Адміністративне право - Кісіль З.Р. - 2. Система органів виконавчої влади держави та їх компетенція

Органи виконавчої влади держави складають єдину цілісну систему, покликану здійснювати виконавчу і розпорядчу діяльність держави. Ця система будується, виходячи з необхідності забезпечити повсякденне всебічне керівництво господарською, соціально-культурною і адміністративно-політичною сферами у масштабі всієї країни. Органи, що входять до неї, перебувають у певних взаємовідносинах, а "їхня діяльність, загалом, у різних галузях і сферах скеровується і координується з єдиного центру.

Останніми роками - роками розбудови і становлення незалежної Української держави - сталися значні зміни в системі органів виконавчої влади держави. Законом України від 05.07.1991 року був заснований пост Президента України, який є главою держави. Законом України від 18.04.1991 року був створений Кабінет Міністрів України (Уряд України), який є вищим органом виконавчої влади держави.

Найбільші зміни торкнулися органів місцевого самоврядування. Сьогодні ці питання врегульовані Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законодавчими та нормативними актами.

До системи органів виконавчої влади України належать:

а) Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади;

б) центральні органи галузевої, міжгалузевої та функціональної компетенції - міністерства, державні комітети, інші центральні органи та відомства України;

в) місцеві органи виконавчої влади - місцеві державні адміністрації. Розглянемо правовий статус органів виконавчої влади України.

Кабінет Міністрів України

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом виконавчої влади України. Структура і компетенція Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України (розділ 4 КУ).

Згідно зі ст. 114 Конституції України, до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністра, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням

Президента України шляхом прийняття постанови. Постанова про призначення Прем'єр-міністра приймається шляхом таємного голосування за умови попереднього досягнення консенсуального погодження, що виражається у набранні такою кандидатурою хоча б 226 голосів (схвалення такої кандидатури більшістю від конституційного складу Верховної Ради України). Персональний склад Кабінету Міністрів призначається Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України шляхом пакетного голосування.

Кабінет Міністрів підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Кабінет Міністрів України в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, іншими нормативно правовими актами, відповідно до ієрархії законодавства України.

Кабінет міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого ВРУ Державного бюджету України, подає ВРУ звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає по-1 станови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, організовує і контролює їх виконання, (ст. 113-130 КУ)

До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби), органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади").

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розробку і впровадження Програми КМУ з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, які належать до його відання.

Центральний орган виконавчої влади, у межах наданої державою компетенції, виконує такі функції:

- бере участь у формуванні та реалізації державної політики як загалом, так і за відповідними напрямками, розробляє її механізм;

- прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;

- бере участь у розробці проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

- реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи ' суміжних галузей);

- готує пропозиції щодо поетапного вдосконалення механізму регулювання розвитку економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;

- здійснює у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства;

- розробляє пропозиції стосовно визначення пріоритетних напрямків розвитку економіки;

- бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики як загалом, так і за відповідними напрямками (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства); - здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Державні комітети України - центральні органи виконавчої влади, зазвичай, міжгалузевої компетенції. їх правовий статус визначається Конституцією України, положеннями про державні комітети.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам КМУ та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, які належать до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Правовий статус державних комітетів також визначається "Загальним положенням про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади" і аналогічний правовому статусу міністерства.

Державні комітети за характером компетенції поділяються на три групи:

а) державні комітети, що здійснюють міжгалузеве управління. Вони спеціалізуються на виконанні в загальнодержавному масштабі однієї або кількох професійних функцій, спільних для кількох галузей державного управління. Наприклад, планування, енергозбереження, ціноутворення, стандартизація і т. п. Такі комітети не мають безпосередньо підпорядкованих галузей. Вказівки в межах їх компетенції є обов'язковими для всіх (або групи) галузей управління;

б) державні комітети, які поєднують функції міжгалузевого і галузевого управління, тобто мають чітко визначену систему підпорядкованих підприємств, установ, організацій, що виконують функції за профілем цього комітету. Наприклад, державний комітет по матеріальних резервах та інші;

в) державні комітети, які діють як органи галузевого управління, аналогічно міністерствам. Наприклад, Державний комітет телебачення і радіомовлення; Державний комітет лісового господарства. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Правовий статус кожного центрального органу виконавчої влади визначається також спеціальним положенням про цей орган, затвердженим указом Президента України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, обговорення найважливіших напрямків його діяльності та розвитку галузі у міністерстві (державному комітеті) утворюється колегія у складі міністра (керівника), його заступників, а також інших керівних працівників міністерства (державного комітету). До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства (державного комітету, служби тощо). Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії нормативно формалізуються наказами міністра (керівника).

Структуру центрального апарату міністерства затверджує віце-прем'єр-міністр України.