Бухгалтерський і податковий облік автотранспорту та перевезень - Базилюк А.В. - 7.4. Одиниці та методи калькулювання автопослуг

Кінцевою метою калькулювання є визначення фактичної собівартості одиниці транспортних робіт, послуг.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт, послуг, що забезпечують перевезення (п.3 Рекомендацій № 65).

Приступаючи до калькуляції в умовах конкретного підприємства, слід визначитися з методом обчислення витрат та калькуляційною одиницею.

Калькуляційна одиниця. Під калькуляційною одиницею розуміють те, собівартість чого розраховується. До речі, в Рекомендаціях № 65 стосовно автотранспорту не наведено, які саме калькуляційні одиниці слід використовувати. Але сказано про узагальнюючу калькуляційну одиницю транспортної роботи - показник суми витрат, що припадає на 1 гривню отриманих підприємством доходів (п. 46).

Методи калькулювання. Якими методами калькулювання користуються автотранспортні підприємства? На практиці переважають два методи: простий та позамовний. Рекомендації № 65 додають до цього ще нормативний метод, або стандарт-костінг.

Нормативний метод у Рекомендаціях № 65 (п. 42-45) описаний більше за інші, але прикладу розрахунку не наведено. До речі, як і за іншими методами. Головна відмінність цього методу полягає в тому, що базовою є нормативна (планова) калькуляція одиниці та всього обсягу перевезень. Фактичну собівартість розраховують не за прямим методом, а за допомогою відхилень від норм. Суми відхилень можуть бути як позитивні, так і негативні. На практиці цей метод застосовують у повному обсязі рідко.

Простий метод (не описаний у Рекомендаціях № 65) використовують переважно в дійсно простих умовах - на малих або вузькоспеціалізованих підприємствах, коли підприємство надає один-два види послуг і передбачає усіх витрат звітного періоду на кількість виконаних послуг (кілометри пробігу, тонно-кілометри, пасажиро-кілометри, години роботи). Наприклад, АТП за місяць виконало 100 000 кілометрів пробігу автобусами. Загальна сума прямих операційних витрат за цей період становила 60 000 грн. Відтак, середня собівартість 1 км пробігу автобуса становить 0,60 грн (60 000: 100 000).

Позамовний метод є найбільш поширений. Застосовується за умови, якщо:

- маршрути пасажирських або вантажних перевезень і тоннаж вантажу, що перевозиться, кожного разу різні;

- використовуються різні марки та модифікації автобусів, автомобілів під час надання платних послуг замовникові;

- до різних замовників застосовується різний підхід щодо вартості пального, ступеня сервісу на маршрутах;

- інші індивідуальні ознаки послуг.

Застосування позамовного методу буде розглянуто нижче на прикладі (табл. 7.4).

7.5. Варіанти розрахунку собівартості, її зв'язок із ціною послуг

За витратного підходу до ціноутворення послуг транспорту калькуляція собівартості виступає основою розрахунку ціни одиниці перевезень (1 тонни вантажу, 1 пасажира, 1 кілометра пробігу і т. ін.). Такий підхід застосується як до регульованих державою цін, так і вільних цін.

Окремі автопослуги і регулює держава - ціни проїзду пасажирів у автобусах на міських, приміських та міжміських маршрутах та в маршрутних таксі. З цією метою застосовуються Граничні тарифи на проїзд пасажирів в автобусах. Інші послуги, що надаються автотранспортними підприємствами, не регулюються державою. Зокрема, ціни на вантажні перевезення, транспортно-експедиційні послуги тощо.

Незалежно від прийнятого на підприємстві методу калькуляції, розрахунок виробничої собівартості на практиці може мати два варіанти повноти включення витрат.

Перший варіант можна назвати як "скорочена собівартість". Він повністю узгоджується з вимогами П(С)БО 16 - до собівартості включаються тільки прямі витрати (паливо, матеріали, оплата праці, інші прямі витрати) та розподілені загальновиробничі витрати. За такого варіанту всі інші витрати, які входять до ціни послуг (адміністративні, збутові та інші операційні витрати), покриваються за рахунок рентабельності (прибутку) послуг.

Другий варіант, який можна назвати "повна собівартість", передбачає включення до собівартості всіх наявних прямих витрат підприємства, а також інших, які пов'язані з операційною діяльністю (адміністративні, збутові та інші операційні витрати). Життєздатність такого варіанта, який нагадує радянську систему калькулювання, пояснюється вимогами ціноутворення. Зокрема, до ціни послуг мають бути включені всі операційні витрати підприємства плюс норма прибутку (рентабельності), за рахунок якої покривають не включені в собівартість витрати.

Таким чином, ціна автопослуг за першим варіантом визначається за формулою:

До розрахованої ціни додають податок на додану вартість у розмірі 20% (на операції не звільнені від ПДВ) і визначають остаточну ціну, яка виставляється замовникам автопослуг.