Бухгалтерський облік - Садовська І.Б. - 26.2.3. Теорія обмежень і облік продуктивності

Всім відомий вислів, що "час - це гроші".

Справедливість такого твердження постійно доводить практика, особливо за умов жорсткої конкуренції. Швидкість реагування на потреби суспільства значною мірою визначає успіх компанії.

Успіх передусім залежить від часу розробки нового продукту та операційних вимірників часу.

Скорочення часу розробки нового продукту збільшує шанси на успіх, але не гарантує швидких і великих грошових надходжень, тому доцільно оцінювати швидкість розробки нового продукту за допомогою часу беззбитковості.

Час беззбитковості - період часу з моменту затвердження концепції нового виробу до моменту, коли сукупна теперішня вартість чистих грошових надходжень від проекту дорівнює сукупній теперішній вартості чистих інвестицій.

Час беззбитковості дає можливість оцінити, як швидко нова ідея перетворюється на рентабельний продукт. Тому за інших рівних характеристик перевагу віддають розробленню продукту, який має менший час беззбитковості.

Час беззбитковості є важливим, в першу чергу, для компаній, яким притаманні стрімкі технологічні зміни.

Проте цей показник має певні обмеження, зокрема:

o ігноруються грошові потоки після часу беззбитковості;

o не заохочує менеджерів обирати довгострокові проекти;

o не враховує нефінансові аспекти розробки нового виробу;

o не можна зіставити з іншими підприємствами. Найпоширенішими операційними вимірниками часу є:

o час реагування на попит замовника;

o своєчасність виконання замовлення.

Час реагування на попит замовника - це проміжок часу між отриманням замовлення та виконанням його.

Чим коротшим є час реагування на попит замовника, тим конкурентоздатнішою є компанія.

26.2.3. Теорія обмежень і облік продуктивності

Час очікування може бути зумовлений наявністю обмежень. Тому для скорочення часу забезпечення виробництва доцільно застосовувати теорію обмежень. Теорія обмежень - теорія управління, згідно з якою кожне підприємство має принаймні одне обмеження, яке заважає йому заробляти гроші.

Аналіз із метою зменшення обмежень передбачає п'ять етапів:

- виявлення обмежень;

- визначення найефективнішого використання для кожного обмеження;

- управління виробничими потоками за умов обмеження;

- скорочення обмежень шляхом введення додаткової потужності;

- модернізацію виробничого процесу для забезпечення гнучкості й прискорення продуктивного циклу.

Теорію обмежень запропонував ізраїльський фізик Е.Голдрат, який вважає, що метою діяльності підприємства є заробляння грошей зараз і в майбутньому. Для цього необхідно шукати шляхи збільшення обсягу та швидкості грошових потоків усередині підприємства. При цьому ключовими факторами, що впливають на грошовий потік, вважаються продуктивність, запаси й операційні витрати.

Продуктивність характеризує надходження коштів у формі продуктивного маржинального доходу.

Продуктивний маржинальний дохід - різниця між доходом від продажу та прямими матеріальними витратами.

Запаси розглядають як гроші, котрі у формі сировини залишаються в системі незавершеного виробництва і готової продукції. Інші операційні витрати, у свою чергу, визначають відплив коштів з підприємства.

Отже, згідно з теорією обмежень, головною метою є збільшення продуктивного маржинального доходу за рахунок зменшення запасів та операційних витрат.

Виходячи з цього, Д. Галловей і Д. Волдрон розробили систему обліку, яка дістала назву облік продуктивності.

Облік продуктивності - облік з метою оцінки діяльності та прийняття управлінських рішень на підставі загальних витрат підприємства і продуктивного маржинального доходу.

Облік продуктивності ґрунтується на трьох основних принципах.

- підприємство розглядається як єдине ціле, виробничі витрати якого у короткостроковому періоді значною мірою є сталими. Тому в короткостроковому періоді більшість витрат підприємства (крім матеріальних) є постійними й можуть бути об'єднані в одну групу - загальні господарські витрати підприємства;

- прибуток розглядається як функція часу, необхідного для реагування виробництва на ринковий попит. Це означає, що прибутковість зворотно пропорційна рівню запасів;

- прибутковість товару визначається мірою, якою він сприяє отриманню доходу.

Виходячи з цих принципів, було розроблено набір показників для оцінки ефективності діяльності, серед яких слід вирізнити коефіцієнти продуктивності та конкурентоздатності.

Коефіцієнт продуктивності - це співвідношення доходу на одиницю обмежувального фактора та витрат на одиницю обмежувального фактора.

Зростання коефіцієнта продуктивності товару передбачає збільшення міри його дохідності.

Розрахунок середньозваженого коефіцієнта продуктивності по підприємству загалом дає змогу оцінити ефективність управлінських рішень.

Коефіцієнт конкурентоздатності - співвідношення продуктивного внеску та суми незавершеного виробництва і загальних операцій них витрат.

При цьому незавершене виробництво оцінюють за прямими матеріальними витратами.

Таким чином, коефіцієнт конкурентоздатності можна поліпшити за рахунок скорочення незавершеного виробництва, зростання обсягу продажу за незмінних ресурсів або збереження обсягу продажу за менших ресурсів.

Хоча облік продуктивності викликав значний інтерес фахівців, його практичне застосування не є поширеним.

На думку Р.Каплана і Д.Шанка, облік прибутковості стосується поточної діяльності й не зорієнтований на стратегічні цілі. З таким висновком не можна погодитися, адже облік продуктивності тісно пов'язаний з ключовими факторами успіху: скороченням запасів і часу виробництва.

Проте застосування коефіцієнтів продуктивності на рівні окремих підрозділів ускладнюється, якщо ці підрозділи виробляють лише окремі компоненти продукції.

26.2.4. Система "якраз вчасно"

Система "якраз вчасно" була впроваджена японською компанією "Тоуота".

Система "якраз вчасно" - комплексна

система управління запасами та виробництвом, що полягає у виробництві або закупівлі потрібних товарів, матеріалів чи компонентів відповідної якості та кількості точно у необхідний момент.

Основними рисами системи "якраз вчасно" є:

- відсутність запасів на складах (нульові запаси);

- усунення видів діяльності, що не додають вартості продукту;

- наголос на тотальній якості, тобто відсутність браку;

- швидке налагодження обладнання, відсутність простоїв та поломок;

- розмір партії - одна одиниця продукції;

- стовідсотково вчасна доставка;

- виробництво, зорієнтоване на конкретну потребу.

Досягнення цих показників є майже неможливим на практиці. Однак вони формують мету і створюють у компанії клімат постійного прагнення вдосконалення та високої якості. Система "якраз вчасно" передбачає своєчасне виробництво та своєчасні закупки.

Виробництво "якраз вчасно" як філософія управління має за мету усунення витрат, що не додають вартості продукту. Цикл виробництва складається з обробки, контролю, переміщення, обслуговування та зберігання. При цьому тільки обробка створює вартість продукту. Всі інші стадії додають тільки витрати.

Закупки "якраз вчасно" передбачають постачання матеріалів безпосередньо до конкретних місць виробництва (виробничих ліній) або продажу (роздрібна торгівля), що дає змогу розглядати значну частину витрат на закупівлю як прямі матеріальні витрати. З іншого боку, скорочення витрат на зберігання і контроль матеріальних запасів спричинюють виключення таких статей непрямих витрат чи об'єднання їх з іншими статтями.

Для системи закупок "якраз вчасно" характерні довгострокові контракти з постачальниками. За цих умов своєчасність і якість поставок є важливішими за ціну закупівлі. Тому відхиленням за рахунок ціни закупівлі приділяють менше уваги, ніж за умов традиційних систем постачання.

Закупівля "якраз вчасно" сприяє значному зростанню кількості поставок матеріалів.

Впровадження системи "якраз вчасно" неможливе без відповідної підготовки персоналу і технічного оснащення. Тому однією з передумов застосування даної системи є безперервне навчання працівників. Це повною мірою стосується і робітників, і працівників інших підрозділів, зокрема бухгалтерської служби.

Упровадження системи "якраз вчасно" сприяє зростанню точності інформації про витрати, поліпшенню контролю за витратами, зниженню витрат на ведення обліку.