Політична економія - Федоренко В.Г. - 15.1. Зміст суспільного відтворення

Глава 15. Форми суспільного продукту в процесі відтворення

Глава 16. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли глава 1

Глава 17. Зайнятість населення, відтворення робочої сили та їх регулювання державою

Глава 15. ФОРМИ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ В ПРОЦЕСІ ВІДТВОРЕННЯ

15.1. Зміст суспільного відтворення

Проблеми відтворення посідають особливе місце в економічній науці. їх дослідження дає можливість з'ясувати закономірності руху всієї економіки, умови її збалансованості, пріоритети соціально-економічного розвитку, використання ресурсів, забезпечення зайнятості, економічної ефективності, екології, реалізації виробленої продукції, формування доходів тощо. Вивчення проблем відтворення складає наукову базу для з'ясування макроекономічних зв'язків і механізмів регулювання розвитку економічної системи в цілому.

На всіх етапах соціально-економічного розвитку об'єктивна необхідність відтворення зумовлена необхідністю виробництва матеріальних благ. Процес виробництва, взятий на національному рівні не як одноразовий акт. а в постійному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням. Воно охоплює такі стадії: виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг.

В економічній літературі відповідно до існуючої практики розглядаються такі види суспільного відтворення, як просте, розширене та звужене.

Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли безперервність, повторюваність виробництва існує в межах окремого підприємства (фірми) або господарства.

Просте відтворення - це відновлення виробництва з року в рік практично в незмінних масштабах і на практично незмінній техніко-технологічній основі. За цих умов додатковий продукт, якщо він виробляється, використовується лише на потреби особистого споживання. Таке відтворення притаманне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, внаслідок чого відбувається уповільнення соціально-економічного прогресу. Подібне явище існує і нині у деяких країнах світу.

Розширене відтворення - це відновлення виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах та на постійно змінюваних техніко-технологічних засадах. Воно характеризується тим, що в кожному наступному проміжку часу для його здійснення потрібні додаткові та більш якісні виробничі ресурси. Останні при такому відтворенні не залишаються незмінними, а основним джерелом їх розширення та якісного поліпшення є додатковий продукт, який вже не може бути повністю використаний на особисте споживання. Кількісні та якісні зміни факторів виробництва досягаються також за рахунок їх більш раціонального використання, науково-технічного прогресу.

В окремі періоди розвитку економічної системи може відбуватися і зменшення масштабів розширеного відтворення, тобто звуження відтворений. Воно викликається фізичним та моральним зношенням основного капіталу, порушеннями господарських зв'язків. Таке відтворення існує в країнах з перехідною економікою і визначається в науковій літературі як трансформаційний спад.

Матеріальною основою для розширеного відтворення є частка додаткового продукту (додаткової річної праці), що йде на виготовлення додаткових засобів виробництва і життєвих благ, надлишкових порівняно з їх кількістю, яка потрібна лише для затрат.

Існує два типи розширеного відтворення: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип розширеного відтворення передбачає збільшення обсягів виробленої продукції та надання послуг за рахунок зростання використовуваних речових і особистих факторів виробництва, інших ресурсів без зміни їх техніко-технологічної основи.

Інтенсивний тип розширеного відтворення означає збільшення обсягів виробленої продукції та надання послуг за рахунок зростання продуктивності праці, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на основі науково-технічного прогресу. Практично в господарській практиці розширене відтворення містить в собі елементи як екстенсивного, так і інтенсивного типу.

Інтенсивний тип розширеного відтворення може бути капіталоємним капіталозберігаючим, нейтральним та всебічним залежно від різного поєднання ресурсів, пріоритетів їх використання. В усіх формах інтенсивного типу розширеного відтворення забезпечується підвищення продуктивності праці, але неоднаковими способами.

Підвищення продуктивності праці в умовах капіталоємної форми досягається шляхом додаткових затрат виробничого капіталу на одиницю продукції, яка виробляється. Воно досягається шляхом зміни співвідношення між масою засобів виробництва і робочою силою, що є проявом зростання органічної будови капіталу.

Прискорення темпів науково-технічного прогресу призводить до того, що темпи зростання застосовуваних засобів виробництва значно перевищують темпи зростання чисельності виробничого персоналу. Економія основного і обігового капіталу не протидіє зростанню його органічної будови. Тому вони збільшуються швидше за суспільний продукт і національний дохід.

За капіталозберігаючої форми підвищення продуктивності праці досягається шляхом економії виробничого капіталу на одиницю продукції, що виробляється за його участю. Але при цьому масштаби і темпи економії живої праці в окремі періоди неоднакові. У зв'язку з цим визначають дві стадії цього процесу. На першій з них економія живої праці перевищує економію праці, уречевленої у виробничому капіталі і матеріальних затратах. А на другій - обсяги і темпи економії уречевленої праці перевищують економію живої праці.

Нейтральна форма інтенсивного типу розширеного відтворення відзначається тим, що підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових витрат уречевленої праці. Водночас відбувається економія засобів виробництва, що компенсує додаткові затрати уречевленої праці. За таких умов виробничий капітал зростає такими ж темпами, що й суспільний продукт та національний дохід.

Всебічна форма інтенсивного типу розширеного відтворення характеризується тим, що продуктивність праці забезпечується шляхом зростання ефективності засобів і предметів праці та робочої сили. її можна визначити як форму всебічного ресурсозбереження при виробництві кожної одиниці продукції, яка виробляється.

Ринкова економіка функціонує і розвивається на основі переважно інтенсивного типу розширеного відтворення, характеризується переходом від часткової до всебічної інтенсифікації виробництва. Цей тип розширеного відтворення базується на економії всіх факторів виробництва.

В нинішніх умовах інтенсифікація розширеного відтворення спрямовується на забезпечення нової якості економічного зростання, що передбачає насамперед посилення його соціальної спрямованості шляхом пріоритетного використання результатів соціально-економічного розвитку суспільного відтворення для задоволення різноманітних потреб суспільства. Зазначена якість зумовлює постійне оновлення виробничого апарату та продукції, яка виробляється. Широке використання досягнень науковотехнічного прогресу дає змогу постійно оновлювати склад основного капіталу.

З цією метою інвестиційна політика спрямовується на технічну реконструкцію виробництва. Важливу роль відіграє підвищення якості продукції виробничого і невиробничого призначення на рівні кращих світових зразків.

В Україні взято курс на впровадження інноваційної моделі розвитку її економіки. При цьому слід акцентувати на необхідності органічного поєднання ринкових методів стимулювання науково-технологічної діяльності із заходами, які забезпечили б значне посилення ролі держави. Цьому сприятиме інноваційне оновлення виробництва, здійснення ефективної амортизаційної політики, розвиток малого та середнього підприємництва, легалізація тіньової економіки, покращення використання виробничих потужностей, підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції.

В умовах ринкової економіки процесу відтворення притаманні певні особливості: по-перше, він відбувається на основі різноманітних форм власності; по-друге, визначається дією всієї системи економічних законів, передусім законами функціонування і розвитку ринкової економіки; по-третє, підпорядкований економічним інтересам товаровиробників; по-четверте, базується на органічному поєднанні ринкових відносин і планомірного розвитку господарства.

Щодо останнього, то слід мати на увазі, що ринкова економічна система не заперечує планового ведення господарства. Про це свідчить досвід економічно розвинених країн світу, де стратегічне планування є невід'ємною складовою частиною менеджменту і створює для первинних ланок суспільного виробництва основу для прийняття управлінських рішень щодо його організації, розподілу ресурсів, адаптації до впливів зовнішнього середовища, внутрішньої координації дій тощо.

Умови виробництва є водночас і умовами відтворення. Це передбачає постійне перетворення частини суспільного продукту на елементи нового виробництва, коли певна частина створеного продукту знову повертається і входить у процес виробництва.

Для здійснення суспільного відтворення мають бути всі фактори виробництва і, насамперед, робоча сила. Суспільне відтворення зумовлює відтворення робочої сили, що потребує відновлення здатності працівників виконувати виробничі функції, формування певних груп працівників, а також зміну зайнятих у виробництві старих поколінь, що залишають його, на нові.

Необхідними факторами, які забезпечують процес відтворення, є також засоби виробництва. Суспільне відтворення передбачає заміну фізично зношених і морально застарілих машин, обладнання новими зразками, відновлення матеріалів, палива тощо.

Складовою частиною суспільного відтворення є заміна, відтворення природних ресурсів. Значення цього фактору процесу суспільного відтворення значно зростає в сучасних умовах, адже, з одного боку, збільшилась потреба у природних ресурсах, які використовуються у виробництві, а з іншого, все більш чітко проявляється обмеженість багатьох з них. Поряд з цим все більш загрозливим для людства стали забруднення повітря і водних басейнів, екологічний катарсис. Окрім цього, суспільне відтворення охоплює ще й інші структурні елементи:

– відтворення матеріального виробництва і духовних цінностей;

– відтворення виробничих відносин;

– відтворення предметів споживання;

– відтворення окремих груп товарів і послуг;

– відтворення окремих галузей економіки;

– відтворення окремих виробничих комплексів, економіко-географічних зон і територій;

– відтворення певних класів, суспільних груп, прошарків населення, людських ресурсів.

Отже, суспільне відтворення передбачає відтворення всіх елементів продуктивних сил у вигляді засобів виробництва, робочої сили, природних ресурсів. Відповідно до цього відтворюється і їхня соціально-економічна форма у вигляді виробничих відносин між людьми, соціальної структури суспільства.