Господарське право - Задихайло Д.В. - 2. Класифікація страхових правовідносин

Залежно від підстав виникнення правовідносин страхування в Україні здійснюється у двох формах: добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону, Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства; обов'язкове страхування - це вид страхування, яке здійснюється на підставі законодавства України. КМУ встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

До видів добровільного страхування віднесено: 1) страхування життя; 2) страхування від нещасних випадків; 3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); 4) страхування здоров'я на випадок хвороби; 5) страхування залізничного транспорту; 6) страхування наземного транспорту (крім залізничного); 7) страхування повітряного транспорту; 8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); 9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); 10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; 11) страхування майна; 12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 15) страхування відповідальності перед третіми особами; 16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); 17) страхування інвестицій; 18) страхування фінансових ризиків; 19) страхування судових витрат; 20) страхування виданих гарантій (перук) та прийнятих гарантій; 21) страхування медичних витрат; 22) інші види добровільного страхування.

До обов'язкового страхування належить біля 40 видів страхування: 1) медичне страхування; 2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; 3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); 4) страхування спортсменів вищих категорій; 5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; 6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; 7) авіаційне страхування цивільної авіації; 8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; 9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 10) страхування засобів водного транспорту та ін.

Для здійснення обов'язкового страхування КМУ встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

При цьому добровільне і обов'язкове страхування мають однакову мету, завдання, цілі, хоч і різний порядок залучення суб'єкта у страхові правовідносини.

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії. Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган.

Ця класифікація запроваджена для адаптації законодавства України до вимог європейського законодавства відповідно до директиви ЄС 73/239/ЄС від 24.07.1973 р.1

За предметом договору страхування розрізняють: особисте страхування - предметом можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням; майнове страхування - предметом можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном; страхування відповідальності-предметом можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

За формою організації страхової діяльності розрізняють: приватне - здійснюється страховими компаніями у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю; взаємне - здійснюють товариства взаємного страхування; державне - здійснюють державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування".

Залежно від розподілу відповідальності страховика розрізняють: перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований; співстрахування - при цьому предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками із визначенням прав і обов'язків кожного страховика.

Крім того, можливо проводити класифікацію за такими критеріями ризику: 1) можливість проведення страхування ризиків; 2) залежно від суб'єктного складу страхувальника і притаманних його діяльності ризиків; 3) за межами дії страхування; 4) за часовим виміром виникнення ризиків, що підлягають страхуванню; 5) за розмірами можливої фінансової шкоди; 6) за видами економічної діяльності, що формують власні ринки; 7) комплексна класифікація для визначення загального (сукупного) ризику фінансової установи.