Історія вчень про державу і право - Кормич А.І. - ТЕМА IV. Погляди на державу і право в епоху відродження, реформації в західній Європі XVI століття

1. Вчення Нікколо Макіавеллі про державу

XVI століття - час розквіту мистецтва, науки, розвитку торгівлі, ремесел, час великих географічних відкриттів. XVI століття - епоха Відродження, Ренесансу, час накопичення капіталу, зародження в надрах феодалізму нового прогресивного капіталістичного способу виробництва. Цей період називають ще епохою Нового часу, епохою Гуманізму.

Яскравий представник Нового часу - Нікколо Макіавеллі (1469- 1527), італійський мислитель, знавець античності. 14 років він був секретарем Флорентійської республіки, мав доступ до державних таємниць. Автор низки політико-правових робіт: "Государ" (1513 р.), "Міркування про першу декаду Тіта Лівія" (1519 р.), "Історія Флоренції"" (1532 р.) та ін. Його роботи поклали початок політико-правовій ідеології Нового часу, вільній від теології. Батьки дали Нікколо класичну освіту, але до університету він не ходив, за що дякував долю. В той час університетська освіта була підкорена схоластиці. У батька була величезна бібліотека - від Тіта Лівія, Ціцерона, Цезаря до Платона і Арістотеля. Оскільки батько був юристом, працював адвокатом, в домі переважала юридична література. За освітою Нікколо Макіавеллі юрист. У 27 років стає секретарем Флоренції. Мас доступ до всіх секретів не тільки своєї країни, а й веде спеціальну дипломатію при дворах королів Європи.

У 1512 р. до влади у Флоренції повертається сім'я Медічі, і для Макіавеллі все круто міняється в житті. Його спочатку засудили до страти, є така версія, а потім замінили на довічне вигнання в його далекий маєток. Там він написав свої відомі на весь світ роботи.

Коли в 1527 р. диктатуру сім'ї Медічі скинули і у Флоренції була відновлена республіка, Макіавеллі вирішив повернутися до державної діяльності. Але спроба була невдалою. Люди, котрі прийшли до влади (торгівці, для яких головним були гроші), не розуміли республіканця і не довіряли йому. Євою поразку Макіавеллі переніс важко. Через декілька місяців, коли йому було 58 років, він помер. Поховали Макіавеллі в церкві Сайта Кроче, в Пантеоні Флоренції, поряд з Мікеланджело і Галілеєм. Над його могилою стоїть пам'ятник, де написано, що для такого імені всяка похвала зайва.

Основну ідею свого вчення Н. Макіавеллі обгрунтував таким чином: природа створила людей такими, що вони можуть бажати усього, але не можуть усього досягти. Через це люди підозрілі, честолюбні і ніколи не задовольняються своєю часткою. Тому завжди варто розраховувати на гірше.

Головний авторитет для Н. Макіавеллі - досвід історії. Етичні питання для нього не головне. У держави повинен бути міцний фундамент, сильна влада, інакше вона рухне. Для цього необхідні гарні закони, хороше військо, але гарних законів не буває там, де немає гарного війська. Опора закону - армія. Про право справедливості не йдеться. Для збереження держави, влади, досягнення своєї мети государ повинен уміти відступити від добра, порушити своє слово. Зберігати владу і державу треба будь-якою ціною, повчав Н. Макіавеллі.

Він уводить у політико-правове вчення термін - держава. Створює вчення про "центральну адміністрацію" - государ, міністри, чиновники, радники, інші посадові особи. Уся влада повинна концентруватися в руках государя і борони боже ще в кого-небудь. Н. Макіавеллі відкидає вчення про народ як носія і джерело верховної влади. У народу немає прав, і він - пасивна маса. Важливим засобом політики і права є релігія, і держава повинна використовувати її для управління підданими. Не держава має бути на службі у релігії, а релігія - на службі у державної політики.

Нікколо Макіавеллі називають основоположником науки політології. Він стверджував, що для збереження держави треба постійно вести боротьбу з воротами. Є два способи: 1. Закон. 2. Сила. Перший спосіб притаманний людині. Другий - звіру. Тому государеві залишається бути левом і лисицею.

Государ не повинен бути вірним договорам. Для зміцнення і розширення держави керівнику слід бути віртуозом лиходійства, підлості і зрадництва. Водночас - мужньою, з широкою душею людиною. Віроломство і жорстокість доцільно поєднувати так, щоб не підривати авторитет верховної влади. Головні аспекти політико-правових дій государя: 1. Людей треба або пестити, або знищувати. 2. Краще убити, ніж погрожувати. 3. Краще жорстокість, ніж милосердя. 4. Краще вселяти страх, ніж любов. 5. Мета виправдовує засоби. Це все Нікколо Макіавеллі називав "високою політикою". Государ знаходиться поза юрисдикцією суду. З государів "у суді не спитаєш".

Поради і рекомендації Н. Макіавеллі виявилися дуже корисними для політиків віроломних, жорстоких, тиранів, демагогів і узурпаторів влади. Себе він вважав республіканцем, був за республіку і писав, що дуже піклується про народ. Водночас давав поради государеві, як цей народ тримати в покорі.

Одним із перших "цінні думки" Н. Макіавеллі широко використовував для обґрунтування культу держави італійський диктатор Беніто Муссоліні. Посилались на Макіавеллі й інші тоталітарні ідеологи.

В одному зі своїх секретних листів до членів політбюро В. І. Ленін, посилаючись на рекомендації Н. Макіавеллі, які містяться в книзі "Государ", глава VIII "Про тих, хто забирає владу злодіяннями", назвав Його розумним письменником з державних питань. Тому, наприклад, В. І. Ленін для утримання влади в Росії після 1917 р. і досягнення політичної мети вимагав розстріляти духовенство. Під приводом голоду в країні вилучити церковні цінності для продажу за рубіж і купівлі продовольства. Роботу "Государ" і "Міркування на першу декаду Тіта Лівія" Н. Макіавеллі дуже уважно вивчав учень і соратник В. І. Леніна И. В. Сталін. Навіть на сторінках залишив позначки. Наслідки відомі.