Політична економія - Щетинін А.І. - 12.2. Суть проблеми реалізації суспільного продукту. Теорія реалізації Ф. Кене

Вироблений у суспільстві сукупний продукт повинен дійти до кожного споживача й задовольнити всі його різноманітні потреби як виробничі, так і потреби особистого споживання. Іншими словами, увесь вироблений сукупний суспільний продукт необхідно реалізувати, тобто через мільярди актів купівлі-продажу довести його до кінцевого споживача.

Проблема реалізації сукупного продукту, виробленого за якийсь конкретний термін, є однією з головних проблем суспільного виробництва. Це ставить питання про суть реалізації всього суспільного продукту.

З огляду на досягнення економічної теорії і, перш за все, її марксистського напряму, суть реалізації суспільного продукту полягає в тому, щоб уся сукупність вироблених матеріальних благ за певний період суспільного відтворення дійшла до свого споживача і компенсувала:

o сукупні витрати робочої сили з метою її повного відтворення;

o сукупні витрати використаних засобів виробництва;

o особисті потреби власників засобів виробництва в тій частині отриманого ними прибутку, яку вони призначають для особистого споживання;

o сукупні витрати на робочу силу та на засоби виробництва, які будуть додатково введені в процес суспільного виробництва на новому етапі його відтворення, з метою поширення виробництва і в межах, визначених тією часткою прибутку власників засобів виробництва, яка залишається в них після задоволення потреб особистого споживання.

При цьому важливо звернути увагу на три ключові моменти.

По-перше, покриття означених вище потреб має бути здійснено повністю, в обсязі вартості відповідних витрат. Приміром, якщо сукупні витрати робочої сили за якийсь період відтворення (скажімо, за рік) дорівнюють 1000 грошових одиниць, то із сукупного продукту повинно бути надано не менше і не більше відповідних матеріальних благ, а саме на суму в 1000 грошових одиниць.

По-друге, усі потреби (як з боку всіх найманих робітників, так і з боку власників засобів виробництва в тій частині їх потреб, що є особистим споживанням) повинні компенсуватися саме предметами споживання й нічим іншим. З іншого боку, потреби власників у компенсуванні витрачених засобів виробництва можуть бути компенсовані тільки засобами виробництва, і в жодному разі не предметами споживання. Отже, процес реалізації сукупного суспільного продукту передбачає задоволення потреб (відшкодування витрат) у відповідній до цих витрат натуральній формі.

По-третє, у процесі реалізації виробленого сукупного продукту слід з'ясувати, де і в який спосіб наймані працівники і власники (у межах свого особистого споживання) знайдуть необхідні їм предмети споживання. Водночас необхідно з'ясувати, де саме і як власники засобів виробництва придбають необхідні їм для відшкодування витрат і для нагромадження засоби виробництва.

Проблема суспільного відтворення довгий час у науці не досліджувалась, і тільки на достатньо високому рівні розвитку економічної теорії, коли вона вже сформувалась у певну систему знань, ця проблема знайшла своє відображення.

Перші оригінальні й основоположні думки стосовно кругообігу промислового капіталу зробив Р.Кантільйон (1680-1734 рр.), який виклав їх у своїй єдиній науковій праці "Досвід про природу торгівлі взагалі". Але першим науковцем, який поставив проблему суспільного відтворення і блискуче вирішив її на рівні своєї теоретичної позиції був видатний представник школи фізіократів Ф.Кене (1694-1774 рр.). При цьому проблему суспільного відтворення він звів до її суті - до реалізації виробленого сукупного суспільного продукту. Свої теоретичні погляди з цього приводу він виклав у двох своїх працях: "Мала економічна таблиця" та "Велика економічна таблиця". Особливо цікавою є саме "Мала економічна таблиця". Погляди Ф.Кене на досліджену ним проблему мали величезне значення для розуміння процесу суспільного відтворення. К.Маркс, ознайомившись з цими таблицями, невипадково назвав їх геніальними. До речі, у Франції (батьківщина Ф. Кене) у 1957 р. з нагоди двохсотріччя їх виходу з друку автора зарахували до геніальних громадян Франції.

Суспільне відтворення Ф.Кене розглядає в межах одного року. Сама реалізація суспільного сукупного продукту може бути подана у вигляді схеми (рис. 1.12).

Починаючи аналіз, Ф.Кене поділяє все суспільство на три класи: клас селян-орендарів, клас землевласників і клас промисловців, або, за визначенням фізіократів, "безплідний клас". Це визначення пов'язано з тим, що фізіократи вважали продуктивною працею, тобто працею, яка створює додатковий продукт, тільки працю в сільському господарстві. Що ж стосується промисловості, то там, на їх думку відбувається тільки зміна форми продукта. Цей вагомий теоретичний недолік учення фізіократів, безсумнівно, впливає на повноту аналізу суспільного відтворення, який зробив Ф.Кене, але не зменшує його значення і не змінює суті аналізу та висновків.

Клас селян орендує землю у землевласників, віддаючи їм за оренду 2млрд ліврів. Усього в сільському господарстві за рік було створено продукції на 5млрд ліврів. При цьому витрати на виробництво всієї продукції склали 2млрд ліврів, а додатковий продукт становить 3млрд ліврів.

Клас землевласників наприкінці року має гроші у розмірі 2млрд ліврів як плату за здану в оренду землю. Клас промисловців переробив продукції минулого року на 2млрд ліврів.

Процес реалізації виробленої в суспільстві продукції відбувається так. Землевласники на 1млрд ліврів своїх грошей, отриманих за надану в оренду землю, купують у селян їх продукцію для задоволення своїх власних потреб. Селяни, продавши свою продукцію, отримують 1млрд ліврів готівкою. Землевласники витратили тільки половину суми від орендної плати. Але вони і задовольнили свої потреби тільки наполовину, а саме в тій частині, в якій їх потреби пов'язані з продукцією сільського господарства. Для повного задоволення своїх потреб їм необхідні також промислові товари. Саме тому на 1млрд ліврів вони придбають продукцію у промисловців і в такий спосіб повністю задовольнять усі свої потреби.

Клас промисловців, отримавши 1млрд ліврів готівки, витратить його на придбання продукції сільського господарства з метою задоволення власних потреб. У свою чергу селяни, отримавши 1млрд ліврів, витратять їх на придбання промислових товарів, які їм потрібні для особистого й виробничого споживання. Клас підприємців повністю реалізував свою продукцію і має готівкою 1 млрд. ліврів, але він не має сировини для продовження виробництва в наступному періоді. Тому промисловці на цей мільярд ліврів придбають у селян продукції сільського господарства (сировини) і на цьому весь суспільний продукт буде реалізовано.

Отже, після розглянутого руху сукупного суспільного продукту ми маємо таку ситуацію: селяни, які виробили продукції на 5млрд ліврів (у тому числі додаткової продукції на 3млрд ліврів), повністю її реалізували. Додатковий продукт пішов на задоволення потреб землевласників (1млрд ліврів), на задоволення потреб промисловців (1млрд ліврів) і на забезпечення їх потреб у сировині (1млрд. ліврів). Продукція, що залишилась у селян на 2млрд ліврів, іде на компенсацію їх витрат у розмірі 2млрд ліврів, які мали місце під час створення всього сукупного продукту обсягом 5млрд ліврів. Водночас селяни мають 2млрд ліврів готівки, яку вони повинні віддати землевласникам у вигляді орендної плати, щоб мати можливість вести своє господарство в наступному році.

Землевласники повністю задовольнили свої потреби як у сільськогосподарській продукції, так і в промисловій. Вони повністю витратили отримані як орендну плату 2млрд ліврів.

Промисловці, які (згідно з теорією фізіократів, не створюють додаткового продукту) тільки переробили продукцію сільського господарства на суму 2млрд ліврів і повністю її реалізували. На 1млрд ліврів свою продукцію вони реалізували землевласникам і на 1млрд ліврів продали продукцію селянам. Водночас вони в селян придбали продукції для задоволення своїх потреб на 1млрд ліврів і сировини на 1млрд ліврів і в такий спосіб знову готові для роботи в наступному році.

Теорія реалізації сукупного суспільного продукту, розроблена Ф.Кене, була важливим і першим кроком у вивченні проблем суспільного відтворення. Але з огляду на недоліки теорії фізіократів, складність проблеми і наявність тільки першої спроби аналізу проблема суспільного відтворення залишалась актуальною. Наступний крок в аналізі суспільного відтворення було зроблено великим німецьким економістом К.Марксом.