Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 12. Як змінюються форми ринкової конкуренції згідно з теорією "недосконалої конкуренції" Дж. Робінсон?

На відміну від підходів А. Маршалла в концепції Джоан Робінсон (1903-1983) виробник має можливість впливати на ціни. Ця можливість з'являється у разі надзвичайного стану виробників і постачальників. Постачальників на ринку небагато. Вихід на ринок для інших фірм ускладнений (сутність обмежень докладно розглядається в навчальних курсах).

Недосконала конкуренція, яку характеризує Робінсон у своїй праці, нагадує монополію. Попит стає менш рухливим. Умов для вільної конкуренції немає. Ціни впливають на попит, слугують засобом регулювання збуту.

Робінсон аналізує нові форми конкуренції: лідерство в цінах, "витрати плюс", угоди постачальників із виробниками, державні обмеження цін і продажу. "Цінова дискримінація" здійснюється шляхом поділу товарного ринку на сегменти з різним рівнем цін для різних категорій споживачів. Використовуючи множинність цін, фірми-монополісти можуть збільшувати обсяг випуску, нарощувати доходи. Ціни стають джерелом монопольного прибутку.

Фірма, що займає монопольне становище на ринку, використовуючи нееластичність попиту, може зменшити випуск. При цьому фірма має можливість підвищити ціну і збільшити загальний виторг.

"Вважається, що виробник, який продає свою продукцію, завжди прагне зрівняти граничний дохід і граничні витрати. Можна думати, що він робить це, визначаючи ціну попиту і витрат виробництва для різних значень випуску або ж у процесі безпосередньої діяльності методом проб і помилок", - пише Робінсон.

Монополісту вигідно скоротити обсяг виробництва. Він буде прагнути виробляти якнайменше продукції і продавати її за більш високою ціною. Ціна на монополістичному ринку перевищує граничні витрати.

Теорія недосконалої конкуренції - один із напрямків аналізу процесів, що відбуваються в самому механізмі ринку. Передумовою змін, що відбуваються, слугують концентрація виробництва, утворення великих корпорацій, посилення їх економічної влади.

13. У чому відмінність підходу до аналізу "монополії і конкуренції" Е. Чемберліна від концепції Дж. Робінсон?

Відмінність теорії монополістичної конкуренції Е. Чемберліна від теорії недосконалої конкуренції Дж. Робінсон полягає в методології аналізу проблем. Основним фактором (причиною) монополістичної конкуренції, за Чемберліном, є монополія продукту, а не монополія фірми.

Характер конкуренції змінюється на основі диференціації продукту. Якщо фірма випускає "диференційований" продукт (особливу марку сигарет, ефективну зубну пасту тощо), який має специфічні властивості, то це дає можливість підвищити ціну, залучити нових покупців.

Крім цінової набуває поширення нецінова конкуренція, її методи: підвищення якості товарів, випуск нових моделей, помітне оформлення, вміле обслуговування клієнтури, На думку Чемберліна, "продукт - найрухливіша в економічній системі категорія, більш рухлива, ніж ціна". Конкуренція якості ефективніша за конкуренцію цін.

Конкуренція як така не зникає. Змінюються її форми. Монопольне становище лідируючих фірм залучає нових виробників, нові "диференційовані продукти". Особливу увагу Чемберлін приділяє організації збуту; він ввів категорію "витрати збуту". Від витрат збуту залежить рівень цін, разом із тим вони є засобом конкурентної боротьби, впливають на цінову політику.

Висновки, яких доходять Б. Чемберлін і Дж. Робінсон, трохи відрізняються. Дж. Робінсон пише про засилля монополій, Б. Чемберлін обвинувачує в монополії профспілки й надмірно незговірливих робітників.

Робінсон бачить джерело монополії в концентрації виробництва і капіталу. Встановлюючи монопольно високі ціни, підприємець-монополіст перерозподіляє доходи на свою користь. Робінсон доходить висновку про необхідність посилення державного регулювання економіки. На відміну від неї Чемберлін виступає проти державного втручання в ринковий механізм. Він стверджує, що ринок страждає від монопольного становища профспілок (профспілкова монополія), що перешкоджають зниженню заробітної плати. А це позначається негативно на рівні зайнятості й ефективності виробництва.