Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 3. У чому полягають антимеркантилістичні погляди У. Петті на суть багатства?

У XVII ст. виникла необхідність формування нової економічної ідеології, яка б теоретично узагальнила і пояснила нові економічні процеси. Цю місію виконала класична політична економія, об'єктом дослідження якої стали матеріальне виробництво та об'єктивні закони економічного життя. Найбільший внесок у формування і розвиток класичної політичної економії зробили англійські й французькі вчені XVII-XIX ст. - У. Петті, П. Буагільбер, Р. Кантильйон, Ф. Кене, А.Р.Ж. Тюрго, А. Сміт та ін. Певний час панувала думка, яку пропагував К. Маркс, що до класичної школи належать вчення, які ґрунтуються на трудовій теорії вартості, тобто вчення С. Петті, П. Буагільбера, Ф. Кене, А. Сміта, Д. Рікардо і С. Сісмонді, а погляди таких економістів, як Ж.Б. Сей, Т.Р. Мальтус, Дж. С. Мілль та ін. оголошувались вульгарними й ненауковими. Проте уявлення про поняття "класичний" стосовно розвитку економічної науки розширились. До класичної політичної економії варто віднести усі концепції, в основу яких покладені принципи свободи підприємництва і вільної торгівлі, тобто економічного лібералізму.

2. Визначте сутність економічних поглядів У. Петті і П. Буагільбера як засновників класичного напряму політичної економії в Англії і Франції

Свої економічні погляди Уїльям Петті виклав у працях "Трактат про податки і збори", "Політична арифметика", "Дещо про гроші" та ін. У перших працях економічні проблеми У. Петті розглядав із позиції теорії активного торгового балансу. Джерелом багатства він оголосив працю і землю, що стало його історичною заслугою. "Праця - батько й активний принцип багатства, а земля - його мати", - писав він. Досліджуючи матеріальне виробництва, У. Петті першим в Європі сформулював основні положення трудової теорії вартості. Щодо величини заробітної плати У. Петті робить два важливих висновки: 1) рівень заробітної плати визначається економічними, а не правовими чинниками; 2) працівник отримує тільки частину створеної ним вартості, а решту присвоює власник підприємства. Ренту він розглядав із двох боків: як загальну форму привласнення додаткового продукту і як власне диференціальну земельну ренту. Ціну землі У. Петті розглядав як наперед закуплену певну кількість річних рент або як капіталізовану ренту. Позичковий відсоток він визначав як функцію від земельної ренти і ціни землі, тобто як грошову ренту. Гроші У. Петті трактує як особливий товар, що виконує функції загального еквівалента.

П'єр Буагільбер - родоначальник класичної політичної економії у Франції. Він вважав за необхідне провести докорінну податкову реформу. Пропонував звільнити внутрішню торгівлю від обмежень - скасувати митні застави. Вимагав ввести вільний ринок зерна і не стримувати природне підвищення цін на нього. Важливим досягненням П. Буагільбера, як і У. Петті, є обґрунтування трудової теорії вартості. Він зробив спробу дізнатися, за яких умов обмін здійснюватиметься на справедливих засадах. Розрізняв "істинну вартість", в основі якої - кількість витраченої праці, і ринкову ціну, яка відхиляється від цієї вартості внаслідок обігу грошей, що опосередковують обмін товарів.

3. У чому полягають антимеркантилістичні погляди У. Петті на суть багатства?

Уїльям Петті є засновником політичної економії в Англії. Він виклав свої економічні погляди у творах, надрукованих у 60-80-х роках XVII ст.

На відміну від меркантилістів багатство, на думку Петті, утворюють не тільки дорогоцінні метали та камені, включаючи гроші, а й землі країни, будівлі, кораблі, товари і навіть домашня обстановка. Роздумуючи з цього приводу, він висловив дуже популярне до сьогодні переконання: "Праця - це батько й активний принцип багатства, а земля - його мати".

Для збільшення багатства країни Петті пропонував замість покарання тюремним ув'язненням ввести грошові штрафи, а неплатоспроможних злодіїв віддавати у "рабство", примушуючи працювати. Це означало, що багатство, всупереч думці меркантилістів, створюється насамперед працею і її результатами, тобто заперечувалась "особлива" роль грошей у господарському житті. Тому, уточнює Петті, якщо якась держава вдається до псування монет, це свідчить про її занепад, безчесну поведінку монарха (царя, короля), зраду суспільній довірі до грошей.

Неприйняття меркантилістичних ідей відбилося у творчості Петті як у характеристиці сутності багатства і шляхів його примноження, так і в намаганнях виявити природу походження вартості товарів і причин, що впливають на рівень їх цінності на ринку.