1. Поняття виробництва та його фактори. Продуктивні сили.
2. Суспільне виробництво. Суспільний продукт та його форми.
3. Виробничий потенціал суспільства і межа виробничих можливостей.
2.1. Поняття виробництва та його фактори. Продуктивні сили
Процес обміну речовин між людиною і природою, як це вже було зазначено в першому розділі, здійснюється шляхом пристосування елементів природи до людського споживання. У процесі праці, а в загальному визначенні - у процесі виробництва, відбувається створення необхідних людині матеріальних благ. Отже, виробництво - це є процес створення матеріальних благ, необхідних для забезпечення обміну речовин між людиною і природою для самого існування людини.
Виробництво, незалежно від рівня його розвитку, завжди включає певні фактори або компоненти. До цих факторів належать: робоча сила, предмети праці й засоби праці.
Робоча сила - це здатність людини до праці. Це, іншими словами, сукупність фізичних, розумових та інтелектуальних здібностей, якими володіє людина і які вона використовує кожного разу, коли створює необхідні для свого існування блага. З розвитком суспільства відбувається і розвиток робочої сили. Людина формує й розвиває все нові і нові свої здібності. Кожен новий ступінь розвитку виробництва формує і ускладнює вимоги до людини. У сучасних умовах людина має здатність до управління складними технологічними процесами, літаками, космічними апаратами тощо.
Але слід підкреслити, що розвиток здібностей, а відтак, і розвиток робочої сили, обумовлюється не тільки розвитком речових факторів виробництва. Суспільна форма організації останнього теж сприяє таким змінам у робочій силі. Скажімо, ринкова економіка ставить на порядок денний і робить дуже актуальним формування в людини сукупності вмінь, які реалізуються в підприємницьких здібностях. Величезне значення наявності даної здібності, її рівня і масового прояву у функціонуванні всього суспільного виробництва навіть підштовхує деяких дослідників до виокремлення підприємницької здібності як особливого фактору виробництва. Проте це, безсумнівно, є перебільшенням, бо така здібність- лише одна з форм прояву людських здібностей, хоча й відіграє в ринковій економіці величезну роль.
Кожна людина є носієм робочої сили, але якщо доросла людина має, як правило, повною мірою розвинені здібності до праці, то дитина або літня людина мають обмежені здібності. У першому випадку вони ще недостатньо розвинені, потенційні, у другому - вже значною мірою вичерпані. Для того щоб мати певні орієнтири в процесі використання робочої сили, суспільство в законодавчому порядку встановлює вікові межі людини, коли вона є повністю готовою, здатною до праці. У нашій країні цей термін встановлено від 18 років до 55 років у жінок і до 60 років у чоловіків.
Робочу силу ще називають особистим фактором виробництва, підкреслюючи те, що саме людина, конкретна особа є носієм здатності до праці, тобто носієм робочої сили. Досить часто, особливо в працях західних дослідників, робочу силу називають ще людським ресурсом.
Цей ресурс, як і будь-який інший ресурс, теж завжди обмежений. При цьому з розвитком людства відбуваються певні як позитивні, так і негативні зміни цього ресурсу. Вони обумовлені багатьма причинами як планетарного, так і локального характеру. Так, поступово зростає кількість населення і загалом підвищується його здатність до праці через зростання кваліфікації, освіти, умінь тощо. Проте мають місце і такі негативні факти, як погіршення загальних умов існування людини (забруднення навколишнього середовища, перенаселеність окремих територій тощо). Ще більш помітним можуть бути ці зміни на локальному рівні, де загальнопланетарні процеси посилюються дією тих чинників, які притаманні конкретному суспільству.
Робоча сила є головним рушійним елементом виробництва. Саме вона в процесі своєї реалізації забезпечує розвиток усього суспільного виробництва.
Предмети праці - це все те, на що спрямована діяльність людини в процесі створення матеріальних благ. До предметів праці належать як ті елементи природи, які людина вперше включає в процес виробництва, так і ті, які вже були опосередковані людською працею. Прикладом останніх може бути вугілля, що споживають для отримайня тепла, електроенергії тощо. Таким прикладом може бути метал, який використовують у багатьох галузях господарства для створення певних матеріальних благ. Такі предмети праці мають назву сировина.
Загалом же предмети праці або, як часто говорять, природні ресурси поступово вичерпуються. Уже в минулому столітті людство зіткнулось з нестачею багатьох з них. Так, сьогодні населення багатьох країн потерпає від нестачі води, усе частіше науковці говорять про обмеженість і не дуже віддалену для людства перспективу вичерпання нафти, газу, вугілля й інших енергоносіїв. Усе це ставить перед людством на порядок денний питання про раціональне використання всіх природних ресурсів.
Засоби праці - це все те, що людина розміщує між собою і предметом праці, або все те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці в процесі створення матеріальних благ. До засобів праці можна віднести, наприклад, інструмент, верстати, обладнання і т.ін. До загальних засобів праці належать також виробничі приміщення, шляхи, залізниці тощо.
У сукупності тих предметів, які належать до засобів праці, як правило, виділяють особливу їх групу, а саме знаряддя праці. Вони являють ту частину засобів праці, за допомогою яких людина безпосередньо впливає на предмети праці. Саме вони відіграють вирішальну роль у створенні матеріальних благ і саме від них залежить ефективність людської праці. Від рівня розвитку знарядь праці залежить рівень взаємин між людиною і природою. Саме ця їх особлива роль дозволила К. Марксу висловити думку про те, що економічні епохи відрізняються між собою не тим, що виробляється, а тим, як, якими знаряддями праці виробляються матеріальні блага.
Особливим засобом праці є земля. У сільськогосподарському виробництві вона виступає і головним об'єктом, з приводу яких виникають виробничі відносини.
Земля, як загальний засіб виробництва, має не штучне, а природне походження. За дуже незначними винятками (наприклад, створення польдерів у Голландії), вона не є продуктом людської праці і до того ж завжди кількісно обмежена. Частина землі використовується людством у сільськогосподарському виробництві, яке без землі, по суті, неможливе. Земель, придатних для сільськогосподарського виробництва, не так вже й багато на земній кулі. Більше того, зі збільшенням кількості населення земної кулі антропогенний тиск на землю зростає і її певна частина назавжди виходить з сільськогосподарського обороту.
З цього погляду наша Батьківщина щедро обдарована Божою ласкою, бо ми маємо велику територію (в Європі Україна найбільша за територією держава), значна частина якої представлена рівниною з благодатними умовами для сільськогосподарського виробництва. При цьому в Україні землі сільськогосподарського призначення - це в основному чорноземи, найродючіші землі у світі. Цей дар слід зберігати й дуже ощадливо та бережно використовувати.
Предмети праці, якщо їх об'єднати з засобами праці, утворюють засоби виробництва. Це один із базових і дуже розповсюджених термінів політичної економії й економічної науки загалом. Але поряд із цим засоби виробництва часто називають ще матеріальним, або речовим, фактором виробництва. У західній літературі цей фактор ще часто визначають як матеріальні ресурси. Відзначимо, що поняття або термін ресурси все-таки більш прийнятний, ніж фактори, бо він вказує на їх обмеженість.
Засоби виробництва в поєднанні з людиною, з її знаннями, уміннями, навичками тощо утворюють продуктивні сили. У цій сукупності робітник, як носій робочої сили, є найголовнішим елементом. Саме він створює засоби праці, відкриває все нові й нові предмети праці, удосконалює процес виробництва і, взагалі, веде себе як визначальний творчий і рушійний елемент продуктивних сил.
Усі складові продуктивних сил знаходяться в постійному взаємозв'язку і взаємодії, а наслідком функціонування продуктивних сил виступає все різноманіття матеріальних благ, необхідних окремій людині і суспільству загалом для забезпечення їх нормального існування. Схематично складові елементи продуктивних сил подані на мал.1.
Елементи, які входять у структуру продуктивних сил, мають певний компенсуючий характер стосовно один до одного, і це дуже важливий момент їх взаємодії. Скажімо, та чи інша країна, яка не має великих природних ресурсів, а отже, буде обмежена в предметах праці, може мати високорозвинені продуктивні сили. Такий їх стан забезпечується тим, що засоби праці і людський фактор можуть бути дуже розвиненими, а це компенсує певну обмеженість такої складової продуктивних сил, як предмет праці. Яскравим прикладом ситуації може бути сучасна Японія. Ця країна має дуже невеликі природні ресурси, але, володіючи передовими засобами виробництва (найсучасніші верстати, обладнання, засоби комунікації, передові технології тощо) і високорозвиненим людським фактором, "виробничі" характеристики якого (рівень освіти, кваліфікації, дисципліна праці, мотивація до праці тощо) дуже високі, натомість має високорозвинені продуктивні сили, які забезпечують їй одне з провідних місць серед наймогутніших держав світу.
Іншим і, певною мірою, протилежним прикладом може бути наша Батьківщина. Порівняно з Японією, та й з багатьма країнами Європи, Україна є однією з найбагатших за своїми природними ресурсами країн світу. У нашій державі існує також високорозвинений людський фактор. Його ознаками виступають високий рівень освіти, високий рівень кваліфікації й інші показники. Проте засоби праці і, перш за все, знаряддя праці і технології, переважно застарілі та ще й дуже зношені. У більшості провідних галузей зношеність обладнання досягає 60-70 %. Такий стан цього елемента призводить до досить невисокого рівня продуктивних сил. Низький рівень розвитку продуктивних сил в Україні є наслідком і дії інших чинників. До них, наприклад, можна віднести те, що взаємозв'язок і взаємодія всіх елементів продуктивних сил через несталість і початковий характер розвитку ринкових відносин ще не налагоджені в оптимальному для суспільного виробництва варіанті.
Продуктивні сили належать до переліку найважливіших категорій політичної економії. Це зумовлено тим, що прогрес суспільства завжди пов'язаний з розвитком продуктивних сил. Тільки вони створюють базу для збільшення виробництва кількості матеріальних благ, необхідних для існування людини, відкривають можливості для вирішення тих проблем, які виникають у процесі розвитку людства.
2.3. Виробничий потенціал суспільства і межа виробничих можливостей
Питання для самоконтролю
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ
3.1. Економічні потреби, їх суть і структура
3.2. Закон зростання потреб і механізм його дії
3.3. Економічні інтереси, їх сутність і структура
3.4. Економічні суперечності, їх характер та класифікація. Суперечності - джерело розвитку
РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УСТРІЙ СУСПІЛЬСТВА. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА ТА ЗАКОНИ ЇЇ РОЗВИТКУ
4.1. Економічна система і її суть