Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Тема 16. Основи теорії суспільного вибору

Теорія суспільного вибору (ТСВ) як самостійний напрям економічної науки сформувалась у 50-60-х років XX ст. Цю теорію ще називають "новою політичною економією", оскільки вона вивчає політичний механізм формування макроекономічних рішень. Видатними представниками ТСВ є Дж. Б'юкенен, Д. Мюллер, М. Олсон, Г. Таллок, Ф. Хайєк та ін. Основи математичного підходу до політики закладено ще в дослідженнях західноєвропейських філософів і математиків ХУШ-ХІХ ст. Слід відзначити, що одну з математичних концепцій парламентських виборів розробив англійський математик Ч. Доджсон, більш відомий для загалу, як автор книги "Аліса в країні чудес" Льюїс Керролл. У XX ст. Дж. Б'юкенен та інші продовжили традицію аналізу політичних процесів за допомогою економічних та математичних методів.

Об'єктом аналізу цієї теми є суспільний вибір в умовах як прямої, так і представницької демократії. Як правильно прийняти рішення? Чому демократія перетворюється в авторитаризм? Чому парламентська більшість може прийняти неефективне для економіки рішення? Все це та інше розглядається в цій темі.

Методологія "нової політичної економії"

Представники ТСВ поділяють принципи класичного лібералізму і методи мікроекономічного аналізу, проте критикують кейнсіанство і ставлять під сумнів ефективність державного втручання в економіку. В цілому цей напрям у своєму розвитку тісно пов'язаний з неокласикою та інституціоналізмом.

Предметом ТСВ є вивчення взаємозалежності і взаємодії політичних та економічних явищ. У полі зору ТСВ знаходяться державні фінанси, процес голосування, контроль за економікою, підтримка гарантованих цін на сільськогосподарську продукцію, орендна плата, приватизація майна підприємств, податкова система, діяльність уряду. Цей перелік можна продовжувати без кінця.

Вчені, що поділяють ідеї теорії суспільного вибору, намагаються пояснити багато актуальних і складних економічних та політичних проблем. Наприклад, чому в країні з хронічним бюджетним дефіцитом неухильно розростається бюрократія, хоча з високих трибун лунають запевнення, що її буде рішучим чином скорочено.

Визнаним теоретиком і методологом суспільного вибору є видатний і впливовий у світі економіст - американський професор Джеймс Б'юкенен. У 1986 р. йому було присуджено Нобелівську премію за розвиток конституційних і контрактних принципів теорії прийняття економічних рішень.

Джеймс Б'юкенен народився 2 жовтня 1919 р. в містечку Мерфрісборо (штат Теннесі). Батько був фермером, мати - шкільною вчителькою. Сім'я Б'юкенена цікавилась політикою і брала в ній участь. Дід Джеймса балотувався на пост губернатора штату. Дж. Б'юкенен отримав ступінь магістра економіки в університеті штату Теннесі. По закінченні університету він вступив до воєнно-морського коледжу. Під час Другої світової війни Б'юкенена призвали до армії. Він служив на Тихоокеанському флоті. Після війни викладає економіку в Чиказькому університеті. Робота викладача в цьому університеті вплинула на ідейні погляди вченого. Якщо раніше він називав себе ліберальним соціалістом, то в Чикаго - переконливим прихильником ринкової системи. На таку зміну поглядів істотно вплинула дисертація шведського вченого К. Вікселя. Ідеї справедливої державної політики (і, зокрема, оподаткування) знайшли подальший розвиток у дослідженнях Дж. Б'юкенена. В 1948 р. захистив докторську дисертацію. Пізніше Б'юкенен разом з професором Г. Таллоком заснував в політехнічному інституті штату Вірджинія "Комітет з вивчення неринкових рішень", який потім було перетворено в Центр досліджень суспільного вибору.

Перший великий успіх і наукове визнання прийшли до Дж. Б'юкенена і Г. Таллока в 1962 р. після публікації їх книги "Формула згоди". Потім виходять інші праці Б'юкенена, в яких він розвиває ідею про суспільно-політичний консенсус, заснований на індивідуальних цінностях. Най-' більш відомими його роботами є: "Попит і пропозиція суспільних благ" (1968); "Теорія суспільного вибору" (1972); "Обмеження свободи, або від анархії до Левіафану" (1975); "Демократія в умовах дефіциту (Політична спадщина лорда Кейнса)" (1977); "Влада оподаткування" (1980), "Причина правил" (1985) - обидві спільно з Дж. Бреннаном; "Свобода, ринок і держава" (1986). Результати і висновки" до яких дійшов учений у своїх працях, відображено в його Нобелівській лекції "Конституція економічної політики" (1986). В цій лекції Дж. Б'юкенен лаконічно виклав фундаментальні методологічні підходи власного наукового дослідження і загалом школи ТСВ. У США видається спеціальний журнал "Public Choice" ("Суспільний вибір"), що свідчить про розповсюдження цієї теорії.

ТСВ ґрунтується на трьох основних методологічних засадах. По-перше, ТСВ вивчає методи і способи, за допомогою яких люди використовують державні заклади у своїх власних інтересах. Люди, які діють у політичній сфері, передусім, переслідують свої власні інтереси.

Вихідне положення тут гранично просте: якщо ділові люди переслідують, передусім, свої власні інтереси, то чому б не припустити, що державні службовці (чиновники) чинять, по суті, так само пале вже в якості "політичних підприємців"? Що прагне максимізувати політик? Якщо пересічний споживач зацікавлений у максимізації корисності, бізнесмен - максимізації прибутку, то чиновник прагнутиме максимізації своєї власної вигоди. Іншими словами, йдеться про прагнення максимізувати свою владу і голоси виборців.

У цій ситуації не кожне рішення, прийняте, наприклад, законодавцями, буде оптимальним для економіки. Адже в процесі прийняття політичних рішень неминуче враховуються приватні інтереси законодавців.

По-друге, ТСВ базується на концепції "економічної людини", яка передбачає, що поведінка індивіда є раціональною. Це означає, що всі - від простого виборця до президента - керуються під час прийняття рішень правилом порівняння граничної вигоди і граничних витрат.

Заслуговує на увагу графік П. Хейне, який ілюструє раціональну економічну поведінку державного діяча. У жартівливій формі на рис. 1 відображено ідею теоретиків суспільного вибору: державна посадова особа так само, як інші суб'єкти ринкової" економіки, прагне зрівняти свої граничні витрати (МС) і граничні вигоди (MR).

По-третє, ТСВ розглядає політику як процес обміну голосами і передвиборчими обіцянками. Політика - це складний інституційний процес, на основі якого люди обирають

Рис. 1. Принцип раціональної економічної поведінки.

різні альтернативи, спів ставляючи їх зі своїми цінностями, так як вони на ринку вибирають товар, керуючись лише власними перевагами. Це положення передає суть "методологічного індивідуалізму" Дж. Б'юкенена і школи суспільного вибору.

На політичному рийку існує конкуренція між людьми за вплив на прийняття рішень, за доступ до розподілу ресурсів, за місце в ієрархії управління. Тут діють три основні фігури: виборці, депутати і чиновники. У зв'язку з цим сферами аналізу ТСВ є виборчий процес, діяльність депутатів і бюрократів, політичне регулювання та конституційна економіка.

ТСВ вказує на істотні відмінності між ринковим і політичним обміном. Вони полягають, передусім, у меті, яку переслідують учасники цих процесів. Учасників ринкового обміну в кінцевому підсумку об'єднує однакова мета - прагнення до збагачення і покращення свого добробуту. Така спільність завдань сприяє укладанню взаємовигідних контрактів на ринку. В політичному процесі (обміні) всі його учасники переслідують різну мету, оскільки у людей різні політичні погляди та переконання. Це і приводить до формування різних політичних партій.

Тому пошук згоди між учасниками політичного прогресу набагато складніший, ніж в економіці. За ТСВ на "формулу згоди" може претендувати конституція, тобто основний закон громадянського суспільства, в якому зафіксовано загальні "правила гри", перед якими всі рівні. Крім того, представники ТСВ бачать схожість між громадянським суспільством і ринковою економікою, яка полягає у наявності взаємовигідних договірних або контрактних стосунків.

По-четверте, в ТСВ широко використовується мікроекономічний підхід для пояснення процесу прийняття політичних рішень.

Влада - це засіб обміну, торгівлі, символ вартості, який використовується задля досягнення окреслених завдань. Звідси випливає, що не тільки влада є товаром, а й політичні відносини загалом є ринком влади. Прихильники ринкового тлумачення влади уявляють її як форму раціональної організації людських прагнень. Тут панує активна конкуренція, що демонструє ділову компетентність, підприємливість, намагання просунутися в суспільній ієрархії нагору, силу волі тощо. Ринок влади, як і будь-який інший ринок, не вільний від розгулу пристрастей, пороків, демагогії тощо.

Найважче в житті - це вибір. В наступних підрозділах з'ясуємо проблеми суспільного вибору в умовах прямої і представницької демократії. Ми спробуємо подивитись на політику як на бізнес і з'ясувати: чому політика стає виключно вигідним об'єктом інвестування; чому великі обіцянки породжують великі бюджетні витрати і бюрократію; чому геніальний Джон Кейнс не міг передбачити появи школи суспільного вибору?