Екологічне право України - Шуміло О.М. - 3. Водне законодавство України

Ураховуючи особливу цінність для життя людей водних ресурсів, суспільство розробило загальнообов'язкові правила і норми щодо охорони і використання вод. ВК України як основний нормативний акт водного права в комплексі із заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу сприяє формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їхній охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Разом з тим слід пам'ятати загальні правила систематизації екологічного законодавства. У навчальному посібнику "Екологічне право України. Загальна частина"26 на сторінках 281-283 у додатках (табл. 1) наведено "Систему екологічного законодавства України". Серед природних об'єктів виокремлено стовпчик нормативних актів, що регулюють правову охорону та використання вод.

Основним нормативним актом у галузі водних правовідносин є Конституція України27 із центральною нормою, що водні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.

Наступний щабель в ієрархії нормативних актів займають міжнародні нормативно-правові акти, які регулюють міжнародні водні правовідносини України як незалежної держави. До них слід віднести такі конвенції: "Щодо втручання у відкритому морі у випадках аварії, які призводять до забруднення нафтою" від 29.11.1969 р.; "Про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів"28 від 02.02.1971 р.; "Про запобігання забрудненню моря скидами відходів та іншими матеріалами" від 29.12.1972 р.; "Організації Об'єднаних Націй з морського права"29 від 10.12.1982 р.; "Про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті" від 25.02.1991 р.; "Про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер"31 від 17.03.1992 р.; "Про захист Чорного моря від забруднення" від 21.04.1992 р.; "Щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай (Конвенція про охорону ріки Дунай)" від 29.06.1994 р.; "Про право несудохідних видів використання міжнародних водотоків" від 21.05.1997 р.; "Про охорону підводної культурної спадщини" від 06.11.2001 р. Україна стала правонаступницею багатосторонньої "Угоди про охорону вод ріки Тиси та її притоків від забруднення" від 28.05.1986 р., де країна-ми-учасницями були Угорщина, Румунія, СРСР, Чехословаччина, Югославія. Україна укладає також двосторонні угоди з прикордонними країнами щодо охорони та використання вод. Як приклад можна навести такі угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод і Урядом Угорської Республіки з питань водного господарства на прикордонних водах.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, а саме щодо охорони та використання вод в Україні, регулюються ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", а також розроблюваним відповідно до нього водним законодавством. Цей закон містить основні еколого-правові інститути, які застосовуються і в водному праві. Наприклад, це такі інститути, як право власності на природні об'єкти, управління, відповідальності, природокористування і т. ін.

Безперечно, ВК України є центральним законодавчим актом у галузі водного права, який розроблений відповідно до ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища". Крім нього, водні правовідносини врегульовані такими ЗУ: "Про виключну (морську) економічну зону України"; "Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів"; "Про внесення зміни до статті 23 КУпН щодо видобування підземних вод"; "Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг"41; "Про Загальнодержавну цільову програму "Питна вода України" на 2011-2020 роки"; "Про питну воду та питне водопостачання"; "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства".

Крім законодавчих актів, ВР України приймає Постанови, які спрямовані на врегулювання водних правовідносин: "Про Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води"; "Про Концепцію розвитку водного господарства України" та "Про розроблення програми забезпечення населення, яке проживає на забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС територіях, якісною питною водою".

Президент України видає Укази, частина яких також регулює охорону та використання вод. Такими є Укази Президента України: "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"; "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 лютого 2009 р. "Про стан безпеки водних ресурсів держави та забезпечення населення якісною питною водою в населених пунктах України""; "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 листопада 2002 р.; "Про стан безпеки водних ресурсів держави та якість питної води в містах і селах України"; "Про систему реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах".

Нормативні акти уряду України та органів державної влади досить докладно врегульовують питання водокористування та охорони вод, неправомірного використання водних об'єктів тощо, застосовуючи для цього весь арсенал існуючих правових інструментів: від ліцензування та дозвільної системи до притягнення до юридичної відповідальності, від створення системи пільгових умов водокористування до системи прогресивних платежів, поєднуючи управлінські та заохочувальні господарсько-правові методи. До таких актів можна віднести Постанови КМ України: "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до Постанови КМ України від 10 серпня 1992 р. №"; "Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами"; "Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується"; "Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення"55; "Про затвердження Порядку ведення державного водного кадастру"; "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них"57; "Про затвердження Порядку користування землями водного фонду"58; "Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод" та "Про затвердження Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002-2006 роки та прогноз до 2015 року".

До різновидів відомчих нормативних актів щодо охорони вод можна віднести, наприклад, такі: Мінприроди - Лист "Про надання роз'яснення щодо збору за спеціальне використання води" або Наказ "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів"; Міністерства охорони здоров'я - "Про затвердження Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання"" або "Про затвердження Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною""; Держводагентства України - Лист "Щодо оформлення права видобування і використання підземних вод" або Накази "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання, А що використовують водні ресурси або здійснюють господарську діяльність у межах земель водного фонду" та "Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення"; Державної податкової адміністрації - "Про особливості адміністрування збору за спеціальне водокористування у 2007 році" або "Про особливості адміністрування збору за спеціальне використання водних ресурсів у 2007 році";

Держземагентства України - "Щодо порядку надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними" .

На нижчих щаблях джерел водного права знаходяться нормативно-правові акти органів місцевої влади та локальні нормативні акти.

До актів органів місцевої влади можна віднести: ВР АРК - "Про порядок надання в користування поверхневих водних об'єктів (їхніх частин) місцевого значення в Автономній Республіці Крим на умовах оренди"; Рішення Луганської обласної ради народних депутатів "Про передачу водних об'єктів у користування виконкомам місцевих рад у Білокуракинському районі" 2; Київської обласної державної адміністрації "Про додаткові заходи щодо упорядкування використання водних об'єктів загальнодержавного значення в Київській області"; Рішення Чернівецької міської ради "Про стан малих річок та перспективи використання міських озер"; Наказ Полтавської облдержрибінспекції "Про встановлення весняно-літньої заборони на лов риби, інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах в 2000 році".

Особливістю чинного природоохоронного законодавства України, і водного зокрема, є те, що в разі потреби і за відсутності чинного нормативно-правового акта України слід використовувати законодавство СРСР. Постановою BP України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP"76 встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території країни застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Водночас слід зазначити, що згідно зі ст. 3 ЗУ "Про правонаступництво України", Закони Української PCP та інші акти, ухвалені BP Української PCP, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності.

Найбільше це стосується відповідних правил, методик та державних стандартів. Так, слід враховувати і використовувати, наприклад: "Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення СанПіН 4630-88"; "Санітарні правила і норми охорони прибережних вод морів від забруднення в місцях водокористування населення СанПіН 4631-88"; "Правила охорони поверхневих вод"; "Охорона природи. Гідросфера. Гігієнічні вимоги до зон рекреації водних об'єктів. ГОСТ 17.1.5.02-80" та "Методичні вказівки щодо гігієнічного контролю забруднення морського середовища".

Таким чином, водне законодавство України докладно вирішує питання водокористування, права власності та охорони вод від забруднення, засмічення і т. ін.