Основи економічної теорії - Козак Ю.Г. - 2.3 Виробничі можливості суспільства

Оскільки всі ресурси обмежені, то з них доводитися обирати найнеобхідніші. Для їхнього придбання треба здійснити витрати. Ці витрати в ринковій економіці завжди зіставляються з витратами на ті товари та послуги, які можна було б придбати на ту саму суму грошей за умови, що вони були б витрачені на придбання інших товарів та послуг. До такого зіставлення удаються і певні люди, і фірми, і урядові установи перш ніж приймати якесь важливе господарче рішення.

Якщо ви купуєте будинок, то ви відмовляєтеся від можливості здійснити кругосвітню подорож або придбати автомобіль. В усякому разі, купуючи щось за гроші, ви одночасно втрачаєте якусь іншу можливість (позбавляючись альтернативи). Тим самим ви несете витрати втрачених можливостей, або альтернативні втрати. Альтернативними їх називають тому, що гроші на товари та послуги, які ви придбали, можна було б витратити на інші блага.

Поняття альтернативних витрат дає чіткий засіб виявлення обмежених ресурсів. Якщо ресурс доступний у достатній кількості, тобто його вистачає для задоволення потреб усіх бажаючих, то його альтернативні витрати дорівнюють нулю. Якщо узяти цебро піску з пустелі Сахара, то його там, як і раніше, вистачить усім. Ніхто не позбавився можливості використати ще одне чи сотні цебер піску, отже, ніхто нічим не пожертвував.

Ресурси, які мають нульові альтернативні витрати, називаються природними, або безкоштовними. Одержуючи велику кількість певних обмежених ресурсів, іншими доводиться жертвувати. Кожен вибір обмежених ресурсів веде до появи альтернативних витрат.

Припустимо, що економіка виробляє тільки два товари: гармати та ячмінь. У табл. 2.1 наведені гіпотетичні дані про гармати та ячмінь, які можуть бути вироблені із обмежених ресурсів при певному рівні.

Таблиця 2.1

ВИБІР СУСПІЛЬСТВОМ КОМБІНАЦІЙ ОБСЯГІВ ПРОДУКЦІЇ, ЩО ВИРОБЛЯЄТЬСЯ

Що ж означають наведені в табл. 2.1 дані? Якщо гіпотетична економіка відмовиться від виробництва гармат, то вона може виробити максимум 18 т ячменю з наявних у її розпорядженні ресурсів [точка А (0; 18)]. Якщо економіка не виробить ячменю, то в неї буде можливість побудувати 5 гармат (точка Е (5; 0)). Ці точки вказують на можливі комбінації максимально можливих рівнів випуску гармат та ячменю, які можна виробити за допомогою певної кількості ресурсів і за певного розвитку технологій. Ці співвідношення відображені на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Крива виробничих можливостей суспільства

Крива виробничих можливостей указує на комбінацію товарів та послуг, які можуть бути вироблені за умови використання факторів виробництва та повної віддачі. Крива демонструє доступні та недоступні комбінації обсягів виробництва. Кожна з них, яка лежить на кривій або посередині її, досяжна. Інші поєднання, які лежать поза кривою, не можуть бути досягнуті за існуючих технологій та ресурсів.

Таким чином, економіка, яка функціонує відповідно до виробничих можливостей, має повністю використовувати ресурси. З рис. 2.1 видно, що економіка, яка виробляє будь-яку комбінацію ресурсів, які лежать на кривій, є ефективною. Якщо економіка "працює" посередині кривої, то вона неефективна (економіка не зможе досягнути максимально можливого рівня виробництва), а якщо комбінація ресурсів лежить за межами кривої, то виробництво не можливе, тому що для нього немає необхідної кількості ресурсів.

Закон зростаючих альтернативних витрат

Чому крива виробничих можливостей суспільства являє собою дугу, пряму лінію? У нашому прикладі функціонувала гіпотетична економіка, яка виробляла тільки два товари: гармати та ячмінь. Такій економіці визначити альтернативні витрати дуже просто. Альтернативними витратами зростання виробництва одного товару є кількість іншого товару, яким доводиться жертвувати.

У точці А (0; 18) табл. 2.1 економіка виробляє 18 т ячменю і зовсім не виробляє гармат. Альтернативними витратами зростання виробництва гармат від 0 до 1 є 1 т ячменю, якою треба пожертвувати при переміщенні від точки А до точки Б. Альтернативними витратами виробництва ще однієї гармати є 2 т ячменю (від точки А до точки В) і т.д.

Закон зростаючих альтернативних витрат говорить, що чим більше певного товару виробляється, тим вищі його альтернативні витрати. То чому ж із зростанням виробництва збільшуються альтернативні витрати? Припустимо, що гіпотетична економіка була в стані миру і виробляла тільки ячмінь (точка А). Але почалася війна. За низького рівня виробництва гармат їхні альтернативні витрати будуть порівняно низькими. Деякі з факторів виробництва також будуть добре пристосовані для виробництва і гармат, і ячменю. Вони можуть бути переведені на складання гармат без зростання витрат. Але зі збільшенням обсягу вироблених гармат усе складнішим стає розподіл ресурсів для їхнього виробництва і альтернативні витрати зростають.