Екологічне право України - Шуміло О.М. - 2. Ліси як об'єкт правової охорони та використання в Україні

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЛК України під лісом потрібно розуміти тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться в порядку, що встановив КМ України у відповідній Постанові.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони ростуть і незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. До лісового фонду України належать лісові ділянки, у тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать:

- зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

- окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Під лісовою ділянкою треба розуміти ділянку лісового фонду України з визначеними межами, яка виділена відповідно до ЛК України для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До невкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Лісова ділянка природно пов'язана із земельною лісовою ділянкою - ділянкою лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до ЗК України.

ПК України у ст. 14.1.98 передбачає нове поняття "лісові землі" - земельні ділянки, на яких розташовані лісові ділянки.

Поняття "лісові землі" (земельні ділянки, на яких розташовані лісові ділянки) не узгоджується із ЗК та ЛК України, які використовують лише поняття "землі лісового фонду". Відповідно до вказаних актів до таких земель належать не лише землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але й надані для потреб лісового господарства (ст. 55 ЗК України). До останніх можуть належати ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами (ч. 5 ст. 1 ЛК України).

Щодо земельних лісових ділянок в Україні склалася така ситуація, яка змусила Уряд прийняти розпорядження "Щодо деяких питань розпорядження земельними лісовими ділянками". З метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагропрому, Міноборони, Держлісагентству та Держземагентству до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері наказано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їхню передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення, крім випадків (які перелічені у розпорядженні), коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду.

Законодавцем також визначено поняття "лісових ресурсів", до яких належать: деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню і т. ін.), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

На відміну від українського лісового законодавства, в якому визначається поняття лісу в ЛК, у світовій практиці існують інші підходи до цієї проблеми. Так, історично у Великій Британії склалося визначення лісів як певної земельної ділянки, що підпадала під дію спеціальних законів про полювання (наприклад, поняття "королівських лісів" та "мисливських угідь"). Деякі з цих "лісів" містили невеликі лісові масиви. Сучасний зміст цього терміна набагато ширший та означає будь-яку значну за площею земельну ділянку, вкриту насадженням дерев. Великі ділянки лісонасаджень більш-менш природного походження завжди іменуються лісом. Останнім часом у Британії це поняття застосовується, зокрема, до великих хвойних плантацій, що зустрічаються на уз прях.

Законодавство ЄС передбачає національний пріоритет у визначенні поняття лісу. Так, Регламент Європейського парламенту та Ради Європи № 2152/2003 від 17 листопада 2003 р. стосовно моніторингу лісів та екологічної взаємодії у Спільноті (Лісний фокус) наголошує, що поняття "ліс" та "лісиста місцевість" повинні визначатися, не перешкоджаючи національним визначенням, які повинні містити різноманітні дефініції цих термінів у тій частині, що стосується дій, які не підлягають урядовому регулюванню.

Однак ЄС послідовно проводить політику, спрямовану на уніфікацію понять, які використовуються країнами, що входять до нього, в усіх сферах діяльності. У 2007 р. було завершено проект (COST E43), у рамках якого були запропоновані загальні для країн ЄС дефініції базових лісних понять, у тому числі і поняття "ліс". Наведемо це визначення: "ліс - земельна ділянка площею більше 0,5 га, що вкрита деревами висотою більше п'яти метрів із зімкнутістю крон більше 10%, або деревами, які здатні досягнути цих показників у наданих умовах. Ряди дерев або лісополоси вважаються лісом, якщо їхня ширина становить 20 метрів і більше. До поняття "ліс" не входять землі, що використовуються переважно як сільськогосподарські чи землі поселень".

Виходячи із наведеного вище "європейського" визначення, можна знайти очевидні та значні відмінності із вітчизняним поняттям лісу. На відміну від загальноєвропейської українська дефініція "ліс":

- не містить кількісних критеріїв, що дозволяють відокремити ліс від інших типів деревинної рослинності;

- відірвана від поняття "землі"; у розумінні ЛК України ліс не є "належністю до земель", а розглядається у відриві від неї як самостійний об'єкт права;

- не є юридично достатньою, оскільки для розуміння того, що можна, а що не можна віднести до поняття лісу, потрібно звернутися до визначення "лісовий фонд";

- включає в себе всі лінійні насадження, у тому числі однорядні алеї вздовж доріг площею більше 0,1 га, але не включає не-зімкнені культури та природне відновлення;

- може відноситись до деревинної рослинної ділянки, що заросла, площею 0,1 га. В Європі будь-які ділянки площею менше половини гектара не можуть бути віднесені до лісу;

- передбачає розміщення лісів на землях будь-якого призначення та будь-якої форми власності, у тому числі землях поселень і землях сільськогосподарського призначення.

Лісові ресурси є відновлюваними та при правильному веденні лісового господарства - невичерпними природними ресурсами.