Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Державне регулювання цін і доходів в аграрному секторі ринкової економіки

Поняття "паритетні ціни" важливе тому, що воно дає розумне пояснення державним мінімальним цінам на сільськогосподарську продукцію. Факт відставання в довгостроковому періоді ринкових цін на продукцію фермерів від цін на несільськогосподарські продукти означає, що для досягнення паритету необхідно встановити на фермерські продукти ціни вищі рівноважних або ціни підтримки.

Політика підтримання цін. Уряд установлює мінімальну ціну Р1 яка є вищою від рівноважної Р* (рис. 10).

Приватні покупці зможуть купити OQ1 продукції, а залишок продукції (надлишок пропозиції) викупляє уряд за ціною Р1 і зберігає її на складах.

Висновки

1. Фермери виграють, бо їх доходи зростають. Якби держава не втручалася, то фермери

Рис. 10. Модель підтримання цін методом встановлення мінімальної ціни

2. Кількість Q1Q2 є надлишковою, держава несе великі видатки на її придбання й утримання на складах. Платники податку змушені більше платити податків, щоб фінансувати цю державну покупку. 0Р1 o Q1Q2 становить додатковий податковий тягар.

3. Споживачі сільськогосподарської продукції втрачають: бо змушені платити більшу ціну Р1 ніж Р*, і споживати менше продукту - Q1 а не Q*. У деяких випадках різниця між ринковою ціною Р* і ціною підтримки Р1 є істотною. Так, у США ціна на цукор у 4 рази перевищує ціну світового ринку.

4. Ціни підтримки, які є вищими, ніж ринкові, привабливі для експортерів. Приплив експорту поглиблює національну фермерську проблему. Держава встановлює імпортні бар'єри.

Основною проблемою політики підтримки цін є надлишки продукції, які зберігає держава. Як їх позбутися?

Політика компенсації різниці цін. Уряд встановлює гарантовану мінімальну ціну. Однак продукція продасться на ринку за ціною попиту. Отже, різницю між ринковою ціною та гарантованою мінімальною ціною уряд виплачує

Рис.11. Модель політики компенсації різниці цін

фермерам у вигляді дотацій (рис 11).

Нехай є мінімальна ціна Р1. За цієї ціни виробники пропонуватимуть кількість 0Q1. Але покупці 0Q1 можуть купити тільки за ціною Р2. Щоб компенсувати різницю уряд платить фермерам дотації Р1P2 за кожну одиницю продукції. Обсяг дотації становить Р1Р2 o 0Q1,.

Висновки

Ця програма є ефективнішою за попередню, оскільки вся продукція продасться і немає надлишків.

Уряд не несе жодних втрат від зберігання продукції, однак витрачає значні кошти з держбюджету на дотації, які лежать на плечах платників податків.

Політика управління пропозицією. Програми обмеження посівних площ і врожаю. Уряд, використовуючи фінансові економічні інструменти, може лімітувати виробництво певної сільськогосподарської продукції та зменшувати її пропозицію на ринку. Інакше кажучи, провадити певне економічне управління пропозицією.

Механізм управління простий: уряд платить певну суму грошей за кожен 1 га землі, яка не використовується для виробництва, або за переорієнтацію вирощування сільськогосподарських культур (наприклад, пшениці на конюшину).

Програми управління пропозицією виключають проблему надлишку пропозиції та зберігання продукції. Це їхній плюс.

Мінус: фермери можуть вилучати з обороту (консервувати) гірші за родючістю землі. У результаті спад пропози-

Рис. 12. Модель політики управління пропозицією сільгосппродукції

ції та зростання цін будуть незначними. Споживач буде змушений купувати продукцію за вищими цінами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка / За ред. 3. Ватаманюка та С. Панчишина.- Львів: Інтереко, 1998-

2. ЯнківМ. Д., Майовець Є. Й., РеверчукС.К. Попит, пропозиція та ціна на ринку сільськогосподарської продукції.-Львів: Діалог, 1998.-С. 128.

3. Піндайк Р. С, Рубінфелд Д. Л. Мікроекономіка.- Київ: Основи, 1996.-С. 48-56,11-112, 168-170.

4. Грейси М. Сельское хозяйство и продовольствие в экономике развитых стран. Введение в теорию, практику и политику - С.-П.: Экономическая школа, 1995.-С. 256.

5. Михасюк І. Державне регулювання земельної рефор-ми.-Економіка України, 1998, № З - С. 74-77.

6. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Частина 2. Мікроекономіка.-Львів: Просвіта, 1999.-С. 481-503.

7. Михасюк І., Мельник А., Крупка М, Залога 3. Державне регулювання економіки. Львів: Українські технології, 1999.-С. 333-414.