Основи економічної теорії - Козак Ю.Г. - 14.1 Гроші та їхні властивості

Ключові поняття

Гроші; властивості грошей: міра вартості, засіб платежу, засіб обігу, засіб заощаджень, світові гроші; кількісна теорія попиту на гроші; кейнсіанська теорія попиту на гроші; чинники попиту на гроші; пропозиція грошей; рівновага на грошовому ринку; банківська система; типи банківських систем; національний банк; функції національного банку; комерційні банки; функції комерційних банків; банківська система України; кредитно-грошова політика; цілі кредитно-грошової політики; інструменти кредитно-грошової політики: норма резервування, відсоткова ставка, операції на відкритому ринку.

14.1 Гроші та їхні властивості

Гроші - це товар, який виконує роль загального еквівалента. Гроші виникли тисячі років тому. Ще здавна роль грошей виконували прянощі, сіль, перець, хутро і т.д., які люди обмінювали на інші товари. Завдяки тому, що роль загального еквівалента в кінцевому підсумку закріпилася за золотом, зараз гроші мають здатність швидко обмінюватися на які завгодно товари та послуги.

Властивості грошей

Основні властивості грошей:

1) міра вартості;

2) засіб платежу;

3) засіб обігу;

4) засіб заощаджень;

5) світові гроші.

Міра вартості. Гроші можуть вимірювати вартості різних товарів та послуг. Завдяки існуванню грошей суспільству не потрібно вимірювати ціну кожного товару чи послуги в цінах інших товарів. Наприклад, 1 вівця коштує 5 мішків пшениці і т.д. Гроші в цьому випадку використовуються як загальний знаменник, у якому можна виразити ціну будь-якого товару чи послуги. Наприклад, 1 вівця коштує 500 грн, а 1 мішок пшениці - 100 грн.

Засіб платежу. Гроші є зручним засобом для здійснення якихось покупок чи угод. Так, тієї ж вівці вам не потрібно тягати за собою 5 мішків пшениці. А якщо уявити, що треба купити ще щось, то для здійснення подібних покупок знадобиться вантажна машина. А так вам необхідно мати в кишені лише 500 грн. Отже, гроші можуть бути використані для платежу за будь-які товари та послуги.

Засіб обігу. Гроші, виконуючи функцію засобу платежу, з кишені покупця потрапляють до кишені продавця. Потім продавець сплачує частину свого доходу державі у вигляді податків. А держава, у свою чергу, повертає деяку частину податків споживачам у вигляді заробітної плати, стипендій, пенсій і т.д. А потім усе це повторюється. Такий процес навіть можна назвати "кругообіг грошей у природі".

Засіб заощаджень. Гроші, маючи здатність швидко обмінюватися на будь-які товари та послуги, дуже зручно використовувати для накопичення багатства. Однак гроші, які лежать у панчосі чи під матрацом, не принесуть їхньому власникові ніякого доходу. Навпаки, за умови зростання цін за ту саму суму грошей можну буде купити менше товарів. Тому, найбільш вигідним для споживача буде внесення грошей на свій рахунок у банк, у якому на цю суму буде нараховуватися відсоток.

Світові гроші. Гроші обертаються не тільки на внутрішньому ринку певної країни, а й можуть використовуватися для здійснення міжнародних торговельних та виробничо-інвестиційних угод між різними країнами.

14.2 Рівновага на грошовому ринку: попит та пропозиція на гроші

Кількісна теорія попиту на гроші

Кількісна теорія звичайно визначає попит на гроші шляхом використання рівняння обміну [1, с. 142]:

МV = РY,

де М - кількість грошей в обігу;

V - швидкість обігу грошей;

Р - рівень цін або індекс цін;

Y - обсяг випуску товарів та послуг (ВВП).

Як же визначити, скільки грошей повинно бути в обігу за умови відсутності інфляції? Обсяг грошової маси в країні регулює держава за допомогою банківської системи. Але деяка сума грошей може порватися, загубитися і т. д. Тому держава повинна додатково випустити (провести емісію) певну суму грошей в обіг. Відомий американський економіст Мілтон Фрідмен довів, що при стабільному функціонуванні економіки необхідно щорічно додатково випускати 3% від наявної грошової маси. Ще 1% зношується. Отже, кожен рік держава повинна додавати 4% грошової маси.

Кейнсіанська теорія попиту на гроші

Всесвітньо відомий економіст Джон М. Кейнс довів у своїй теорії (вона отримала назву кейнсіанської - від його прізвища), що попит споживачів на гроші визначається за допомогою стимулів, які спонукають їх до заощаджень.

Отже, існує три стимули, які спонукають людей до заощадження частини свого доходу готівкою [1, с. 144]:

1) обережність (заощадження певної суми грошей на випадок якихось несподіваних обставин у майбутньому. Тобто, як говорять у населенні, на "чорний день");

2) потреба в певній сумі грошей для здійснення поточних покупок товарів та послуг;

3) спекуляція (прагнення заощадити певну частину грошей з метою найкращого їх використання в майбутньому).

Спекулятивний стимул визначає зв'язок попиту на гроші з відсотковою ставкою та курсом акцій різних фірм. Наприклад, якщо відсоткова ставка зростає, то курс акцій падає. І попит на ці акції також зростає, що зменшує кількість грошей в обігу. Тобто споживачі замість того, щоб зберігати готівку в "панчосі", вкладають свої гроші в покупку акцій, які принесуть їм доход у вигляді відсоткової ставки. Отже, попит на гроші в цьому випадку знижується. І навпаки, якщо відсоткова ставка знижується, то ціна акцій зростає. Таким чином, споживачеві буде вигідніше вкласти свої гроші в купівлю товарів та послуг. Тобто в даному випадку попит на гроші збільшується. Отже, відсоткова ставка та попит на гроші мають зворотний зв'язок.

Узагальнюючи ці дві теорії можна виділити два основних чинники попиту на гроші: 1) доход; 2) відсоткова ставка. Кількісна теорія пов'язує попит на гроші з розміром доходу, а кейнсіанська теорія - з розміром відсоткової ставки.

Отже, беручи до уваги доход та відсоткову ставку, функція попиту на гроші має такий вигляд (рис. 14.1) [1, с. 145]:

Пропозиція на гроші

Пропозиція грошей включає в себе готівку, яка обертається поза банківською системою певної країни, та гроші, які суб'єкти господарчої діяльності можуть використовувати для здійснення поточних угод (рис. 14.2) [1, с. 149].

де М_s - пропозиція на гроші; С - готівка;

К - гроші, які суб'єкти господарчої діяльності використовують для здійснення поточних угод.

Рівновага на грошовому ринку

Як уже було сказано, попит на гроші має зворотний зв'язок із відсотковою ставкою для певного рівня доходу. Якщо відсоткова ставка занадто висока, то пропозиція перевищує попит. Суб'єкти господарчої діяльності, маючи велику суму грошей готівкою, вкладатимуть їх у акції і т. д. з тим, щоб одержувати доход. Однак, банки в умовах перевищення пропозиції над попитом знижуватимуть відсоткову ставку і споживачам вже буде не так вигідно переводити свої гроші в акції. Тобто поступово грошовий ринок прийде в рівноважний стан (рис. 14.3).