Господарське право - Задихайло Д.В. - 2. Поняття та види кооперативів. Порядок управління

Термін "кооператив" походить від лат. cooperation - співробітництво і, як тлумачить сучасний економічний словник, означає підприємство, організацію, створені шляхом добровільного об'єднання осіб на пайовій основі для здійснення підприємницької діяльності. Аналіз вітчизняного і зарубіжного багаторічного досвіду розвитку кооперації служить підставою для висновку, що всі її різноманітні види і форми ґрунтуються на одних і тих же загальних організаційно-економічних принципах. Основним є добровільність учасників щодо вступу в кооперативні відносини і створення кооперативних структур, що випливає з економічної доцільності їх участі у спільній діяльності.

Отже, кооперація привертає увагу потенційних учасників не тільки можливістю реалізації індивідуальних економічних інтересів, а й тією формою, у якій це відбувається. Демократична атмосфера кооперативного руху, яка виявляється у його відкритості, повній особистій економічній незалежності його учасників, рівності у формуванні і прийнятті управлінських рішень, можливості здійснювати контроль за діяльністю своєї організації, справедливих формах фінансування і розподілення доходів, є невід'ємною специфікою кооперативної форми ділового співробітництва1.

Сьогодні основною метою кооперації також є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Нормативну базу діяльності кооперативів становлять ГК України (статті 94-111), закони України "Про кооперацію", "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію" та інші нормативно-правові акти. У той же час, на думку окремих дослідників, у нашій державі відсутній будь-який однозначний концептуальний підхід до визначення правового статусу споживчих товариств, у зв'язку з чим останні перебувають у стані занепаду. Втім про доцільність збереження такої організаційно-правової форми, як споживче товариство, свідчить законодавча практика постсоціалістичних країн. Крім того, значну увагу розвитку кооперативному руху приділяє законодавство Європейського Союзу. Прагнення ЄС створити уніфіковані сприятливі основи для діяльності кооперативних товариств засвідчує прийняття Регламенту Ради (ЄС) № 1435/2003 від 22.07.2003 р. про статут Європейського кооперативного товариства.

На підставі аналізу нормативно-правових актів В. В. Зіновчук навів власне узагальнене поняття кооперативу. Він стверджує, що "кооператив" є підприємством корпоративного типу, створеним шляхом добровільного об'єднання матеріальних внесків і зусиль сільськогосподарських товаровиробників власників (громадян і юридичних осіб), організації демократичного управління і поділу ризику й доходів відповідно до участі в господарській діяльності цього підприємства3.

Згідно із законодавством України кооперативом визнається юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Залежно від завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі види:

1) виробничі: відповідно до ст. 95 ГК України виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну та будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Організаційно-правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів, селянського (фермерського) господарства не розглядаються в межах даного матеріалу, оскільки є предметом регулювання норм аграрного права.

Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на підставі статуту. У вказаній статті міститься також вимога стосовно того, що найменування виробничого кооперативу повинно містити слова "виробничий кооператив" або "кооперативне підприємство";

2) обслуговуючі: це кооперативи, які утворюються шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим суб'єктам тільки в обсязі, який не перевищує 20 % загального обороту кооперативу;

3) споживчі: це кооперативи, які утворюються шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, туристичними, освітніми, медичними тощо.

Відповідно до ст. 111 ГК України споживча кооперація в Україні система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективно організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у спілки, інші форми об'єднання, передбачені законом, єдину спілку споживчих товариств України та мають право вільного виходу з них.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформлюється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах, де дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника.

Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Частина друга вказаної статті визначає загальний перелік відомостей, які повинен містити статут кооперативу, а саме: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу та вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів і асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу і покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних із цим питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Для сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу наказом Міністерства аграрної політики України від 26.06.2003 р. № 191 затверджено Примірний статут.

Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річ-ного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Важливою ознакою діяльності кооперативів є те, що у кооперативі допускається так зване асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про кооперацію", асоційованим членом кооперативу визнається фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, а також права і обов'язки, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

За загальним правилом членство в кооперативі припиняється у разі: 1) добровільного виходу з нього; 2) припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; 3) несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; 4) смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; 5) припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

За загальним правилом система органів управління та контролю в кооперативі має чотири ланки.

По-перше, вищим органом управління кооперативу є загальні збори його членів, до компетенції яких відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" належать: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу мають бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: 1) не менше третини його членів; 2) спостережної ради; 3) ревізійної комісії (ревізора); 4) органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів із дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

У разі якщо з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених -за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос і це право не може бути передане іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід із нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

По-друге, виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган у своїй діяльності підзвітний загальним зборам кооперативу і несе перед ними відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу. Для оперативного управління діяльністю кооперативу правління може наймати виконавчого директора, який, відповідно до вимог діючого законодавства, не може бути його членом. Такий директор виконує свої функції на умовах контракту, який укладає з ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію, а також виконує інші функції, делеговані йому правлінням кооперативу. Виконавчий директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків, визначених контрактом та статутом кооперативу.

По-третє, у кооперативі, в якому кількість членів перевищує 50 осіб, може утворюватись спостережна рада кооперативу, яка здійснює контроль за додержанням статуту та за діяльністю правління. Спостережна рада обирається із числа членів кооперативу на його загальних зборах у кількості 3-5 чоловік, які працюють у раді на громадських засадах. У своїй діяльності спостережна рада підзвітна загальним зборам кооперативу, які також можуть достроково припинити повноваження її членів. Відповідно до вимог діючого законодавства, до складу спостережної ради кооперативу не можуть входити члени правління чи ревізійної комісії (ревізор).

По-четверте, для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор.

Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів кооперативу і обирається останніми з числа його членів у порядку, встановленому статутом. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради.

Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності кооперативу проводяться ревізійною комісією за власною ініціативою, а також за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менш як 10 % членів кооперативу.

Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про кооперацію", джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї (у цьому значенні паєм відповідно до вимог законодавства визнається майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; додатковим паєм є добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу; вступним внеском є грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації; членським внеском є грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання; цільовими внесками є грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації); майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Для забезпечення своєї статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує чотири фонди: пайовий фонд-це майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу; неподільний фонд - це фонд, що створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу; резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків); спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про кооперацію" пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески в цьому випадку оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників.

Дохід розподіляється на: сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань до фондів кооперативу та ін.

До частини доходу кооперативу законодавець також відносить кооперативні виплати та виплати на паї. Кооперативні виплати розподіляються за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. У свою чергу, виплатами на паї визнаються виплати частини доходу кооперативу на паї його членів та асоційованих членів.

За загальним правилом розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов'язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 % доходу, визначеного до розподілу.

Слід зауважити, що кооперативні виплати та виплати на паї не належать до оплати праці.

Кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих кооперативом збитків визначається його статутом. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями своїх членів.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу в порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу. У разі реорганізації права та обов'язки кооперативу переходять до його правонаступників.

Кооператив ліквідовується: 1) за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених; 2) за рішенням суду.

Ліквідація кооперативу здійснюється комісією, призначеною органом, який прийняв рішення про його ліквідацію. Цим же органом визначається порядок діяльності ліквідаційної комісії. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління кооперативом. Ліквідаційна комісія зобов'язана провести роботу, пов'язану із стягненням дебіторської заборгованості кооперативу і виявленням претензій кредиторів (із повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для подання претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію кооперативу. Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію кооперативу у порядку, встановленому діючим законодавством.

Необхідно підкреслити, що майно кооперативу, яке залишилося після задоволення вимог його кредиторів, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків із кооперативним об'єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом. Майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям). При цьому в рішенні обов'язково мають бути визначені напрями використання зазначеного майна.