Марксистська політична економія почала формуватися у 40-х роках XIX ст., коли у передових країнах світу на зміну феодалізму уже прийшов розвинений капіталізм епохи вільної конкуренції.
Виникнення машинної індустрії свідчило про завершення формування матеріально-технічної бази капіталізму. Англійська фабрична система викликала небачене зростання рівня розвитку продуктивних сил, очевидною стала прогресивність капіталізму.
З розвитком капіталізму, виникали і його негативні явища: економічні кризи надвиробництва, розорення селян і ремісників породжувало масове безробіття тощо. Змінилась соціальна структура суспільства, загострились протиріччя між найманими робітниками (працею) і підприємцями (капіталом), які поступово переростали у класову боротьбу.
К. Маркс і Ф. Енгельс зробили висновок про неминучість зміни соціального устрою суспільства виключно революційним шляхом. Соціальною базою революційних змін марксизм визнав пролетаріат - робітничий клас.
Розвиток капіталізму початку XIX ст. створив соціально-економічні передумови для виникнення марксистського вчення. Ці передумови розкриваються у працях: "Становище робітничого класу в Англії" Ф. Енгельса, "Маніфест Комуністичної партії" Маркса і Енгельса та в "Капіталі" К. Маркса.
Марксистське вчення опиралось на три ідейних джерела: німецьку класичну філософію Г. Гегеля і Ф. Фейєрбаха, англійську класичну політичну економію А. Сміта і Д. Рікардо та французький утопічний соціалізм К. Сен-Сімона, Ш. Фур'є і Р. Оуена (рис.7.3).
Рис. 7.3. Ідейні джерела марксистського вчення
Значний вплив на розвиток марксистського економічного вчення справила класична політична економія. Тому їх вчення стало синтезом двох методів - єдності історичного і логічного, але все ж у їх вченнях переважає діалектичний матеріалізм. Маркс і Енгельс доводили, що прогрес суспільства залежить від розвитку продуктивних сил, основним елементом яких є засоби виробництва, які завжди є чиєюсь власністю, а це, в свою чергу, ділить суспільство на два антагоністичні класи - власників і тих, хто позбавлений власності. Форма власності і класи, яким ця власність належить, визначають тип економічної формації.
Карл Генріх Маркс (1818-1883) народився у Трірі у сім'ї адвоката. У 1841 р. закінчив юридичний університет Берлінського університету, згодом очолював "Рейнську газету", де і познайомився з Фрідріхом Енгельсом (1820-1895), який народився у Бремені у сім'ї фабриканта. Будучи основоположниками марксистського вчення, вони сформували погляди на державу, право, релігію. Маркс і Енгельс стали на шлях революційної діяльності, критикували капіталістичний спосіб виробництва і довели, що економічний розвиток капіталізму призведе до його краху через загострення у ньому суперечностей.
Першопричиною усіх протиріч суспільства вони вбачали у приватній власності - основі капіталізму. Вони розглядали проблеми конкуренції і монополії, взаємовідносин праці і капіталу, суті і причин економічних криз надвиробництва, критикували мальтузіанство.
Значний вплив на формування державно-правової ідеології К.Маркса та Ф. Енгельса здійснили ідеї французьких соціал-утопістів.
У 1847-1848 рр. у працях Ф. Енгельса "Принципи комунізму" і спільній роботі К. Маркса і Ф. Енгельса "Маніфест комуністичної партії" (1848) дається загальна характеристика капіталістичного способу виробництва, формулюється висновок про неминучу загибель капіталізму та заміни його соціалізмом у результаті пролетарської революції.
Періодом завершення формування марксистської економічної системи стали 50-60 рр. XIX ст. Вершиною марксистської економічної теорії були фундаментальні економічні дослідження, які завершилися підготовкою рукописного варіанта і публікацією першого тому "Капіталу" К.Маркса у 1857-1858 рр. К. Маркс завершив рукопис, який назвав "чорновим очерком", "Економічні рукописи 1857-1858 років", у який входило 7 зошитів (обсягом більше 1200 сторінок). Новий рукопис "Критика політичної економії" (1864-1865 рр.) став основою для написання "Капіталу".
Праця над Капіталом тривала близько п'ятнадцяти років. Головною метою дослідження, за словами Маркса, було "відкриття економічного закону руху сучасного суспільства".
Основні проблеми I, II, III томів "Капіталу"
У першому томі "Капіталу" розкрито суть товару і грошей, аналіз розпочинається із розгляду товару та його властивостей (споживної і мінової вартості), двоїстого характеру праці, втіленої у товарі. Проаналізувавши форми вартості, Маркс досліджував суть грошей, перетворення їх у капітал, визначив поняття ціни та показав дію основного закону капіталізму - закону вартості. Кругообіг грошей як капіталу показано через загальну формулу капіталу:
де Г' = Г + Аг (Аг - приріст грошей).
У цьому томі, якому Маркс дав назву "Процес виробництва капіталу", розкривається проблема виробництва додаткової вартості як основи розвитку і виразника відносин між працею і капіталом. Досліджується роль товару і грошей у становленні капіталізму. Маркс аналізує категорії капіталізму з позиції трудової теорії вартості. Він доводить, що товар перетворюється на капітал завдяки створенню в процесі його виробництва додаткової вартості - неоплаченої праці найманого робітника. У першому томі "Капітал" Маркс виділяє такі економічні категорії, як робоча сила, додаткова вартість, норма додаткової вартості, маса додаткової вартості. У шостому розділі "Заробітна плата", містяться проблеми суті і основних форм заробітної плати. Завершується перший том сьомим розділом "Процес нагромадження капіталу".
У другому томі, який має заголовок "Процес обігу капіталу", Маркс розкриває процеси кругообороту і обороту капіталу, виділяє основні його складові - основний і оборотний капітал. За основу визначення основного і оборотного капіталу бере двоїстий характер праці, що дає змогу зрозуміти, як відбувається процес перенесення вартості із засобів виробництва на готовий продукт. Досліджуючи загальний і реальний оборот капіталу Маркс сформулював висновок про причину циклічності економічного розвитку - масове оновлення основного капіталу. Аналізуються такі проблеми як "Відтворення і обіг всього суспільного капіталу" - виявляються умови повної реалізації виробленого суспільного продукту, схеми простого і розширеного відтворення суспільного виробництва.
У третьому томі предметом дослідження є процес виробництва і обігу капіталу, взятий у цілому. Досліджуються такі проблеми як перетворення додаткової вартості в норму прибутку; перетворення прибутку в середній прибуток під дією внутрішньогалузевої конкуренції; дається аналіз утворення середнього прибутку і ціни виробництва з врахуванням функціонування товарно-торговельного капіталу. На основі теорії трудової вартості Маркс вперше пояснив джерело торговельного прибутку, заміщення торговельного капіталу і витрат обігу; досліджується позичковий процент і підприємницький дохід. У шостому розділі досліджується суть та форми загальної ренти. Сьомий розділ розпочинається з критики "догми Сміта" і теорії "трьох факторів виробництва". Маркс аналізує всі види доходів капіталістів - прибуток, процент і ренту на основі трудової теорії вартості, що, в кінцевому результаті, виступають результатом неоплаченої праці найманої робочої сили.
Узагальнюючи розвиток марксистського вчення, виділяють наступні теорії К. Маркса та Ф. Енгельса (табл. 7.1):
Таблиця 7.1. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ К. МАРКСА
Теорії | Суть теоретичних досліджень |
Трудова теорія вартості | Ключова теорія досліджень Маркса, на основі якої була розроблена теорія додаткової вартості, далі йдуть висновки про антагоністичну суть капіталізму. Суть трудової теорії вартості розкрита у першому томі "Капіталу", де сформована теза про принцип обміну товарів відповідно до вартості і пропорційно кількості праці, витраченої на їх виробництво. Суть вартості Маркс пояснює через двоїстий характер праці, втілений у товарі, тобто, праця буває конкретною і абстрактною. Конкретна праця - це корисна праця, незалежно від будь-яких форм існування людей, вона характеризується засобами, предметами формами і результатами. Абстрактна праця - це "праця взагалі", яка означає витрати людської робочої сили. Враховуючи неоднакову інтенсивність і кваліфікацію праці, вводить поняття про середню суспільну працю, або "суспільно необхідний робочий час". Отже, вартість базується на вимірі трудових витрат |
Теорія капіталу | Капітал Маркс характеризує як самозростаючу вартість, і додаткову вартість, створену найманим робітником у процесі експлуатації останнього. Вводить поняття "органічна будова капіталу" і переходить до нової характеристики капіталістичного способу виробництва - норми експлуатації, яка визначається як відношення додаткової вартості до змінного капіталу. У другому томі "Капіталу" Маркс характеризує рух капіталу в процесі кругообороту і обороту, капітал класифікує на постійний і змінний, основний і оборотний. Робить висновок про те, що капітал - це не річ, а певні виробничі відносини у рамках буржуазного суспільства |
Теорія доходів та їх розподілу | Ренту, дохід у сільському господарстві Маркс досліджував, опираючись на теорію ренти Д. Рікардо, але доповнив до "диференціальної" ренти визначення "абсолютної" ренти, яка виникає внаслідок низької у сільському господарстві органічної будови капіталу, і приватної власності на землю |
Теорія додаткової вартості | Ключовою проблемою першого тому "Капіталу" є виробництво додаткової вартості. Джерелом додаткової вартості за Марксом є неоплачена праця найманого робітника. Робочий день ділиться на необхідний робочий час, протягом якого робітник відпрацьовує свою "необхідну працю" вартість своєї робочої сили, яку він одержує у формі заробітної плати, а протягом додаткового робочого часу створює додаткову вартість. Щоб довести очевидність експлуатації, Маркс виводить формулу "норми додаткової вартості", яка і характеризує норму експлуатації у відсотках, а також "норму прибутку" як відношення додаткової вартості до суми постійного та змінного капіталу. Аналізуючи масу додаткової вартості, показані шляхи її зростання: за рахунок абсолютного збільшення робочого дня - абсолютна додаткова вартість, за рахунок зменшення "необхідного робочого часу", підвищення продуктивності праці - "відносна додаткова вартість" |
Теорія заробітної плати | Заробітна плата виступає як еквівалент кількості товарів і послуг, необхідних для підтримання життя робітника і членів його сім'ї. Заробітну плату найманий робітник отримує за свою "робочу силу", яку він продає капіталісту, а не за працю. Рівень заробітної плати залежить від продуктивності, інтенсивності і ступеня складності праці, а це, в свою чергу, залежить від механізації та технічного оснащення виробництва |
Теорія відтворення і економічного циклу | Головна ідея теорії відтворення та економічних криз в умовах вільної конкуренції полягає в тому, що досягненню економічної рівноваги перешкоджають внутрішні, властиві антагоністичному капіталістичному суспільству протиріччя. Маркс довів цю теорію за допомогою схем реалізації простого і розширеного відтворення, що показує взаємозв'язок між галузями, які випускають засоби виробництва і предмети споживання та обмін між ними. Цією теорією показано головну мету капіталізму - виробництво не заради споживання, а заради прибутку. 3 цього випливає суть доктрини економічної кризи недоспоживання, тобто, через низьку заробітну плату робітники, які становлять більшу частину споживачів, не в змозі купувати за вартістю, що складається з вироблених ними товарів |
Розділяв і доповнював економічну думку К. Маркса Ф. Енгельс, який аналізує політичну економію у широкому і вузькому значенні у праці "Анти-Дюрінг" (1878). У вузькому значенні він розумів політекономію, яка вивчає лише капіталізм. У широкому розумінні - це наука, яка вивчає всі суспільні формації і економічні закони, які регулюють виробництво і людське суспільство. Енгельс розглядав процеси виникнення приватної власності, класів, держави, товарного виробництва, нагромадження капіталу та економічних криз.
Маркс та Енгельс виступали основоположниками теорії класового існування держави і права. В своїй праці "Походження сім'ї, приватної власності та держави" (1884) Ф. Енгельс виділив риси держави (рис.7.4).
Рис. 7.4. Риси держави за теорією Ф. Енгельса
Узагальнюючи погляди на походження держави, Енгельс визначив, що держава виникла як об'єктивна необхідність, викликана економічним розвитком класового суспільства. Існування класів при сучасному рівні розвитку виробництва стає перешкодою подальшого розвитку останнього, але при зникненні класів безперечно зникне держава.
Отже, марксизм - це впливова течія економічної теорії, яка поширилась у другій половині XIX ст. у Європі і стала ідеологією комуністичної партії у XX ст. у Радянському Союзі. Головною ідеєю марксизму була боротьба класів як рушійна сила історії. На основі трудової теорії вартості він розробив свою теорію додаткової вартості з метою показати суть суперечностей капіталістичного способу виробництва. Привласнення капіталістом додаткової вартості як неоплаченої праці найманих робітників у грошовій формі прибутку, К.Маркс назвав капіталістичним способом експлуатації. Він виступав ідейним захисником економічних інтересів робітничого класу, а також розкрив природу закономірностей капіталістичного способу виробництва. Саме в цьому основна цінність його економічної теорії.
7.6. Економічні погляди К. Родбертуса. Ф. Лассаль і його економічна програма
7.7. Відображення марксизму в працях українських та російських економістів
Тема 8. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЛІБЕРАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО. НІМЕЦЬКА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
8.1. Зародження системи національної політичної економії у Німеччині
8.2. Вчення про державу та право у Німеччині кінця XVIII - першій половині XIX ст. Історична школа права
8.3. Становлення ідей історичної школи (В. Рошер, К. Кнісс, Б. Гільдебранд)
8.4. Нова історична школа (Г. Шмоллер, Л. Брентано, К.Бюхер). Теорії державного регулювання економіки
8.5. Виникнення інституціонального напряму в німецькій політекономії
8.6. Соціальний напрям у політичній економії. Ідеї реформізму Р.Штаммлера і Р.Штольцмана