У 1759 р. він видав наукову працю під назвою "Теорія моральних почуттів", яка принесла йому широку популярність. У 41 рік Сміт відмовився від роботи в університеті й зайняв місце вихователя в сім'ї видатного політичного діяча. У цей час (1764-1766 рр.) він багато подорожував по Європі, особисто познайомився з французькими вченими Ф. Кене, А.Р.Ж. Тюрго і почав роботу над головною працею "Дослідження про природу і причини багатства народів". У 1778 р. Сміт був призначений на посаду комісара митниці в Единбурзі, з 1787 р. - ректор університету в Глазго.
Поява книги Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів" було завершенням етапу становлення політичної економії як науки. У ній автор чітко визначив предмет, методологію і загальну основу політичної економії як особливої галузі знання.
Предметом економічної науки, за Смітом, є суспільний економічний розвиток і зростання добробуту суспільства. При цьому розвиток економіки спирається на матеріальні (фізичні) ресурси суспільства, використання яких веде до створення благ і багатства народу.
Методологія вчення Сміта ґрунтується на концепції економічного лібералізму, основні положення якої такі:
o інтереси окремих осіб співпадають з інтересами суспільства;
o "економічна людина", за Смітом, - це особа, яка наділена егоїзмом і прагне до все більшого нагромадження багатства;
o неодмінною умовою дії економічних законів е вільна конкуренція;
o "полювання" за прибутком і вільна торгівля оцінюються Смітом як діяльність, вигідна всьому суспільству;
o на ринку діє "невидима рука", за допомогою якої вільна конкуренція управляє діями людей через їхні інтереси і веде до вирішення суспільних проблем у найкращий спосіб, максимально вигідний як окремим особам, так і всьому суспільству взагалі.
Завдання політичної економії, за Смітом, полягає у збільшенні могутності та багатства країни.
В основі економічних поглядів Сміта лежить ідея, що продукти матеріального виробництва - це багатство нації, а величина останнього залежить:
o від частки населення, зайнятого продуктивною працею;
o продуктивності праці.
Головний чинник збільшення рівня продуктивності праці - поділ праці, або спеціалізація.
Результатом поділу праці, за Смітом, є:
o економія робочого часу;
o вдосконалення навичок роботи;
o винахід машин, що полегшують ручну працю.
Гроші, за Смітом, - особливий товар, який є загальним засобом обміну.
Сміт вважав, що витрати обігу мають бути мінімальними, і тому віддавав перевагу паперовим грошам.
У теорії вартості яскраво виражена суперечливість поглядів Сміта. У своїх працях він визначає три підходи до поняття вартості:
1) вартість визначається витратами праці;
2) вартість визначається працею, що купується, тобто кількістю праці, на яку можна придбати певний товар. Це положення справедливе для простого товарного виробництва, а в умовах капіталістичного виробництва - ні, оскільки товаровиробник при обміні отримує більше, ніж витратив на оплату праці;
3) вартість визначається прибутками, тобто джерелами прибутку, до яких вчений відносив заробітну плату, прибуток і ренту. Це визначення носить назву "догма Сміта" і лягло в основу теорії факторів виробництва.
Визнаючи, що до вартості одиничного товару, крім прибутків, входить також вартість спожитих засобів виробництва, Сміт, однак, стверджував, що їхня вартість створюється живою працею в інших галузях, тому, зрештою, вартість сукупного суспільного продукту зводиться до суми прибутків. Таким чином, виходить, що вартість засобів виробництва, створена працею минулих років, зникла.
Сміт вважав, що заробітна плата - це "продукт праці, винагорода за працю". Розмір заробітної плати залежить від економічної ситуації в країні, оскільки при збільшенні багатства збільшується попит на працю. Прибуток - це "вирахування з продукту праці", різниця між вартістю виробленого продукту і заробітною платою робітників. Земельна рента - це також "вирахування з продукту праці", який створюється неоплаченою працею працівників. Капітал - це частина запасів, на яку капіталіст розраховує отримати прибуток.
Головний чинник нагромадження капіталу, за Смітом, - ощадливість. Сміт увів поділ капіталу на основний і оборотний. Під основним капіталом він розумів капітал, який не вступає в процес обігу, а під оборотним - капітал, який змінює форму в процесі виробництва. Однак відповідно до своєї теорії вартості, яка не враховувала вартості засобів виробництва, створеної працею минулих років, він ігнорував постійний капітал.
Принцип повного невтручання держави в економіку країни - "laissez faire", за Смітом, - є умовою багатства, а державне регулювання необхідне лише у разі виникнення загрози загальному благу.
Сміт сформулював чотири правила оподаткування:
o пропорційність - податки мають сплачувати всі громадяни, кожний відповідно до своїх доходів;
o мінімальність - податок має бути мінімальним і встановлюватися за принципом справедливості;
o визначеність - податок, який слід сплатити, має бути точно наперед визначеним і не змінюватися довільно;
o зручність для платника - всякий податок має стягуватися у такий час і спосіб, який найменш обтяжливий для платника.
1. Чим пояснюється виникнення класичної політичної економії?
2. Визначте сутність економічних поглядів У. Петті і П. Буагільбера як засновників класичного напряму політичної економії в Англії і Франції
3. У чому полягають антимеркантилістичні погляди У. Петті на суть багатства?
4. Прокоментуйте афоризм У. Петті "Праця - батько багатства, а земля - його мати"
5. Чому У. Петті не відокремлював вартості товару від його ціни?
6. Як трактує У. Петті гроші та їх функції?
7. З чого виходить У. Петті, стверджуючи, що рівень заробітної плати робітників має мінімальну величину?
8. Як визначає У. Петті земельну ренту і ціну землі?
9. Назвіть основні напрямки "системи" реформ П. Буагільбера