Бухгалтерський і податковий облік автотранспорту та перевезень - Базилюк А.В. - 7.7. Калькуляція пасажирських перевезень позамовним методом

До важливих завдань обліку і калькуляції належить розподіл загальновиробничих витрат (ЗВВ). Такі витрати характерні для виробничих АТП; їх не застосовують у тих підприємствах, які не мають матеріально-технічної бази. При цьому важливо з'ясувати склад витрат; об'єкт розподілу витрат; метод розподілу витрат. Розглянемо ці питання з позицій нормативних документів Мінтрансзв'язку - Положення № 65 та Рекомендацій № 461.

Склад ЗВВ наведено в п. 35 Рекомендацій № 65 та в п.7 додатка 2 до Методичних рекомендацій № 461.

Об'єкти розподілу. Фактичну суму загальновиробничих витрат згідно з п. 57 Рекомендації № 65, пропонують розподіляти між:

1) основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;

2) допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також реалізації;

3) обслуговуючими виробництвами;

4) капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.

При цьому по кожному каналу розподілу витрат кредитується рахунок 91 "Загальновиробничі витрати" і дебетується рахунок 23 (за субрахунками). Сальдо рахунок 91 не має.

Методи розподілу. Згідно з п. 58 Рекомендацій № 65, залежно від видів виконуваних перевезень, технічного оснащення рухомого складу та інших умов суму загальновиробничих витрат, віднесену до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів (способів):

- пропорційно до заробітної плати основних працівників;

- до частки відповідно планової суми ЗВВ у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;

- на одну гривню фактичних доходів за окремими видами перевезень;

- пропорційно до суми витрат за іншими калькуляційними статтями.

Відповідно до Рекомендацій № 461 об'єктом розподілу пропонуються ті самі об'єкти, за якими розраховується тариф - на одного пасажира, на один пасажиро-кілометр, на 1 км пробігу.

Кожне підприємство самостійно визначає метод розподілу ЗВВ, закріплюючи його в наказі про облікову політику. У прикладі, наведеному в табл. 7.4, застосовано розподіл пропорційно прямим витратам діяльності.

7.7. Калькуляція пасажирських перевезень позамовним методом

Для здійснення калькуляційних розрахунків автоперевезень важливо правильно обрати об'єкти витрат і об'єкти калькуляції.

Об'єкти витрат. Під об'єктом витрат розуміють виробничий або невиробничий підрозділ, напрям діяльності АТП, який надає послуги як у середині підприємства, так і на сторону. Наприклад, вантажні автомобілі, сідельні тягачі, автобуси малого класу, автобуси великого класу, таксі тощо. Призначення об'єкта витрат - групувати витрати діяльності підрозділу (напряму) з метою їх узагальнення на рахунках фінансового обліку та проведення наступних розрахунків калькуляції. Таким чином, облік витрат виконує подвійне завдання.

У методичному плані об'єкти витрат відрізняються від об'єктів калькуляції'. Окремий автобус (автомобіль), як правило, не є об'єктом витрат та доходів у бухгалтерському (фінансовому) обліку. Теоретично це можливо, але витрати на такий облік, як правило, не окуповуються ефектом від його впровадження. Найбільш ефективно розрахунки собівартості, тарифу і прибутковості (збитковості) за кожним автобусом (автомобілем) здійснювати в системі управлінського обліку. Такий облік і аналіз здійснюють, як правило, економісти-аналітики, які займаються питаннями ціноутворення. При цьому економісти-аналітики вибирають необхідні дані з реєстрів і документів бухгалтерського обліку. Наступне групування, калькулювання та аналіз витрат проводиться вже в системі управлінського обліку відповідно до його завдання.

Метод обліку, за яким витрати групують у цілому по підприємству або його підрозділах, отримав назву "котловий".

Об'єкти калькуляції. Об'єктами (одиницями) калькуляції виступають показники виконаної роботи - 1 година роботи автомобіля (автобуса), 1 км пробігу автомобіля (автобуса), 1 тонно-кілометр, 1 пасажиро-кілометр. Об'єктом може виступати як окремий інвентарний номер автобуса (автомобіля), так і марка (група) автомобіля. Різновиди калькуляцій автопослуг важливі, насамперед замовникам, які бажають бути обізнаними в значенні того чи іншого показника аби обрати найвигідніший для себе.

На конкретному прикладі (див. табл. 7.4) розглянемо калькуляційний розрахунок 1 км пробігу за марками автобусів, який поєднується з розрахунком ціни послуги (договірного тарифу). В гр. 3 наведено варіант повних витрат АТП, в гр. 4 - коли замовник надає власне паливо. Відповідно, вартість послуги і її складових зменшується.

Таблиця 7.4

Розрахунок собівартості та договірного тарифу користування автобусами при виконанні замовлень АТП. Цех 2

Продовження табл. 7.4

З метою уніфікації управлінського та бухгалтерського (фінансового) обліку дані колонки 7 з рядка 1 по рядок 10 включно повинні відповідати даним "Відомості аналітичного обліку витрат за субрахунком 231 "Автобусні перевезення" (див. табл. 7.3). У нашому прикладі стикується загальна сума виробничої собівартості по цеху 2 - 45194,00 грн.

Як видно з прикладу, з метою калькулювання розраховано два показники - собівартість 1 години роботи автобуса (рядки 10а, 14) та собівартість 1 км пробігу автобуса (рядок 20). При цьому сам показник собівартості диференціюється на дві частини:

а) виробничу собівартість 1 години роботи - діленням прямих витрат на виконаний або плановий обсяг перевезень (рядок

10а);

б) повну собівартість 1 години роботи - діленням операційних витрат на виконаний або плановий обсяг перевезень (рядок 14).

Після додавання до показників собівартості норми рентабельності з метою покриття інших витрат діяльності та отримання запланованого рівня прибутковості утворюється вартість послуг як основа ціни реалізації. Під час виставлення рахунка замовникові до планової ціни додається сума ПДВ.

Розраховані показники розрахованого тарифу використовують як основу ціни при укладенні договору на надання автопослуг з перевезень, а також автотранспорту в операційну оренду або в разове користування стороннім замовникам.

За аналогічним форматом розрахунку визначають тариф на вантажні перевезення. У цьому випадку замість показника пасажиро-кілометрів за базовий беруть показник тонно-кілометрів. Також враховують показник "години роботи автомобіля". Залежно від того, який показник замовляє замовник (години роботи чи кілометри пробігу), АТП розраховують вартість (тариф) послуги в розрахунку на одиницю роботи.

Формат такої відомості відповідає вимогам Методичних рекомендаціям № 461, які передбачають розрахунок витрат на перевезення за окремими моделями рухомого складу (автобусів) на 1 км пробігу в розрізі статей витрат.

У Методичних рекомендаціях № 461 (п.3) зазначено методику розрахунку кожної статті витрат з метою визначення тарифу (ціни послуги) в нормативних величинах. У бухгалтерському обліку витрат ця методика, як правило, не застосовується, оскільки дані носять розрахунковий характер з метою ціноутворення на автопослуги. Натомість, до проведень на рахунках бухгалтерії включають статті витрат підприємства за фактичними показниками витрат відповідно до оформлених первинних документів. Останні можуть відрізнятися від нормативних значень.