Економічне зростання значною мірою залежить від факторів, які задіяні у процесі суспільного відтворення. Серед їх сукупності виділяють: 1) природні ресурси; 2) трудові ресурси; 3) основний капітал (основні фонди); 4) науково-технічний прогрес; 5) сукупний попит. Дія кожного з цих факторів, які постійно змінюються і виконують різні за своїм змістом функції, вимірюється різними показниками. Вони представлені в таблиці 16.1.
Таблиця 16.1
Ефективність використання різних чинників суспільного відтворення
| Чинник | КІЛЬКІСНИЙпоказник фактора | Спосіб повного використання підвищення ефективності | Показник ефективності використання |
| Природні ресурси (земля, кориснікопалини, вода і її ресурси, повітря та ін.) | Показник для кожного конкретного виду | Найбільш повне вилучення, комплексна і глибока переробка | Матеріало міскість продукції |
| Трудові ресурси | Кількість працездатного населення | Зростання освіченості, покращення стану здоров'я, удосконалення організації праці | Продуктивність праці |
| Основний капітал (обладнання підприємств, транспортні засоби усіх сфер народного господарства і т. п.) | Ціна | Вдосконалення організації виробництва | Фондовіддача |
| Науково-технічний прогрес | Затрати | Розвиток сфери науково-дослідних і конструкторських робіт, використання їх результатів | Підвищення ефективності виробництва |
| Сукупний попит | Грошове вираження | - | - |
Перші чотири фактори економічного зростання належать до факторів пропозиції, п'ятий фактор - це фактор попиту, який в умовах не тільки бездефіцитної, але й дефіцитної економіки стимулює виробництво товарів і
Усі названі фактори по-різному впливають на створення ВВП. Використання цих факторів матеріалізується як у кількісних, так і в якісних параметрах суспільного відтворення. Кожний з них постійно змінюється залежно від інших, а також залежно від характеру соціально-економічного розвитку суспільства.
Серед показників економічного зростання, його найбільш концентровано й комплексно характеризує показник продуктивності суспільної праці. Він визначається як відношення виробленої в масштабах країни продукції у грошовій формі (національного доходу) до затрат живої праці. Показником, зворотним до продуктивності праці, є її трудомісткість, що характеризує величину витрат праці, необхідних для виробництва одиниці продукції.
Відношення обсягу продукції або іншої результативної величини у вартісному вираженні до обсягу основного капіталу визначає продуктивність капіталу або більш знайомий нам показник фондовіддачі. Зворотний показник - це капіталомісткість продукції. Раціональність використання обмежених природних ресурсів характеризує показник матеріаломісткості. Він визначається як відношення у вартісній формі виготовленої продукції до витрат ресурсів, які були при цьому використані.
З позицій теорії маржиналізму в аналізі граничних показників важливу роль мають показники граничної продуктивності факторів виробництва. Вони характеризують обсяг приросту національного доходу залежно від приросту використання відповідного фактора: праці; капіталу; природних ресурсів. Досконалої методики таких розрахунків ще немає, але західні економісти вважають, що частки цих факторів у величині національного доходу такі: заробітної плати - 75-80%; прибутку і процента -15-18% та природних ресурсів — 5-7%.'
Отже, економічне зростання значною мірою залежить від досконалості економічних процесів, які характеризують згадані показники.
Значний вплив на економічне зростання та показники, які його характеризують, має науково-технічна революція (НТР).
16.5. Теорії та моделі економічного зростання
16.6. Сутність і види економічних циклів. Економічні кризи
16.7. Причини циклічності економічного розвитку
16.8. Довготривалі цикли (довгі хвилі) в економіці
Глава 17. ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ, ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВОЮ
17.1. Зайнятість населення: сутність та форми
17.2. Види, форми, показники зайнятості населення та її ефективності
17.3. Теорії зайнятості населення
17.4. Ринок праці як сфера забезпечення зайнятості населення