Основи економічної теорії - Козак Ю.Г. - 17.5 Протекціоністські інструменти торговельної Політики

Вибір інструментів, які застосовуються для обмеження торгівлі, залежить від двох основних чинників: співвідношення сил груп тиску, що наполягають на реалізації тих чи інших заходів, і від можливих заходів у відповідь з боку урядів інших країн.

Обмеження торгівлі може бути досягнуто за допомогою тарифних і нетарифних бар'єрів. Тарифні бар'єри впливають на ціни, нетарифні - або на ціни, або безпосередньо на обсяг товарів.

Тарифні бар'єри

Найбільш поширеним інструментом протекціоністської політики є тариф, або мито, - державний податок, застосовуваний при ввезенні (ввізне мито), вивезенні (вивізне мито) або провезенні товарів через країну (транзитне мито). Найбільш поширеним є ввізне мито. Якщо тариф вводиться лише для того, щоб добути гроші для держави, він називається фіскальним. Якщо ж тариф введено для скорочення або усунення імпорту, то такий тариф називається протекціоністським.

Податок на імпорт може стягуватися різними способами. У зв'язку з цим виділяють вартісний тариф і специфічне мито.

o Вартісний тариф - це податок, який представлений у вигляді відсотка від вартості товару. Наприклад, вартісний тариф розміром в 10% ціни імпортованого автомобіля в 3000 дол. становитиме 300 доларів.

o Специфічне мито - це податок, який стягується відповідно до фізичної величини імпорту. Так, податок за кожну тонну імпортованої пшениці являє собою специфічне мито.

Як же впливає митний тариф на добробут різних груп населення і країни в цілому?

Митний тариф завжди вигідний виробникам товарів, що конкурують з імпортом, навіть якщо сукупний добробут нації при цьому знижується. Але це лише в тому випадку, якщо введення тарифу дійсно призводить до обмеження імпорту і підвищення внаслідок цього цін на вітчизняний товар, або обсягу продаж, або того й іншого.

Митний тариф, якщо він не є заборонним, приносить доход державі, котрий може бути використаний на соціальні потреби, і тоді він слугуватиме зростанню добробуту нації.

Споживачі програють від введення імпортних мит. Вони втрачають більше, ніж отримують у сумі виробники і держава, в чий доход потрапляють тарифні збори. Митний тариф, обмежуючи імпорт, призводить до погіршення споживчих можливостей: підвищення цін на імпортні і, як правило, вітчизняні товари, скорочення обсягу пропозицій. Тариф перерозподіляє доходи споживачів імпортованої продукції на користь інших суспільних груп.

Нетарифні бар'єри

Нетарифні бар'єри - це обмеження міжнародної торгівлі за допомогою квот, системи ліцензування, добровільних експортних обмежень, субсидій та компенсаційних мит, стандартів тощо.

Квоти

Найбільш поширеним видом імпорту та експорту в кількісному вираженні є встановлення квоти, котра визначає загальну кількість товару, що надходить у зовнішню торгівлю за певний період або розподіляє кількість товару по країнах.

Імпортні квоти застосовуються для захисту вітчизняних виробників або для диверсифікації імпорту, щоб уникнути залежності від будьякої країни. Імпортну квоту розцінюють як більш ефективний (порівняно з митом) інструмент стримування міжнародної торгівлі, бо вона повністю забороняє імпорт товару понад певну кількість.

Експортні квоти встановлюються, щоб забезпечити вітчизняних споживачів достатньою кількістю товарів за низькими цінами, запобігти виснаженню природних ресурсів, підвищенню цін на експорт шляхом обмеження обсягу поставок.

Тип квотування, котрий повністю забороняє торгівлю певних видів товарів або всіх товарів, називається ембарго.

Експортні субсидії та компенсаційні мита

За допомогою експортних субсидій стимулюється просування товарів за кордон через використання державних дотацій та пільг. На ділі вони представляють так звану "нечесну конкуренцію", що завдає шкоди як субсидуючій державі, так і міжнародній торгівлі в цілому, оскільки спричинюють зайві (з точки зору економічної доцільності) зростання торгівлі. Експортні субсидії викликають зворотню реакцію, здійснювану за допомогою стягування протекціоністського "компенсаційного мита". Останні спрямовуються проти субсидованого експорту. Вони завдають збитків країні, що їх установлює. Але в цілому для міжнародної торгівлі компенсаційні мита виграшні, оскільки нейтралізують експортні субсидії. Оптимальне поєднання експортних субсидій і компенсаційних мит залишає сукупний добробут у світі в цілому без змін. Однак платники податків країни, що субсидує експорт, приховано доплачують платникам податків імпортуючої країни.

У сучасних умовах дедалі частіше спостерігається надання субсидій, більш обґрунтованих з економічної точки зору. Це субсидії, які призначені для подолання недосконалості ринку: набір послуг експортером у вигляді інформації, допомоги в організації торговельних виставок і встановлення контактів для ведення справ за кордоном тощо.

Ліцензування

У багатьох країнах потенційні імпортери і експортери повинні одержати дозвіл на торговельні операції від органів державної влади. Ця процедура називається торговельним ліцензуванням. Підвищуючи ціну ліцензій і обмежуючи їхню кількість, можна добитися не лише обмеження імпорту або експорту, а й погіршення умов торгівлі у зв'язку з додатковими витратами, затримками в часі і невизначеністю, що спричинюються цією процедурою.

Схожими з вимогами спеціальних дозволів є також протекціоністські інструменти, пов'язані з жорстким бюрократичним контролем або з "адміністративними рогатками" в митних процедурах. Великі труднощі імпорту (в рамках нетарифних бар'єрів) створюють невиправдані стандарти якості товарів та їхньої безпеки.

Добровільні експортні обмеження

Це інструмент обмеження експорту на добровільних засадах. Його мета - уникнути більш жорстких торговельних бар'єрів.

Демпінг. Антидемпінгові заходи

Демпінг - це інструмент проведення протекціоністської політики через посередництво міжнародної цінової дискримінації.

Порушення принципів вільної торгівлі через посередництво демпінгу відбувається тоді, коли через посередництво тимчасового встановлення низьких цін витісняється конкурент з даного ринку. У подальшому рівень цін відновлюється або підвищується. Цьому демпінгу слід протиставити тариф в імпортуючій країні. Але існує демпінг довготривалий. Він наявний тоді, коли низькі ціни досягаються внаслідок дії принципу порівняльних переваг. Але в цьому випадку можуть бути введені антидемпінгові мита. Вони приносять вигоди імпортуючій країні, примушуючи імпортера ще більше знизити ціну. Дії довготривалого демпінгу може протистояти структурна перебудова економіки на основі принципу порівняльних переваг.

Отже, використання протекціоністських інструментів у торговельній політиці має своїх переможців і переможених. Споживачі програють, коли не одержують більше дешевих іноземних товарів. Платники податків програють, якщо платять за експортні субсидії. Всесвітній Банк підрахував, що об'єднані протекціоністські заходи США, Західної Європи та Японії лише на продукцію сільського господарства, коштують споживачам і платникам податків 100 млрд дол. щорічно. Робітники і виробники в захищених галузях виграють від торговельних обмежень, якщо ці обмеження допомагають їм конкурувати з іноземними виробниками. Однак торговельні обмеження не є "грою з нульовим наслідком", виграші нееквівалентні витратам. Нерозвинутість спеціалізації й торгівлі призводить до зниження життєвого рівня світу в цілому, оскільки виробництво товарів ведеться менш ефективно.