Громадські об’єднання в Україні - Бесчастний В.М. - 5.2. Реєстрація та припинення діяльності релігійних організацій

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підля­гає реєстрації у порядку, встановленому законом. Цей статут приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

У статуті (положенні) релігійної організації можуть бути відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації в організаційній структурі ре­лігійного об'єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі при­пинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності цієї релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не має суперечити чинному законодавству.

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішу­ють інші внутрішні питання релігійної організації, не підляга­ють реєстрації в державних органах.

Релігійна організація визнається юридичною особою з мо­менту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки від­повідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Для одержання релігійною громадою правоздатності юри­дичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її та досягли 18-річного віку, подають заяву та ста­тут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Сева­стопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим – до уряду Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігій.

Орган, який здійснює реєстрацію, у місячний термін роз­глядає заяву, статут (положення) релігійної організації, прий­має відповідне рішення і не пізніше як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

За потреби орган, який реєструє статути (положення) релігій­них організацій, може вимагати висновки місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, місь­кої рад народних депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних органі­зацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних органі­зацій може бути оскаржено до суду у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організа­цій підлягають реєстрації у тому самому порядку і в ті самі термі­ни, що і реєстрація статутів (положень). За потреби у розгляді пи­тання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність су­перечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релі­гійної організації із зазначенням підстав відмови повідомля­ється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може оскаржуватися до суду в порядку, передбаченому цивіль­ним процесуальним законодавством України.

Діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до ЇЇ власних настанов. Реєстрація ста­тутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється у порядку, встановленому законом.

У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень закону та інших законодавчих актів України ЇЇ діяльність може бути припинена також за рішенням суду.

У судовому порядку діяльність релігійної організації припи­няється лише у випадках:

1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачено ст. З, б і 17 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації";

2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релі­гійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією вста­новленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституцій­них обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушен­нями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Майновий стан релігійних організацій
5.3. Права громадян, пов'язані зі свободою віросповідання
Право на релігійні обряди і церемонії
Право на проходження альтернативної (невійськової) служби
Право не отримувати ідентифікаційні коди державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів
5.4. Державні органи та релігійні організації
Розділ 6 ВЕТЕРАНСЬКІ ТА ПАТРІОТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
6.1. Ветеранські організації
6.2. Козацькі організації
6.3. Державна підтримка ветеранських та патріотичних організацій
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru