Політична економія - Ніколенко Ю.В. - § 3. МЕХАНІЗМ ДІЇ РИНКУ

Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про те, що вона являє собою ефективно працюючий механізм. Щоб відповісти на це питання, необхідно розглянути його складові елементи: попит, пропонування, ринкову ціну. Основи поглядів, які тут розглядаються, закладені видатним англійським ученим Альфредом Маршаллом. Він вперше ґрунтовно проаналізував закономірності ціноутворення, сформулював закони попиту і пропонування, створив теорію рівноважної ціни.

А.Маршалл застосував до характеристики ринку відому алегорію "лез ножиць", зазначивши, що можна на однакових підставах сперечатися про те, чим регулюється ринкова ціна - корисністю чи витратами виробництва, як і про те, яке лезо ножиць розрізає аркуш паперу - верхнє чи нижнє. А. Маршалл запропонував зосередити увагу на дослідженні закономірностей формування і взаємодії попиту і пропонування і на цій основі - на формуванні теорії цін. При цьому ідею граничного відшкодування факторів виробництва він використав для пояснення того, як формується пропозиція товарів, а ідею граничної корисності - для пояснення формування попиту споживачів. Аналіз попиту і пропонування є фундаментальною проблемою ринкової економіки, яка дає ключ до розуміння багатьох процесів, таких, наприклад, як коливання рівнів цін, виробництва, заробітної плати, виникнення дефіцитів і надлишків товарів тощо.

Отже, три складники ринку - попит, пропонування, ціна - тісно пов'язані між собою і взаємно впливають один на одного, формуючи ринковий механізм саморегулювання. Розглянемо окремо кожний складник.

Попит - це представлена на ринку потреба в товарах і послугах, яка забезпечена грошима, тобто платоспроможний попит. Обсяг попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами. Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на попит, найголовнішими є:

o ціна нашого товару у певний час;

o ціна інших товарів;

o доходи покупців;

o смаки та уподобання покупців;

o очікування покупців.

Перший і головний чинник - ціна нашого товару. Кожен із нас може засвідчити, що чим вищою є ціна, тим меншу кількість товару будуть купувати покупці, і навпаки, коли ціна знижується, кількість купівель зростає. Економісти вважають цю залежність фундаментальною, вона становить суть закону попиту.

Закон попиту твердить, що обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни. У теорії обернену залежність між ціною та обсягом попиту пояснюють ефектом доходу та ефектом заміщення.

Ефект доходу полягає в тому, що за більш низької ціни на товар споживач має можливість купити його більше, витрачаючи ту ж кількість грошей, що і раніше. Тобто фактично відбувається зростання купівельної спроможності. Ефект заміщення проявляється в тому, що при зменшенні ціни споживач виявляє схильність замінювати відносно дорожчі товари на ті, ціни яких знижуються. Завдяки цьому люди купують більше дешевих товарів.

Залежність між ціною і обсягом попиту характеризує крива попиту. Вона має від'ємний нахил, що демонструє зворотну залежність між двома змінними - ціною за одиницю товару Р та обсягом попиту £). Якщо ціна товару зростає від Р₁ до Р₂, то обсяг попиту скорочується від Ц₁ до 0_₂. Зміна ціни на товар спричиняє зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає рухом між точками вздовж даної кривої попиту (від точки Б до точки А).

Другим складником ринкового механізму є пропонування. На ринку назустріч споживачам, які пред'являють попит на товари, виходять фірми, які забезпечують їх виробництво і пропонування.

Пропонування являє собою бажання та здатність продавати певний товар. Обсяг пропонування - це кількість товару, які продавці бажають та можуть виробити і продати на ринку за певною ціною. Серед чинників, які можуть вплинути на пропонування, визначальну роль відіграють:

o ціна нашого товару;

o ціни на ресурси;

o технології виробництва;

o кількість продавців на ринку;

o податки та дотації;

o зміни цін інших товарів;

o очікування виробниками майбутніх цін.

Головним фактором, що впливає на пропонування є, як і для попиту, ціна нашого товару. На відміну від споживача, для фірм стимул до виробництва і пропонування є тим більшим, чим вищою є ціна на ринку. Пряма залежність між ціною і обсягом пропонування називається законом пропонування.

Закон пропонування твердить, що обсяг пропонування зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни. Пряма за

лежність пояснюється тим, що у міру росту ціни зростає виторг від реалізації продукції, а отже, і прибуток фірми. Низька ціна може не забезпечити навіть покриття витрат. Отже, для кожного рівня цін фірма визначає вигідний їй обсяг виробництва.

Залежність між ціною і обсягом попиту характеризує крива пропонування. Крива пропонування є висхідною, що демонструє пряму залежність між двома змінними - ціною за одиницю товару Р та обсягом попиту £). Якщо ціна товару зростає від Р₁ до Р₂, то обсяг пропонування збільшується від до О₂. Зміна ціни на товар спричиняє зміни в обсязі пропонування, що графічно відповідає рухом між точками вздовж даної кривої пропонування (від точки Б до точки А).

Зіставивши два розглянутих закони, можна побачити: попит і пропонування - дві протилежні ринкові сили, які викликають підвищення або падіння ціни. Але в ринковій економіці по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги попиту і пропонування. Тобто на будь-якому ринку ціна та обсяг продажів визначаються в результаті взаємодії попиту та пропонування. Щоб показати цю взаємодію, об'єднаємо криві попиту та пропонування на одному графіку. Цей графік називають "ножицями Маршалла".

Обидві криві перетнуться в точці рівноваги - точка Е. У цій точці обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. На ринку не існує ні дефіциту, ні надлишку продукції, попит і пропонування врівноважуються. Ціна, за якої обсяг попиту і обсяг пропонування збігаються, називається рівноважною ціною. За цієї ціни споживачі і продавці не зацікавлені у зміні своїх обсягів купівлі та продажу. Отже, рівноважна ціна є ринковою ціною. За рівноважної ціни обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування, і цей обсяг називається рівноважним обсягом.

Ринок не завжди перебуває у стані рівноваги. Але механізм ринкової конкуренції є тим реальним інструментом, який, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, котрий урівноважує обсяги попиту та пропонування, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів. За незмінності інших чинників точка рівноваги є стійкою, і ринок повсякчас повертається до неї.

Ціна ринкової рівноваги є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців. Адже ніхто не змушує продавців забезпечувати ринок тим чи іншим товаром і встановлювати на нього певну ціну. Так само ніхто не змушує покупців купувати певну кількість товару за певною ціною. За відсутності зовнішнього примусу ціна рівноваги організовує спільну діяльність людей.

Але ринковий механізм не діє безвідмовно. По-перше, ринок не в змозі регулювати так звані "зовнішні ефекти" економічної діяльності. Вони не мають грошового виміру, але впливають (позитивно чи негативно) на добробут суб'єктів економічних відносин. Це, наприклад, такі соціальні наслідки виробництва в умовах конкуренції, як безробіття або забруднення навколишнього середовища. Вплив негативний, і його хтось повинен компенсувати. Інший приклад. Підприємець вкладає гроші в якісне медичне обслуговування своїх робітників. Від цього виграє не тільки він і робітники, а й суспільство в цілому (зменшується ймовірність епідемічних захворювань, зростає продуктивність праці тощо). У даному випадку соціальний ефект буде позитивним. Ринок не може компенсувати витрати ініціаторам. Такі функції бере на себе держава.

По-друге, ринок не в змозі врахувати потреби знедолених груп населення: безробітних, непрацездатних, малозабезпечених. їхні потреби, як правило, не забезпечені грошима, тому ринок їх не бачить.

По-третє, ринок не може забезпечити країну суспільними благами. Йдеться, насамперед, про товари і послуги колективного користування, у споживанні яких беруть участь усі громадяни без винятку (оборона, освіта, управління, охорона правопорядку тощо). Ці блага світова економічна наука називає "суспільним товаром". Крім такої властивості, як невиключеність із споживання, вони мають і таку особливість, як те, що дістаються усім споживачам приблизно порівну.

По-четверте, ринок не бачить перспективи. Криві попиту і пропонування відображають поточні потреби суспільства. Такі ж стратегічні цілі розвитку країни, як здоров'я нації, достатній рівень освіти населення, культура, здорове навколишнє середовище, структурна перебудова економіки під впливом науково-технічного прогресу, вичерпання ресурсів залишаються за межами інтересів суб'єктів ринкових відносин. Часто-густо інтереси підприємців і суспільства стосовно цих питань протилежні.

Отже, існує ряд проблем, вирішення яких мають взяти на себе державні і громадські інститути. Це - регулювання зовнішніх ефектів встановлення соціальної рівноваги, забезпечення населення соціальними благами, перспективний розвиток країни.