Громадські об’єднання в Україні - Бесчастний В.М. - 8.2. Національні організації України – члени міжнародних організацій

На відміну від Міжнародного комітету Червоного Хреста, який є міжнародною організацією і представлений в Україні Місією, Товариство Червоного Хреста України – це національ­на організація, яка діє на підставі відповідного закону.

Товариство Червоного Хреста України (далі – Товариство) є всеукраїнською добровільною громадською гуманітарною ор­ганізацією.

Товариство допомагає державі у наданні медичної і гумані­тарної допомоги під час збройних конфліктів та в мирний час, бере участь у наданні міжнародної допомоги у разі катастроф і надзвичайних ситуацій, забезпечує медико-соціальну допомо­гу найменш соціально захищеним верствам населення.

Діяльність Товариства Червоного Хреста України ґрунтуєть­ся на Конституції України, Женевських конвенціях 1949 р. про захист жертв війни та Додаткових протоколах до них 1977 р. і складається з інших міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надає Верховна Рада України, Законів України "Про Товариство Червоного Хреста України", "Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні" та інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Товариство Червоного Хреста України – єдине в Україні Національне товариство Червоного Хреста, що діє на всій те­риторії України, створює місцеві організації, через які здійснює свою діяльність відповідно до статуту Товариства та закону.

Вищим керівним органом Товариства є з'їзд, його організа­цій – конференції та загальні збори.

З'їзд Товариства затверджує статут Товариства, вносить до нього зміни і доповнення, обирає президента Товариства та членів правління Товариства і ревізійну комісію, заслуховує звіти президента Товариства і правління Товариства, здійснює право власності на майно та кошти Товариства, приймає рішен­ня щодо припинення діяльності (реорганізації чи ліквідації) Товариства.

Товариство у процесі своєї діяльності:

– здійснює збір різних видів гуманітарної допомоги від юридичних і фізичних осіб України, іноземних осіб, осіб без громадянства, міжнародних організацій для адресатів на тери­торії України. Види адресатів і адресної допомоги Товариство визначає самостійно відповідно до своїх статутних завдань і ці­лей згідно із законодавством України;

– бере участь у розподілі гуманітарної допомоги, отриманої із зазначених вище джерел;

– здійснює діяльність, що випливає з Женевських конвен­цій з питань надання допомоги пораненим, хворим та іншим особам, які постраждали під час збройних конфліктів;

– співпрацює із закладами охорони здоров'я України, епі­деміологічною службою України, спеціалізованими підрозділа­ми уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і медичною службою Збройних сил України; співпрацює з державними органами з питань розміщення, транспортування, медичного та іншого обслуговування суб'єктів гуманітарної допомоги;

– співпрацює з державними органами системи соціального забезпечення стосовно питань надання допомоги соціально незахищеним верствам населення;

– отримує, реєструє, зберігає і надає інформацію про жерт­ви стихійного лиха або збройних конфліктів;

– створює загони першої допомоги під час збройних кон­фліктів і стихійного лиха, здійснює пошук поранених і загиблих унаслідок катастроф, стихійних лих, збройних конфліктів, встановлює місця їх поховання, надає допомогу в цьому держав­ним установам;

– організовує роботу недержавної добровільної служби не­відкладної допомоги Товариства, яка є складовою частиною системи Товариства, забезпечує життєдіяльність таборів для поранених та потерпілих і надає населенню в конкретній над­звичайній ситуації потрібну безоплатну санітарну та медико-соціальну допомогу; бере участь в організації безоплатної під­готовки населення (у першу чергу молоді) з питань надання першої медичної (санітарної) допомоги;

– сприяє органам державної влади та органам місцевого самоврядування у транспортуванні, прийнятті та розміщенні евакуйованого населення і біженців, наданні їм безоплатної медико-соціальної допомоги;

– організовує роботу служби розшуку Товариства, яка є складовою частиною Товариства, здійснює розшук осіб, які пропали безвісти, допомагає встановлювати зв'язки між члена­ми сімей, роз'єднаних унаслідок збройних конфліктів чи ви­никнення надзвичайних ситуацій, сприяє возз'єднанню сімей, розшукує могили захисників Батьківщини, які загинули і по­ховані за межами України;

– бере участь у виконанні Національної і місцевих (регіо­нальних) програм розвитку донорства крові та її компонентів; разом з органами і закладами охорони здоров'я здійснює роботу щодо залучення громадян до лав донорів крові та її компонен­тів;

– надає безоплатну санітарну та медико-соціал ьну допомо­гу самотнім непрацездатним громадянам похилого віку, дітям-сиротам, інвалідам, безпритульним, немічним та іншим соці­ально незахищеним верствам населення, які потребують турбо­ти і підтримки, як у межах пожертвувань та гуманітарної допо­моги, так і за рахунок створюваних Товариством доброчинних, благодійних фондів;

– сприяє реалізації загальнодержавних та місцевих (регіо­нальних) програм, спрямованих на охорону здоров'я і надання допомоги незахищеним малозабезпеченим верствам населення, співпрацює для виконання цих завдань з іншими організаціями та установами.

Товариство та його місцеві організації з моменту їх державної реєстрації набувають статусу юридичної особи відповідно до законодавства України. Товариство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків (у тому числі валютні), печатки зі своїм найменуванням, символіку, штампи, бланки.

Товариство бере участь у міжнародній доброчинній, благо­дійній діяльності, в інших міжнародних акціях гуманітарного характеру, що здійснюються відповідно до міжнародних дого­ворів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів.

Для досягнення цілей, передбачених статутом Товариства, і виконання завдань відповідно до принципів Міжнародного червонохресного руху Товариство має право:

– представляти і захищати свої законні права та інтереси, а також своїх членів у органах державної влади та органах міс­цевого самоврядування, органах судової влади;

– використовувати символіку (емблему) Червоного Хреста у порядку, визначеному законом;

– поширювати інформацію про Міжнародний червонохресний рух, міжнародне гуманітарне право та свою діяльність, пропагувати ідеї та завдання Товариства;

– одержувати від органів державної влади та органів місце­вого самоврядування підтримку, потрібну для реалізації цілей і завдань, передбачених статутом Товариства і цим Законом;

– брати участь в організації та проведенні масових заходів гуманітарного та доброчинного характеру;

– самостійно вирішувати питання, пов'язані з одержанням і наданням Товариством гуманітарної та доброчинної допомоги;

– засновувати засоби масової інформації, видавати друко­вану та поліграфічну продукцію, створювати фільми, влашто­вувати виставки тощо;

– створювати організації, фонди, а також засновувати під­приємства з метою фінансового забезпечення виконання статут­них завдань Товариства згідно із законодавством і міжнародни­ми зобов'язаннями України;

– створювати лікарні, аптеки, притулки, їдальні для бід­них;

– проводити роботу з розшуку могил військовополонених та громадян, які пропали безвісти внаслідок надзвичайних си­туацій.

Україна відповідно до взятих на себе міжнародних зобов'язань забезпечує дотримання законних прав та інтересів Товариства, його органів, місцевих організацій та членів Товариства. Втру­чання органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня, їх службових і посадових осіб у діяльність Товариства не до­пускається, окрім випадків, передбачених Конституцією Украї­ни та законами України.

Україна як учасник Женевських конвенцій 1949 р. про за­хист жертв війни та Додаткових протоколів до них 1977 р, під­тримує гуманітарну та доброчинну спрямованість діяльності Товариства і Міжнародного червонохресного руху.

Сплата внеску за членство Товариства в Міжнародній феде­рації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця здійс­нюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які щорічно передбачаються у законі про Державний бюджет України.

Органи державної влади та місцевого самоврядування у ме­жах своїх повноважень та можливостей сприяють Товариству, його органам і місцевим організаціям у здійсненні ними статут­них завдань, підтримують їх гуманітарну і доброчинну діяль­ність. Громадяни України, а також підприємства, установи та організації, розташовані в Україні, незалежно від форм влас­ності та видів діяльності, надають Товариству, його органам і місцевим організаціям, а також особам, які виконують доручен­ня Товариства, необхідну допомогу.

Товариство, його місцеві організації, створені (засновані) ними підприємства звільняються від сплати податків та інших платежів згідно із законодавством.

Із суми коштів або вартості майна, добровільно перерахова­них (переданих) юридичними і фізичними особами Товариству та його місцевим організаціям, сплачуються податки, збори (обов'язкові платежі) згідно із законодавством.

Товари та матеріальні цінності, які надходять, у тому числі і з-за кордону, Товариству, його органам та місцевим організа­ціям як гуманітарна чи доброчинна допомога, тобто без мети одержання прибутку, розподіляються і використовуються То­вариством, його органами та місцевими організаціями без­оплатно виключно для виконання статутних завдань Товарис­тва. За такі товари та матеріальні цінності не сплачуються по­датки, мито і митні збори відповідно до законодавства.

Служба розшуку Товариства отримує послуги, що надають підприємства поштового, телеграфного, телефонного та інших видів зв'язку (для розшукування могил військовополонених та громадян, які пропали безвісти внаслідок виникнення надзви­чайних ситуацій; возз'єднання сімей, повернення біженців до­дому; встановлення факту нацистського переслідування у роки війни), з відшкодуванням витрат на них за рахунок коштів Дер­жавного бюджету України у порядку та межах ліміту, що вста­новлює Кабінет Міністрів України.

Товариство як юридична особа має право виступати учасни­ком цивільно-правових відносин, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавства.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями у межах належних йому коштів та іншого майна. Створені Товариством органи та місцеві організації відповідають за своїми зобов'я­заннями в межах коштів та іншого майна, переданого їм Това­риством. Товариство може мати у власності кошти, відокрем­лене та інше майно, потрібні для здійснення його статутної діяльності.

Товариство набуває права власності на кошти та інше майно, передані йому засновниками, членами Товариства, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, набуті від вступних та членських внесків, пожертвувані чи передані фізичними і юридичними особами, громадськими, релігійними організаціями, а також на майно, придбане за власні кошти чи на інших підставах, не заборонених законодавством.

З метою виконання своїх статутних завдань Товариство, його органи та місцеві організації можуть здійснювати необхідну господарську діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій зі статусом юридичної особи, а також заснування підприємств у порядку, встановленому законодав­ством.

Прибутки, одержані підприємствами, установами та органі­заціями, які перебувають у власності Товариства, його органів та місцевих організацій, використовуються виключно на вико­нання статутних завдань Товариства, враховуючи адміністра­тивно-господарські витрати, пов'язані з діяльністю Товариства, його органів та місцевих організацій.

Товариство, його органи та місцеві організації, а також ство­рені (засновані) ним підприємства, установи та організації зо­бов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статис­тичну звітність відповідно до законодавства, зареєструватися у встановленому порядку в органах державної податкової служ­би. Ці юридичні особи обліковують кошти для господарської діяльності (як у національній, так і в іноземній валюті) на окре­мих банківських рахунках.

Товариство має право отримувати у порядку спадкування або як дарунок рухоме і нерухоме майно, а також кошти (активи) від юридичних та фізичних осіб України, іноземних держав та міжнародних організацій. Усе рухоме і нерухоме майно, а також активи, які належать Товариству на праві власності згідно зі статутом Товариства та законодавством, використовуються тіль­ки Товариством або за його дорученням його органами та місце­вими організаціями.

Майно та кошти Товариства, його місцевих організацій та створених (заснованих) ними підприємств, установ, організацій без згоди Товариства не можуть бути вилучені чи розподілені, крім випадків та у порядку, встановлених законом.

Кошти та інше майно Товариства, його органів і місцевих організацій, створених (заснованих) Товариством підприємств, установ, організацій у разі їх ліквідації не можуть перерозподі­лятися між членами Товариства. Такі майно та кошти викорис­товуються Товариством за рішенням його статутних органів виключно для виконання визначених статутом Товариства цілей, а у випадках, передбачених законом, спрямовуються у дохід держави.

Відповідно до закону та у порядку, встановленому статутом Товариства, з'їзд, правління, Президія правління Товариства можуть достроково припинити повноваження створених ними органів та місцевих організацій Товариства, організацій та за­снованих ними підприємств, а також призначених чи обраних ними осіб (працівників та добровольців) у разі порушення ними законодавства.

На всіх працівників Товариства, які працюють за трудовим договором у системі Товариства, поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страху­вання. Правове регулювання відпусток працівників Товариства здійснюється згідно із законодавством. Медичні працівники патронажної служби Товариства мають право на щорічні додат­кові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах праці та за особливий характер праці. Порядок надання таких відпусток, їх тривалість та умови оплати встановлює Кабінет Міністрів України.

Товариство самостійно вирішує питання визначення умов та оплати праці працівників органів і місцевих організацій Това­риства, які працюють за трудовими договорами (угодами, кон­трактами), та заохочення добровольців згідно із законодавством про оплату праці.

З керівниками структурних підрозділів та іншими відпові­дальними працівниками Товариства укладаються трудові дого­вори у формі контракту відповідно до Кодексу законів про працю України та статуту Товариства.

Подібний статус має і Національний олімпійський комітет України.

Національний олімпійський комітет України (НОК) – не­прибуткова всеукраїнська громадська організація, з необме­женим часом дії, що діє згідно з Конституцією України, Олім­пійською хартією, Законом України "Про об'єднання грома­дян", чинним законодавством України.

Емблема НОК України є неподільною композицією, що скла­дається з олімпійських кілець синього кольору, які розташову­ються над малим Державним гербом України золотого кольору на синьому фоні. Емблема НОК України затверджена Виконавчим комітетом МОК 15 червня 1992р. Емблема зареєстро­вана як знак для товарів і послуг НОК України і охороняється законом.

Використання атрибутів НОК України має сприяти розвитку олімпійського руху і не принижувати його гідності: будь-який зв'язок між атрибутами НОК України і товарами або послугами забороняється, якщо такий зв'язок не відповідає фундаменталь­ним принципам Олімпійської хартії, Статуту або ролі НОК України.

Держава і засновники не несуть відповідальності за зобов'я­заннями НОК України, так само як і НОК України не відповідає за зобов'язаннями держави і засновників.

НОК України здійснює свою діяльність на території України. НОК України має місцеві осередки, які створюються за тери­торіальним принципом. Місцеві осередки у своїй діяльності керуються Статутом НОК і своїми положеннями, прийнятими їхніми вищими керівними органами та затвердженими Викон­комом.

Для набуття прав юридичної особи місцеві осередки мають зареєструватися у встановленому законом порядку. Місцеві осередки без прав юридичної особи легалізують свою діяльність шляхом повідомлення про заснування.

Офіційною мовою НОК України є українська, а в міжнарод­них відносинах використовуються офіційні мови МОК.

Метою діяльності НОК України є розвиток, зміцнення та захист олімпійського руху в Україні, сприяння духовному взає­мозбагаченню людей, поширення обміну цінностями національ­ної культури під знаком ідей і принципів олімпізму, у співробіт­ництві з державними, громадськими та іншими організаціями на засадах незалежності та доброї волі в інтересах спорту й олімпійського руху та захист інтересів своїх членів.

НОК України має виключне право представляти Україну в Олімпійських іграх та на регіональних, континентальних і сві­тових комплексних змаганнях, які відбуваються під патронатом МОК. Крім того, НОК України зобов'язаний брати участь в іграх Олімпіад шляхом направлення атлетів.

НОК України формує, організовує та очолює відповідні де­легації на Олімпійські ігри і на регіональні, континентальні та світові комплексні спортивні змагання, що відбуваються під патронатом МОК та ЄОК. НОК України вирішує питання про заявки атлетів, що пропонуються відповідними НСФ з олімпій­ських видів спорту. Такий відбір має базуватися не тільки на спортивних досягненнях атлета, а й також на його здатності бути прикладом спортивній молоді України. НОК України має забезпечити, щоб такі заявки, запропоновані НСФ з олімпійсь­ких видів спорту, відповідали у повному обсязі положенням Олімпійської хартії.

НОК України дбає про екіпіровку, проїзд та розміщення членів своїх делегацій на Олімпійських іграх. НОК України укладає на користь останніх контракти відповідного страхуван­ня, що покриває ризик від нещасних випадків (смерті, інвалід­ності, хвороби, медичних і фармакологічних витрат) та цивіль­ної відповідальності перед третіми особами, а також несе від­повідальність за поведінку членів своїх делегацій.

НОК України ставить перед собою такі завдання:

– розвивати і захищати олімпійський рух в Україні;

– забезпечувати дотримання та виконання норм і правил Олімпійської хартії в Україні, положень Етичного кодексу МОК;

– сприяти зміцненню авторитету і підвищенню престижу українського спорту на міжнародній арені;

– захищати інтереси олімпійського руху України у відно­синах з міжнародними спортивними організаціями;

– сприяти діяльності суб'єктів олімпійського руху в Україні;

– сприяти вивченню і збереженню олімпійської історії і традицій України шляхом поширення олімпійської освіти і культури;

– співпрацювати з національними та міжнародними уря­довими і неурядовими структурами з метою виконання статут­них завдань;

– брати участь у програмах олімпійської солідарності;

– здійснювати справедливий відбір та комплектування складу олімпійської команди;

– забезпечити виконання положень Всесвітнього антидопінгового кодексу, брати участь у боротьбі проти використання у спорті заборонених речовин і процедур та брати участь у між­народній боротьбі проти наркоманії;

– сприяти підготовці олімпійських резервів та розвитку спорту вищих досягнень і спорту для всіх в Україні;

– сприяти підготовці спортсменів для участі у спортивних заходах на національному та міжнародному рівнях;

– пропагувати основні принципи олімпізму на національ­ному рівні та сприяти впровадженню олімпізму у програми фізичного виховання і спорту в закладах освіти;

– сприяти проведенню Олімпійського дня України, відкри­того для іноземних спортсменів та представників української діаспори;

– сприяти гармонійному розвитку фізичних та моральних якостей людей, зміцненню їх здоров'я;

– вважати своїм обов'язком боротьбу проти будь-яких форм насильства та дискримінації в спорті стосовно будь-якої органі­зації або особи за расовою, релігійною, політичною, статевою або іншими ознаками, що є несумісним із належністю до олім­пійського руху, діяти в дусі взаєморозуміння, дружби, солідар­ності та чесної гри;

– брати участь у дослідницькій та освітній діяльності в галузі спорту, допомагати у навчанні спортивних адміністрато­рів шляхом організації курсів, а також забезпечувати, щоб такі курси робили внесок у пропагування фундаментальних прин­ципів олімпізму;

– захищати виключні права МОК на використання олім­пійського символу, прапору, гасла, емблеми та гімну, а також в інтересах МОК забезпечити захист найменувань "Олімпійсь­кий" та "Олімпіада";

– всіляко заохочувати, за допомогою відповідних заходів, підвищення ролі жінок у спорті на всіх рівнях і в усіх структу­рах, особливо у виконавчих органах національних і міжнарод­них спортивних організацій шляхом суворого дотримання принципу рівноправ'я чоловіків та жінок;

– протидіяти будь-якому політичному або комерційному зловживанню спортом або атлетами;

– стежити за тим, щоб заходи, які проводяться під патро­натом НОК України, відбувалися в умовах, що демонструють відповідальну турботу про навколишнє середовище; вживати заходів для прояву такої турботи у своїй діяльності та навчати цьому всіх тих, хто причетний до олімпійського руху;

– зберігати свою автономність та протистояти будь-якому тиску, включаючи тиск політичного, економічного та релігій­ного походження, що може заважати НОК України дотримува­тися положень Олімпійської хартії.

Членство в НОК України є добровільним і може бути індиві­дуальним, почесним та доброчинним.

Індивідуальними членами НОК України можуть бути грома­дяни України, які досягли 18 років, визнають Статут НОК Украї­ни і Олімпійську хартію, підтримують його діяльність. Члена НОК України персонально не відповідають за борги та обов'язки НОК України.

До складу НОК України обираються фізичні особи:

– представники національних федерацій України з олім­пійських видів спорту (по два від кожної), які утворюють біль­шість на Генеральній асамблеї та у Виконкомі;

– атлети – учасники Олімпійських ігор (п'ятнадцять осіб), які повинні залишити НОК України після закінчення третьої олімпіади з моменту останніх Олімпійських ігор, в якій вони брали участь;

– представник (один) Олімпійської академії України;

– представники (по одному) осередків НОК України в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі;

– представники (по одному) фізкультурно-спортивних то­вариств і організацій, а також організацій управління фізичною культурою та спортом Міністерства оборони та Міністерства освіти;

– представники інших суб'єктів олімпійського руху в Україні.

Будь-який член НОК України, котрий іде у відставку, за пропозицією Виконкому може бути обраним Генеральною асам­блеєю почесним членом НОК України за особливі заслуги. По­чесні члени запрошуються для відвідування засідань Генераль­ної асамблеї та інших заходів, що проводяться під егідою НОК України, де вони мають право консультативного голосу.

За пропозицією Виконкому Генеральна асамблея може обра­ти членом-доброчинцем НОК України високоповажних осіб, які зробили вагомий внесок у розвиток олімпійського руху в Украї­ні. Вони запрошуються для відвідування засідань Генеральної асамблеї та інших заходів, що проводяться під егідою НОК Украї­ни. Члени-доброчинці не мають права голосу.

До складу НОК України та Виконкому входять члени МОК в Україні. Члени НОК України є представниками НОК України на територіях, в організаціях, суб'єктах, які їх рекомендували.

Члени НОК України мають право:

– брати участь у заходах, які здійснює НОК України;

– вносити пропозиції про включення до порядку денного Генеральної асамблеї, Виконкому питань для обговорення;

– обирати та бути обраними в органи управління НОК України;

– вносити пропозиції до органів управління НОК України;

– отримувати інформацію про діяльність НОК України;

– брати участь, за дорученням Виконкому, у роботі нарад, конференцій і конгресів, що скликають суб'єкти олімпійського руху в Україні;

– звертатися до відповідних органів НОК України за надан­ням допомоги;

– вийти з членів НОК України у будь-який час за власним бажанням.

Члени НОК України зобов'язані:

– дотримуватися вимог Статуту НОК України, Олімпійсь­кої хартії, Всесвітнього антидопінгового кодексу та Етичного кодексу МОК;

– брати активну участь у діяльності НОК України;

– своєчасно сплачувати членські внески, якщо їх запрова­дить Генеральна асамблея;

– здійснювати виконання відповідних рішень Генеральної асамблеї та інших виборних органів НОК України;

– брати участь у сесіях Генеральної асамблеї НОК України;

– за потреби інформувати Виконком НОК України про свою діяльність, стосовно членства в НОК України;

Кожний індивідуальний член НОК України має один голос.

Повноваження та термін дії мандатів членів НОК України затверджуються на звітно-виборних сесіях Генеральної асамблеї на кожні наступні чотири роки. Члени НОК України виконують свої обов'язки на громадських засадах, але їм компенсуються витрати на проїзд, проживання та ін. під час виконання своїх обов'язків.

Членство у НОК України припиняється у разі:

– закінчення повноважень відповідного представництва;

– виключення на підставі рішення Генеральної асамблеї за систематичне невідвідування її засідань, а також за невиконан­ня інших членських обов'язків;

– ліквідації НОК України;

– припинення діяльності федерації або організації, яка рекомендувала члена до складу НОК України;

– добровільного письмового прохання про відставку на ім'я президента. Перед тим, як прийняти відставку, Виконком може заслухати члена НОК України, що подає у відставку;

– визнання судом члена НОК України недієздатним або таким, який зник безвісти;

– смерті.

Член, почесний член або член-доброчинець, виключений із МОК, не може бути членом НОК України.

Член НОК України, права й інтереси якого, на його думку, порушені будь-яким виборним органом чи посадовою особою НОК України, має право оскаржити таке рішення до відповідної комісії, Виконкому, Генеральної асамблеї. Рішення Генеральної асамблеї можна оскаржувати протягом 21 дня до Міжнародно­го спортивного арбітражного суду.

НОК України має виключне право:

1) заявляти для участі в Олімпійських іграх учасників, тре­нерів, інструкторів або офіційних осіб, які мають діяти згідно із Олімпійською хартією, а також відповідно до правил МСФ.

Заявлені особи мають поважати дух чесної гри без жорсто­кості та відповідно поводитися на спортивному майданчику і поважати та діяти згідно з усіма аспектами Всесвітнього анти-допінгового кодексу. НОК України має використовувати таке право тільки за рекомендаціями за заявками від НСФ з олімпій­ських видів спорту. Якщо НОК України підтверджує їх, то він повинен надіслати такі заявки до ОКОІ. ОКОІ має підтвердити їх отримання. НОК України повинен перевірити достовірність заявок, які запропоновані НСФ з олімпійських видів спорту, та забезпечити, щоб ніхто не був виключений з расових, релігійних або політичних мотивів або з мотивів інших форм дискриміна­ції. НОК України посилає на Олімпійські ігри тільки тих учас­ників, які достатньо підготовлені до міжнародних змагань ви­сокого рівня;

2) визнавати організації, діяльність яких пов'язана з його роллю та спортом, за умови:

– функціонування таких організацій на національному рівні;

– відповідності діяльності таких організацій та їх статутів, схвалених відповідними МСФ, положенням і вимогам Олімпій­ської хартії;

– дотримання такими організаціями положень Всесвітньо­го антидопінгового кодексу та Етичного кодексу МОК;

– створення таких організацій відповідно до законодавства України та вимогами відповідних МСФ, які визнані МОКом;

– наявності статусу юридичної особи в Україні або легалі­зації іншим чином у порядку, передбаченим чинним законо­давством України;

3) пропонувати і визначати, який одяг та уніформу носитимуть члени їхніх делегацій на Олімпійських іграх та на всіх інших спортивних змаганнях і церемоніях, які до них належать;

4) призначати:

– аташе, завданням якого є посередництво між НОК Украї­ни та ОКОІ з метою вирішення питань підготовки й участі деле­гації НОК України в Олімпійських іграх;

– шефа місії, який протягом Олімпійських ігор несе від­повідальність за учасників, офіційних представників та інший персонал команд НОК України. Він також у встановленому порядку порушує питання перед ОКОІ про позбавлення акреди­тації на Олімпійських іграх.

НОК України має право:

– формулювати на адресу МОК пропозиції змін до Олімпій­ської хартії та олімпійського руху взагалі, включаючи органі­зацію та проведення Олімпійських ігор;

– співпрацювати у підготовці олімпійських конгресів;

– брати участь у діяльності комісій МОК на прохання остан­нього;

– визначати місто, яке може подавати заявку на організа­цію Олімпійських ігор в Україні;

– створювати та мати осередки НОК України в Автономній Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастополі з правом представляти НОК України на відповідній території на підставі положень, що приймаються їх керівними органами і затверджуються Виконкомом. Положення осередків НОК Укра­їни не мають суперечити Статуту НОК України, Олімпійській хартії та чинному законодавству України;

– здійснювати господарську діяльність шляхом створення суб'єктів господарювання;

– вчиняти будь-які правочини відповідно до чинного зако­нодавства.

НОК України може вступати у міжнародні громадські та інші організації, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, вчиняти відповідні правочини, а також брати участь у здійс­ненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України.