Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 12.4. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань"

12.4.1. Теорія "економіки пропозиції"

Багато хто з економістів розчарувався у спробах пояснити і розв'язати проблему економічної стабільності методами попиту. Традиційна політика попиту не дуже добре спрацьовує в сучасній змішаній економічній системі. Прихильники теорії "економіки пропозиції" виходять з того, що головним є пропозиція товарів і послуг, а не попит на них.

Тому вони вважають за важливе створювати якнайсприятливіші умови для розвитку підприємницької діяльності: зменшувати податки, послаблювати державне регулювання. Єдиний спосіб, у який уряд може стимулювати економічний розвиток, - це поліпшити для фірм перспективи одержання прибутків.

У 80-ті роки у багатьох країнах світу (особливо в США) податкова політика стала головним інструментом державного стимулювання економічного розвитку. Характерною особливістю була лібералізація ставок оподаткування. Здавалося б, що вона мала призвести до втрати доходів державного бюджету. У ринковій економіці це можливо, але лише в короткостроковому періоді. У довгостроковій перспективі лібералізація ставок податків збільшує надходження до бюджету, скорочує його дефіцит, стримує інфляцію.

Прихильник теорії "економіки пропозиції", відомий американський економіст Артур Лаффер вважає, що нижчі ставки податків можуть дати вагоміші податкові надходження коштів до державного бюджету, ніж високі. Це твердження графічно ілюструється на рис. 12.1, на якому побудовано так звану криву Лаффера.

Ефект Лаффера не зображений на графіку, оскільки крива Лаффера ілюструє лише довгострокову залежність між податковими ставками і податковими надходженнями коштів до бюджету. Припустимо, що максимальний обсяг податкових надходжень до бюджету можливий за ставки податку на рівні 40 %. Якщо ставку податку знизити, наприклад до 20 %, то в короткостроковому періоді обсяг податкових надходжень до бюджету зменшиться. Але в довгостроковій перспективі внаслідок зниження ставки податку прибутки громадян і підприємств зростуть, збільшаться заощадження та інвестиції. Це сприятиме зростанню обсягу виробництва і зайнятості, що збільшить бюджетні доходи. Якщо ж ставку податку підвищити, наприклад, до 80 %, то в короткостроковому періоді надходження до бюджету збільшаться, але в довгостроковому періоді це зни

Рис. 12.1. Графік залежності податкових надходжень до бюджету від ставок податків (крива Лаффера)

зить підприємницьку активність в країні й податкові надходження до бюджету зменшаться.

Ефект Лаффера виявляється не завжди. Для того щоб він став реальністю, необхідні розвинуті ринкові відносини, вільне перетворення заощаджень в інвестиції, надійний контроль за інфляцією, добре організована податкова служба тощо.

12.4.2. Теорія "раціональних очікувань"

У 70-ті роки професор Чиказького університету Роберт Лукас разом із колегами піддав сумніву багато кейнсіанських і монетаристських ідей. Вони обстоювали думку про те, що люди можуть раціонально передбачити майбутнє і реагувати відповідно до власних інтересів. Це означає, що люди формують свої очікування, зокрема і щодо інфляції, на підставі слушних уявлень про функціонування економіки.

Засновники теорії "раціональних очікувань" вважають, що лише ринок, а не держава, може оперативно реагувати на раціональні очікування людей. Якщо ринкова економіка і система цін мають риси досконалої конкуренції, то ринки адаптуються швидко і ніяка політика стабілізації не зможе результативно впливати на виробництво та зайнятість. Усі заходи держави негайно нейтралізуються поведінкою індивіда на ринку, тому державне втручання в економіку є неефективним. Але за теорією "раціональних очікувань" неефективність політики зумовлена не політичними помилками або нездатністю урядовців приймати своєчасні рішення, а реакцією людей на очікувані наслідки цієї політики. Висновок полягає в тому, що найкраще дати ринковій економіці свободу, але вже на основі нових аналітичних методів.

Теорія "раціональних очікувань" привернула до себе увагу багатьох економістів, по-перше, тим, що вона намагається встановити зв'язок між макро- і мікроекономічними теоріями, а по-друге, прагне з'ясувати, чому інфляція і безробіття можуть існувати водночас, і через суб'єктивні дії людей вирішити цю проблему.

Нині більшість економістів не погоджуються з основними положеннями теорії "раціональних очікувань". Перш за все висловлюються сумніви щодо того, що люди добре поінформовані й обізнані в ситуаціях. Далі критикують тезу, що ринковий механізм діє негайно й досконало, бо насправді ринки не є суто конкурентними, отже, вони не можуть оперативно пристосовуватись до мінливих умов функціонування економіки.

Як бачимо, світова економічна наука розробила кілька теоретичних концепцій виходу національної економіки з кризи і досягнення макроекономічної стабільності. Реалізація їх на практиці - це справа і мистецтво політиків та їх економічних радників.