Політична економія - Ніколенко Ю.В. - §2. ОСНОВНІ ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Сутність світової торгівлі

Міжнародна торгівля виникла ще в глибоку давнину як одна з перших форм міжнародних економічних відносин. Сам термін "зовнішня торгівля" передбачає обмін однієї країни з іншими країнами, який включає оплачуване ввезення та вивезення товарів і послуг. Світовий ринок сформувався як складник світового господарства на основі міжнародного поділу праці у період становлення капіталістичний відносин. Світовий товарний ринок - це система обміну товарами і послугами між країнами. Він виступає у вигляді світового експорту та світового імпорту.

Світова торгівля є традиційно найбільш розвиненою формою МЕВ, на частку торгівлі припадає близько 3/4 всього обсягу міжнародних економічних відносин. Для будь-якої країни значення міжнародної торгівлі важко переоцінити. За визначенням Дж. Сакса, "економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні світу не вдалося створити здорової економіки, ізолювавшись від світової економічної системи".

Структурні зрушення, які проходять в економіках країн світу під впливом НТП, спеціалізація і кооперування промислового виробництва посилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі, яка опосередковує рух міжнародних товаропотоків.

За 1997-2006 рр. обсяги світового експорту товарів та послуг зросли майже в три рази, досягши 14,5 трлн дол¹ (цікаво, що таке зростання майже в три рази в попередній період було досягнуто не за дев'ять, а за 15 років - з 1982 до 1997 року). Це означає, що все більша частка ВВП країн спрямовується на обслуговування міжнародних торговельних зв'язків.

Вплив зовнішньої торгівлі на розвиток національної економіки виявляється у її функціях:

o доповнення відсутніх елементів національного виробництва- ресурси, якими країна не володіє, чи складна, наукомістка продукція, яку вона поки що не в змозі виробити, тощо;

o трансформаційна - зовнішня торгівля видозмінює структуру ВНП, пристосовує її не тільки до внутрішніх, але й до міжнародних потреб;

o ефектостворююча - максимізація національного доходу за зменшення витрат на його виробництво (вигоди міжнародного поділу праці);

o економія від збільшення масштабів виробництва - особливо важлива для малих країн з відносно невеликим внутрішнім ринком, дає можливість розгортати масове виробництво;

o підвищення конкурентноздатності національної продукції - за допомогою міжнародної конкуренції стимулює національного товаровиробника.

Як показує зовнішньоекономічна статистика, в останні два десятки років ХХ століття спостерігається стабільне і постійне зростання світового зовнішньоторговельного обороту, яке перевищувало темпи зростання світового ВВП. Це означає, що країни все сильніше втягуються в систему міжнародного поділу праці. Дослідження міжнародного зовнішньоторговельного обороту показують, що на кожні 10% зростання світового виробництва припадало 16% зростання обсягів світової торгівлі. Коли ж у торгівлі виникають збої, то уповільнюється і розвиток світового виробництва.

Відповідно до сучасної класифікації, зовнішньоторговельна діяльність за товарною ознакою ділиться на: обмін готовою продукцією, машинами та обладнанням, сировиною, послугами. Співвідношення між експортом та імпортом складає торговельний баланс.

Можна виділити фактори, які обумовлюють стабільне і стійке зростання зовнішньої торгівлі. До них відносять:

o розвиток міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва в умовах інформаційно-технологічного способу виробництва;

o посилення міжнародної інвестиційної діяльності;

o НТР, яка сприяє оновленню основного капіталу і створенню нових галузей;

o активну діяльність транснаціональних корпорацій;

o лібералізацію міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, що включає відміну кількісних обмежень імпорту і суттєве зниження мита;

o розвиток процесів економічної інтеграції;

o виділення групи нових індустріальних країн з моделлю економіки, що орієнтується на зовнішні ринки.

Торговельна політика держав характеризується протидією двох тенденцій: лібералізації і протекціонізму. Лібералізація - це полегшення умов зовнішньої торгівлі, що має форму зменшення величини мита, скорочення використання валютних і кількісних обмежень. Протекціонізм - захист внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції, має форму підвищення мита, введення кількісних та інших (технічних, екологічних) обмежень.

Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі свідчать, що лібералізація стає провідною тенденцією: загальне зниження митних зборів, розвиток інтеграційних процесів, посилення конкурентної боротьби на світовому ринку посилює відкритість національних економік. Разом з тим поряд із лібералізацією діє і протекціонізм. Протекціоністська політика активно використовується країнами із відносно слабкою в конкурентному відношенні економікою, які здійснюють структурні перетворення. Метою цієї політики є захист вітчизняних виробників, збереження за ними певної частки внутрішнього ринку і робочих місць.

Держави, проводячи протекціоністську політику, використовують інструменти, які можна поділити на дві основні групи: тарифні обмеження (мита) та нетарифні обмеження (квоти, ліцензії, угоди про "добровільне" обмеження експорту, адміністративні формальності тощо).

Найбільш розповсюдженим засобом регулювання зовнішньої торгівлі є мито. Мито - це податок, який отримується державою під час перетинання товаром митного кордону країни. За використання мита переслідуються цілі, пов'язані з одержанням додаткових доходів у держбюджет, регулюванням зовнішньоторговельних потоків, захистом національних виробників.

Реалізація цілей визначає ставки мита. Ставка може бути: преференційною (привілейованою - використовуються в зонах вільної торгівлі або митних союзах і можуть дорівнювати нулю); договірною (мінімальною за величиною - застосовуються за режимів найбільшого сприяння в торгівлі) і генеральною (максимальна ставка, яка використовується для всіх інших країн).

Нетарифні бар'єри почали поширюватись після Другої світової війни як реакція на зниження рівня мита. Вони активно використовуються для захисту внутрішнього ринку не тільки країнами, що розвиваються, але і розвиненими країнами. їх нараховується більше 50-и видів.

На сьогодні щодо визначення рівнодіючої тенденції у зовнішньоторговельній політиці можна говорити про лібералізацію в цілому світової торгівлі, але за використання більш гнучких протекціоністських бар'єрів.