Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 2. У чому сутність методології раннього інституціоналізму?

Інституціоналізм ґрунтується переважно на позаекономічному тлумаченні сутності господарських процесів у ринковому суспільстві. При цьому рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру - держава і профспілки, сім'я і традиції, звичаї і мораль, правові акти й етичні норми, технічний прогрес і наука, конкуренція і ринкова влада, еволюція економіки тощо. Ці та інші явища були об'єднані одним спільним терміном - інститути, або інституції, що й дало назву цьому напряму економічної думки.

Прибічники інституціоналізму такі економічні явища, як власність, товар, гроші, кредит, відсоток, прибуток тощо вважають лише формою прояву психології суспільства. Однак на відміну від вчених австрійської школи маржиналізму, які досліджували психологію ізольованого раціонального суб'єкта, інституціоналісти звертаються до групової психології окремих груп і верств суспільства, визнаючи її вирішальний вплив на економіку. Підхід до економічних процесів з позицій "соціальної психології" дозволив інституціоналізмові дати в цілому правильний опис соціальних аспектів економічного життя, яке розглядалося з методологічних позицій маржиналізму.

Інша важлива риса інституціоналізму - визнання еволюційного розвитку єдино можливою формою економічного і соціального прогресу. Всі без винятку інституціоналісти були принциповими противниками революційних зрушень, пропонували реформістський шлях оздоровлення капіталізму. Вони одними з перших в економічній науці визнали важливу роль держави в організації ринкової економіки, обґрунтували можливість регулювання останньої.

Загальні проблеми, пов'язані з державним втручанням у ринкові економічні процеси, розробив Т. Веблен (необхідність створення своєрідного "мозкового центру" при уряді, суттєве посилення впливу технічної інтелігенції в господарському управлінні тощо). Праці Дж. Коммонса були спрямовані на вивчення можливостей правового впливу на економіку з боку держави. У. Мітчелл та його послідовники розробляли статистичні прийоми вивчення державного впливу на досягнення економічної рівноваги.

2. У чому сутність методології раннього інституціоналізму?

Методологія інституціоналістів передбачала:

1) широке використання описово-статистичного методу;

2) застосування історико-генетичного методу;

3) вихідними та основоположними категоріями інституту вони вважали сукупність правових норм, звичаїв, традицій.

Інституціоналізм, таким чином, є якісно новим напрямом економічної думки. Він увібрав у себе кращі теоретико-методологічні дослідження кон'юнктури ринку попередніх шкіл економічної теорії, а також методологічний інструментарій історичної думки Німеччини (для дослідження проблем "соціальної психології" суспільства).

Подібні погляди мав М. Блауг, який вважав, що при спробі визначити сутність "інституціоналізму" ми виділяємо три суттєві риси в галузі його методології:

1) невдоволення високим рівнем абстракції, притаманним неокласикам, особливо статичним характером ортодоксальної теорії ціни:

2) прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками або віра у переваги міждисциплінарного підходу;

3) невдоволення недостатнім рівнем емпіризму класичної та неокласичної теорій, заклик до глибоких кількісних досліджень.

За деякими оцінками, виникнення інституціонального напряму в економічній думці припадає на час опублікування монографії Т. Веблена "Теорії дозвільного класу", тобто на 1899 р. Однак, ураховуючи пізніші не менш значущі публікації Дж. Коммонса й У. Мітчелла, які означали зародження нових течій у рамках інституціоналізму, чітке формування ідей і концепцій цього напряму економічної теорії в єдине ціле припадає все ж на 20-30-ті роки XX ст.