Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 12. Чим визначається зміст соціалістичних поглядів М. Тугана-Барановського?

За своїми поглядами Туган-Барановський до кінця життя залишався соціалістом реформістського спрямування. Свої соціалістичні погляди він виклав у численних працях, серед яких слід виділити "Сучасний соціалізм у своєму історичному розвитку" (1906 р.), "Соціалізм як позитивне вчення" (1917 р.), а також вже згадувану книгу "Соціальні основи кооперації" (1919 р.).

Кінцевим соціальним ідеалом Тугана-Барановського був анархічний комунізм - лад вільних людей, в якому немає експлуатації найманої праці. Однак таке суспільство він розглядав як мету, до якої потрібно прагнути і рухатись послідовно, але яка, можливо, ніколи не буде досягнута. Тому для найближчого майбутнього найбільш бажаним уявлялось досягнення хоча б соціалізму з рисами державної або синдикальної системи. У примиренні "двох протилежних начал - свободи особи і панування спільноти" вбачався головний зміст соціалістичного ладу. Водночас Туган-Барановський обґрунтував необхідність соціалізму як із матеріальних, так і з соціально-правових позицій. У першому випадку соціалізм - це "господарська система найвищої продуктивності праці", а в другому - "вимога природного права людини на свободу".

В останніх працях Тугана-Барановського обґрунтовувались переваги централізованого планового керівництва господарством у поєднанні зі свободою кооперативної форми організації виробництва. За цими уявленнями, держава стає власником і верховним розпорядником всіх суспільних "капітальних благ", передаючи їх частину в тимчасове користування трудових кооперативів. Останні повинні постачати до державних фондів певну кількість виробленого продукту, а решту використовувати для задоволення власних потреб і на розвиток.

13. В економічній думці України в період соціального перелому початку XX ст. виявилися три основні напрями. Розкрийте їх зміст

XX століття принесло в Україну посилення соціальної напруженості, революції і світову війну, а з нею - надії на здобуття національної незалежності, привело до зміни соціального ладу. Період із лютого 1917 р. до середини 30-х років став для України періодом соціального зламу, коли процес творчої розбудови незалежної держави змінився агресією і черговою втратою державності, жахливою громадянською війною, яка безжально прокотилась по українських землях, показавши справжнє обличчя революційного насильства у трагедії політики "воєнного комунізму", що змінилась непослідовною так званою новою економічною політикою, встановленням репресивної держави диктатури пролетаріату, яка, мов Молох, "перемолола" суспільство, не щадячи ні представників "експлуататорських класів", ні самих пролетарів та селян, завершившись, зрештою, формуванням тоталітарної командно-адміністративної системи, яка завдала великої шкоди Україні в роки соціалістичної індустріалізації економіки і колективізації сільського господарства, політичного і ідеологічного терору, геноциду і штучного голоду, забравши із собою десятки мільйонів людських доль і життів.

Українська економічна думка активізувалась у короткий період розбудови незалежної держави, потім, потрапивши під прес офіційної ленінсько-сталінської комуністичної ідеології, розвивалась однобічно і тенденційно. Всі паростки опозиційної думки нещадно "прополювались". Однак навіть у цей жорстокий і трагічний для українського народу період, коли насильницькими і репресивними методами насаджувалась комуністична система, в Україні працювали економісти-теоретики, ідеї яких гідно представляли економічну думку.

Розпочався цей період буремними подіями 1917 р. і проголошенням Центральною Радою в Києві спочатку автономії, а потім і повної незалежності України.

В економічній думці України тоді виявились три основних напрями:

o економічна теорія, що формувалась на засадах основних економічних шкіл Заходу, зокрема маржиналізму або неокласичного напряму;

o теорія марксизму в її ортодоксальному варіанті;

o немарксистські економічні соціалістичні теорії.

Перший напрям розвивали такі видатні теоретики, як М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, О. Чаянов, К. Воблий, О. Челінцев та ін.

Другий напрям української економічної думки цього періоду перебував на позиціях ленінсько-сталінського варіанта ортодоксального марксизму.

Третій напрям економічної думки України цього періоду представлений теоріями немарксистського соціалізму. Серед соціалістів необхідно назвати видатного історика, голову Центральної Ради, першого і єдиного президента УНР Михайла Грушевського, главу уряду УНР, видатного письменника Володимира Винниченка, економічні погляди яких були близькими до поглядів меншовиків, які представляли праве крило російської соціал-демократії, і західноєвропейських соціал-реформістів. Соціалістом був і Симон Петлюра - спочатку генеральний секретар у справах оборони Центральної Ради, а потім керівник Директорії УНР.