Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 4.1. Економічна думка початку XIX ст. в Англії. Т. Мальтус

4.1. Економічна думка початку XIX ст. в Англії. Т. Мальтус

Томас Роберт Мальтус (1766-1834) - видатний представник економічної думки початку XIX ст. в Англії. Народився Мальтус у сім'ї поміщика. Закінчив Джезус-коледж Кембриджського університету, здобувши вчений богословський ступінь, а з 1793 р. почав підприємницьку діяльність. З 1797 по 1801 р. був вікарієм у Суррее.

У 1798 р. Мальтус опублікував книгу "Дослід про закон народонаселення". Потім протягом низки років ця книга доповнювалася автором і видавалася ще не раз. Основною ідеєю книги стала теорія народонаселення.

З 1805 р. Мальтус керував кафедрою сучасної історії і політичної економії в коледжі Ост-Індської компанії, там же виконував обов'язки священика. Через 10 років вийшов у світ інший твір Мальтуса - "Дослідження природи і зростання земельної ренти". У цій праці автор спробував розкрити природу земельної ренти і механізм її формування.

Основні положення теорії народонаселення такі:

o здатність людини до відтворювання за темпами приросту значно перевершує можливість зростання продовольчих ресурсів, тому що населення зростає в геометричній прогресії, а запаси ресурсів - в арифметичній;

o зростання народонаселення жорстко обмежується коштами існування.

У природі, за Мальтусом, відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування досягається епідеміями, голодом, війнами, непосильною працею, що винищує величезну масу людей.

Проблему надмірного зростання населення Мальтус вирішував через зміну заробітної плати. Зростання населення призводить до падіння заробітної плати й обмежує зростання населення у майбутньому. Іншими словами, низький рівень життя робітників визначається біологічними законами, а не соціальними проблемами.

Мальтус виступав проти державної підтримки жебраків, оскільки бачив у цьому заохочення нерозсудливих за рахунок стягнення податків з працелюбних громадян. Автор "Досліду..." критично ставився й до ідеї вирівнювання прибутків. Поділ на багатих і бідних корисний, тому що можливість поліпшення свого стану і побоювання щодо його погіршення є двигуном поліпшення добробуту суспільства.

Проблему обмеженості ресурсів Мальтус вбачав у такому:

o ресурси Землі обмежені;

o через залучення до обігу гірших земель віддача вкладеної праці, капіталу буде знижуватися.

Мальтус у своїх економічних поглядах представляв інтереси великої земельної аристократії (лендлордів).

Теорія прибутку Т. Мальтуса повторює переконання Д. Рікардо. Прибуток визначається як різниця між вартістю товару і витратами праці та капіталу у виробництві.

Мальтус є автором положення про реалізацію сукупного суспільного продукту. У ньому він стверджує, що досягти достатнього рівня попиту і повної реалізації продукції, що виробляється, неможливо без участі в цьому процесі не тільки продуктивного, а й непродуктивного класу - так званих третіх осіб, які можуть створити необхідний додатковий попит на всю масу товарів, що виробляються в суспільстві. Таким чином, він заперечує думку про суспільний паразитизм непродуктивного класу (землевласники, армія, церковні служителі, чиновники).

У кейнсіанстві використовується це положення теорії Мальтуса при розв'язанні питань реалізації і заходів підтримання "ефективного попиту" для регулювання економіки.

Мальтус визнає існування загальних і локальних криз, вважаючи їх тимчасовими явищами.

4.2. Економічна думка початку XIX ст. у Франції. Ж.Б. Сей

Жак Батист Сей (1767-1832) народився в Ліоні у сім'ї купця. На світогляд Сея величезний вплив справила буржуазна революція у Франції 1789 р. У цьому році Сей став секретарем адміністратора Клав'єра (в 1792 р. отримав портфель міністра фінансів). У 1799 р. Сея було призначено на пост члена Трибуната в Комітеті фінансів. З 1830 р. він очолив кафедру політичної економії в Коллеж де Франсе.

Його основним твором є "Трактат політичної економії, або Простий виклад способу, яким утворюються, розподіляються і споживаються багатства" (1803 р.). У 1828- 1829 рр. вийшла його праця "Повний курс практичної політичної економії", яка стала підсумком всього життя Сея.

У "Законі ринків" - це провідна ідея у вченні Сея - стверджується, що обмін продукту на продукт автоматично веде до рівноваги між купівлею і продажем.

На думку Сея, сукупний попит і сукупна пропозиція завжди зрівнюються, або, іншими словами, вартість створених товарів виражається сукупними прибутками, на які й купуються товари за вартістю, тому кризи надвиробництва в ринковому господарстві неможливі. Він припускав лише можливість надвиробництва окремих товарів.

З першою частиною цього твердження можна погодитися, оскільки попит породжує пропозицію, але друга частина себе не виправдала. Цей закон правильний, якщо вважати, що гроші лише знаряддя обміну, але в ринковій грошовій економіці можливе надвиробництво - надлишок пропозиції над грошовим попитом. Справа в тому, що розвиток товарного обміну посилює суперечність між вартістю і споживною вартістю, приводить до виокремлення грошей як товару особливого роду, до виникнення розриву між актами купівлі та продажу.

Формуючи закон вартості, Сей виходив з таких справедливих тверджень:

o збут одних товарів позитивно впливає на збут інших. Успішна торгівля в одній галузі дає кошти для купівлі продукції інших галузей;

o чим більше товаровиробників, тим більший збут продуктів;

o за підтримки споживачів (регулювання рівня заробітної плати) відбувається розвиток виробництва, оскільки збільшується платоспроможний попит.

Економічні переконання Сея зводяться до твердження, що діяльність підприємців і робітників є єдиним джерелом багатства.

Рівноправними чинниками створення вартості Сей вважав землю, працю і капітал. Відповідно до трьох основних джерел він виділив три види прибутку: заробітна плата (за працю), відсоток (плата за капітал) і рента (плата за землю).

Грошам Сей відводив роль засобу обміну, оскільки людям потрібні не гроші, а те, що на них купують.

Вартість, за Сеєм, залежить:

o від корисності товару;

o витрат на виробництво товару;

o попиту (пряма залежність) і пропозиції (обернена залежність).

Із зазначеного можна зробити висновок, що Ж.Б. Сей відмовився від трудової теорії вартості А. Сміта.