Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 24. У чому відмінності між моделями "справедливого" суспільства соціалістів-утопістів?

Оуен визначає вартість по-рікардіанському, тобто працею, витраченою на виробництво товару, а не тією працею, що купується на товар. Він заперечує думку А. Сміта, що з нагромадженням капіталу і встановленням приватної власності на землю продукт праці розподіляється між трьома класами суспільства, а тому вартість визначається доходами. Р. Оуен погоджується з А. Смітом, що закон вартості за капіталізму порушується, але не вважає такі порушення нормальними. На думку Оуена, наслідком їх є швидке розшарування суспільства та зниження "ціни праці", що зменшує купівельну спроможність робітників і звужує ринок збуту. У "Доповіді графству Ленарк" він пише, що сучасний устрій суспільства не дає робітникові належної винагороди за його працю і внаслідок цього всі ринки виявляються недостатніми. Звідси випливає й невідповідність між пропозицією та попитом.

Оуен один із перших зробив соціалістичні висновки з рікардіанської теорії вартості. Для Оуена конкуренція і прибуток є двома сторонами того самого явища - виробництва, приватного за характером. Капіталізм базується на прагненні отримання прибутку. Прибуток Оуен трактує як результат несправедливого обміну, додаток до ціни, що є причиною економічних криз надвиробництва або, скоріше, недоспоживання, оскільки через нього робітник не може придбати продукт власної праці і, отже, спожити еквівалент того, що виробив. Оуен вимагав ліквідації нетрудових прибутків. Гроші є другим недоліком капіталізму, вони спотворюють обмін і розподіл. Оуен твердить, що гроші є засобом прибутку. Завдяки грошам прагнення прибутку підкорює собі обмін, і аномальний продаж товару за ціною вищою, ніж його вартість, стає можливим. Тому потрібно ліквідувати гроші.

22. Як пояснював Р. Оуен існування криз?

У поясненні криз Оуен виходив також з індустріалізації виробництва: машинне виробництво сприяє розширенню пропозиції, але породжує безробіття і зменшення попиту. Оуен стверджував, що нова промислова система може існувати і без капіталістів. На підставі рівня розвитку техніки після промислової революції він зробив висновок про те, що можна створити таку досконалу організацію виробництва й розподілу, яка б не зазнавала криз.

23. Р. Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Як здійснювалася його реформаторська діяльність на практиці?

Оуен спробував здійснити свої ідеї на практиці. Однак організований ним "базар справедливого обміну" швидко розпався внаслідок затоварювання неходовими товарами і дефіциту ходових, які перепродувались за справжні гроші. Невдало закінчилась і спроба Оуена організувати "кооперативні общини" для поступового перетворення капіталізму шляхом його кооперації в соціалізм. Він сподівався, що позитивний приклад окремих "кооперативних общин" приведе до суцільної кооперації суспільства. Однак усі кооперативи, які Оуен створив в Англії і США, або розпались, або перетворились на колективні підприємства капіталістичного типу.

Англійський реформатор намагався також реорганізувати капіталістичне виробництво на соціалістичних засадах. З цією метою він запропонував створити "Спілку виробників", для організації якої підприємці повинні були продати свої підприємства профспілкам. Але й з цього нічого не вийшло - капіталісти не бажали продавати свої підприємства, а у профспілок не вистачало коштів, щоб їх викупити.

Соціальна утопія Оуена та його реформаторська діяльність мали суперечливий характер, були нереальними, однак його ідеї справляли вплив на англійський робітничий рух, діяльність профспілок і на розвиток економічної думки.

24. У чому відмінності між моделями "справедливого" суспільства соціалістів-утопістів?

Створені К.А. Сен-Симоном, Ш. Фур'є та Р. Оуеном моделі "справедливого" суспільства відрізнялись.

За К.А. Сен-Симоном, соціалізм - це колективізм, що передбачає соціалізацію суспільних відносин. Соціалізацію автори доктрини розуміють як утворення асоціації суспільного масштабу через одержавлення, націоналізацію власності. Вона передбачає залучення до колективної організації всіх членів суспільства, і в цьому розумінні К.А. Сен-Симон і його учні справді були засновниками теорії того суспільного ладу, який пізніше називатимуть комунізмом.

Ш. Фур'є, Р. Оуена та їх послідовників називають асоціаціоністами, оскільки вони шукали вирішення всіх проблем сучасного їм капіталізму у вільній асоціації (інтегральній кооперації), організованій свідомо, за наперед складеним планом. Асоціаціонізм, індивідуалістичний за своєю природою, передбачає добровільне об'єднання самостійних агентів зі збереженням їх самостійності. Асоціаціоністи, так само, як і ліберальні економісти, намагалися з'ясувати причини, що перешкоджають вивільненню економічного потенціалу індустріального суспільства, і вважали, що наявне соціальне середовище є штучним, спотворює дію економічних законів.

Але асоціаціоністи відрізняються від економістів ліберальної школи тим, що вони мають на меті шляхом асоціаціювання виробників створити нове суспільне середовище. Саме тому їх соціалізм називають утопічним.

Разом із тим, асоціаціонізм Ш. Фур'є та Р. Оуена відрізнявся за формою: у Ш. Фур'є кооперація будується на корпоративних началах, зберігається приватна власність, хоча й обмежуються її функції у сфері розподілу, доходи формуються за суспільною вартістю факторів та через суспільні фонди споживання; у Р. Оуена кооперація базується на суспільній формі власності, передбачається розподіл за працею, а також через суспільні фонди споживання.

Література

1. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М., 1994.

2. Економічна енциклопедія: У 3 т. - К.: Академія; Т.: ТАНГ, 2001.

3. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я. Корнійчук И.О. Татаренко таін. - К., 2001. - Розд. V, VI.

4. Ковальчук В.М., Сарай М.І. Економічна думка минулого і сьогодення: Навч. посіб. - Т., 2000. - Гл. 12-16.

5. Леоненко 773/., ЮхименкоПІ. Історія економічних учень. Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000.

6. Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. - М., 1996. - Гл. 17.

7. Ядгоров Я.С. История экономических учений. - М. 1999. - Тема 7. - Парагр. 2, 3; Темы 9,10.