Політична економія - Ніколенко Ю.В. - Корпорація

Третьою організаційно-правовою формою підприємництва є корпорація. Акціонерні товариства є провідною формою організації сучасного підприємництва. Хоча їх кількість у країнах з ринковою економікою є невелика, але частка в створенні валового внутрішнього продукту найбільша. Так, у США частка корпорацій у ВВП становить 85% і приблизно 90% обсягу продажу товарів та послуг. Провідна роль акціонерних товариств у розвитку економіки країни визначається перевагами, які їм властиві порівняно з іншими організаційно-правовими формами здійснення підприємницької діяльності. Ці переваги в наступному:

по-перше, акціонерні товариства - це найефективніша форма залучення грошового капіталу. Вона має три джерела фінансування: нерозподілений прибуток, кредити банків, продаж акцій та облігацій. Продаж цінних паперів дає можливість залучати заощадження численних домашніх господарств до ефективного економічного обороту. Якщо акціонерне товариство вирішило побудувати новий завод чи здійснити технічну реконструкцію старого, а власних коштів не вистачає, то воно може взяти кредит у банку або зібрати грошові кошти багатьох осіб, випустивши акції та облігації;

по-друге, мобілізація грошових коштів шляхом випуску акцій відкриває широкі можливості для акціонерного товариства. Це зумовлено тим, що: а) залучення грошових коштів шляхом випуску акцій не ставить перед акціонерним товариством проблеми їх повернення; б) куплені акції не дають права їх власнику не повернення внесеного паю; в) акціонерне товариство не зобов'язане викуповувати акції навіть тоді, коли воно спрацювало неефективно (збитково); г) дивіденд на продані акції не є гарантованим доходом на вкладені кошти;

по-третє, позитивним моментом акціонерного товариства є обмеження ризику інвестора величиною вкладу до Статутного капіталу: акціонери не ризикують своїм власним майном і грошовими коштами за зобов'язаннями товариства, тобто їх власне майно не ставиться під загрозу навіть у разі банкрутства. Людина може вкласти свої гроші в десяток акціонерних товариств і мало чим ризикує;

по-четверте, організаційна структура акціонерного товариства дає можливість розподілити функції управління між його органами, що означає зростання рівня професіоналізму в прийнятті рішень і дає додаткові вигоди акціонерному товариству. Вони можуть використовувати найновіші технології масового виробництва, що зменшує витрати на одиницю продукції. У корпорація розвивається спеціалізація і кооперація виробництва. В них удосконалюється менеджмент - наукові методи управління виробництвом та реалізацією продукції;

по-п'яте, акціонерне товариство - найстабільніша форма організації бізнесу. Акціонери можуть входити в акціонерне товариство та залишати його за власним бажанням. Акціонерне товариство, як юридична особа, існує незалежно від своїх співвласників, які постійно змінюються. Це дає можливість перспективного планування, гарантує підтримку банків та держави;

по-шосте, акціонерне товариство вносить зміни в механізм реалізації відносин власності. Численні власники акції, залишаючись економічно відособленими власниками (в будь-який момент вони можуть продати свої акції і вийти з товариства), в той же час є носіями колективного економічного інтересу. Купуючи акції, кожний покупець стає співвласником підприємства , а його дивіденд виступає результатом спільних зусиль усіх акціонерів. Значить, акціонерна форма підприємництва виступає формою демократизації відносин власності, інструментом усунення суперечності між власниками і найманою робочою силою, бо останні також мають можливість стати власниками акцій, співвласниками акціонерного товариства і отримувати дохід не лише у формі заробітної плати, але й у формі девіденда.

Разом з тим акціонерним товариствам притаманні такі недоліки: а) засновники акціонерних товариств нерідко прагнуть перетворити частину власників акцій із співвласників підприємства у простих тримачів титулу власності. Дрібні акціонери усуваються від прийняття рішень щодо питань виробництва та розподілу результатів економічної діяльності. їм залишається задовольнятися отриманням дивідендів, а єдиною сферою їх повноважень залишається продаж своїх або придбання акцій товариства; б) акціонерні товариства сплачують більші податки на одиницю прибутку порівняно з іншими організаційно-правовими формами бізнесу, бо оподатковується прибуток товариства і дивіденди акціонерів, тобто має місце подвійне оподаткування; в) розмежовуються функції власності і контролю. Співвласники, які мають незначну частку в активах товариства, не можуть брати повноцінної участі в управлінні. Функції управління зосереджуються у менеджерів. Відбувається суттєва еволюція повноважень органів акціонерного товариства і колективний механізм реалізації акціонерних прав. Зростає роль виконавчого органу, представленого групою крупних акціонерів на шкоду законодавчому органу - загальним зборам акціонерів. Відбувається пристосування органів управління акціонерного товариства до інтересів певної групи акціонерів. Інтереси менеджерів та інших акціонерів можуть не збігатися, наприклад, щодо виплати дивідендів, напрямів розвитку товариства, використання нерозподіленого прибутку, розміру окладів посадових осіб та ін. Це призводить до внутрішніх конфліктів.

Таким чином, кожна з організаційно-правових форм підприємництва має свої переваги та недоліки, які визначають їх місце і роль у складній інтегрованій системі суспільного відтворення, яка представлена численними структурними елементами і виступає у вигляді тієї чи іншої комбінації підприємств чи фірм.