1. Визначення та предмет корпоративного права, його місце в системі права України
Традиційно корпоративне право розглядається в двох аспектах: як право об'єктивне - тобто система норм, що регулюють певну групу суспільних відносин (відносини, що виникають між корпорацією та третіми особами, а також відносини, де учасниками є засновники корпорації, сама корпорація як суб'єкт права та її органи); як право суб'єктивне - відповідна правомочність належна тому чи іншому учаснику правовідносин (право осіб вступати в об'єднання, створюючи тим самим новий суб'єкт права - господарське товариство; права особи, що випливають з членства (участі) в тій чи іншій корпорації, її так звані корпоративні права (майнові та немайнові).
При цьому необхідно враховувати, що як у вітчизняній, так і в іноземній правовій науці висловлюються досить різноманітні точки зору відносно змісту корпоративного права. У широкому значенні корпоративне право дуже часто розуміють як право юридичних осіб, що визначає порядок їх виникнення, функціонування та ліквідації1. Деякі вчені урівнюють корпоративне право із правом акціонерним, спираючись при цьому на англо-американську правову доктрину. Існують також відмінності і при визначенні кола правовідносин, що регулюються корпоративним правом, тобто при визначенні предмета правового регулювання. Так, одні автори розглядають у межах корпоративного права весь комплекс правовідносин, учасником яких виступає корпорація (як внутрішні, так і зовнішні). Інші, навпаки, включають в його предмет тільки корпоративні (внутрішньофірмові) відносини, не торкаючись при цьому відносин корпорації із третіми особами (державою, приватними суб'єктами)1. Але найчастіше корпоративне право трактують як сукупність норм, що регулюють діяльність саме господарських товариств, а предметом корпоративного права відповідно вважають суспільні відносини, що утворюються у зв'язку із створенням, діяльністю та ліквідацією господарських товариств.
Саме в такому ракурсі розглядають корпорації у сучасному українському господарському законодавстві, а саме в ГК, законах України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства" та в деяких інших нормативно-правових актах, де до корпорацій належать такі корпоративні підприємства, як господарські товариства (ч. 5 ст. 63 ГК), а корпоративними правами вважають права, що випливають із участі в господарських товариствах.
До того ж слід зауважити, що відносини, які регулюються корпоративним правом, досить різноманітні за своєю правовою природою, бо включають широкий спектр як приватноправових, так і публічно-правових відносин.
При цьому корпоративне право виконує подвійну функцію: 1) регулює відносини всередині самого господарського товариства, що складаються між його учасниками, органами та самим господарським товариством як юридичною особою; ці відносини і утворюють основний предмет корпоративного права (за своїми юридичними ознаками ці відносини сьогодні не можуть бути включені до жодної із галузей права); 2) регулює відносини господарського товариства з іншими суб'єктами права, що не пов'язані із господарським товариством відносинами участі (тобто із третіми особами).
Окреслюючи сучасне місце корпоративного права в системі права, необхідно зазначити, що в Україні воно знаходиться ще на стадії створення і говорити сьогодні про існування окремої галузі або підгалузі права ще зарано. Саме тому корпоративне право сьогодні не визнається самостійною галуззю права або законодавства. Таким чином, на цей час корпоративне право доцільно вважати правовим комплексним інститутом, оскільки воно включає в себе норми різних галузей права (насамперед господарського та цивільного). До того ж корпоративне право як правовий інститут має міжгалузевий характер (досліджується різними галузями права).
Ураховуючи вищенаведене, при визначенні поняття корпоративне право найоптимальнішою та змістовною вважається позиція О. Р. Кібенко, яка визначає корпоративне право як комплексний міжгалузевий правовий інститут, норми якого регулюють приватноправові та публічно-правові відносини, що складаються у зв'язку із створенням, діяльністю та ліквідацією господарських товариств, включаючи відносини внутрішньофірмового характеру.
3. Поняття організаційно-правової форми господарських товариств, їх класифікація
4. Особливості правового статусу окремих видів господарських товариств
РОЗДІЛ 5. Правове становище та організаційно-правові форми окремих видів суб'єктів господарської діяльності
1. Підприємство як організаційна форма господарювання. Види підприємств, їх організаційно-правові форми
2. Поняття та види кооперативів. Порядок управління
3. Фізичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності
4. Правове становище суб'єктів організаційно-господарських повноважень, їх види
РОЗДІЛ 6. Майнова основа господарювання
1. Речові права у сфері господарювання