Історія вчень про державу і право - Мироненко О.М. - Шумер і Вавилонія

У період, коли в Єгипті вже панував політичний режим жорстокої деспотії, у сусідніх з ним найдавніших містах-державах Шумеру (Лагаш, Ур, Кіш, Урук та ін.) ще існували елементи первісної демократії - зібрання вояків, народні зібрання, ради старійшин тощо. Саме на них опирається у своїх рішеннях правитель Уруку Гільгамеш (XXVIII ст. до н. е.). Давні пам'ятки свідчать про те, що шумерська державно-правова думка джерелом влади вважала верховне божество, яке разом з підлеглими богами є провідником земних справ і вершителем людських доль.

Із подібних засад виходила і державно-правова думка давніх вавилонян. До наших днів майже у повному обсязі дійшли Закони Хаммурапі - один із найцінніших східних зводів правових норм, знайдений у 1901-1903 рр. французькими археологами. Закони є своєрідною програмою досягнення щастя і справедливого правління. Вони містять 282 статті, урочисті Пролог і Епілог. У Законах Хаммурапі викладено норми правового регулювання суспільного життя: покарання за клятвопорушення і лжесвідчення під час судового розгляду; відповідальність суддів-хабарників; захист власності, майнових прав; відповідальність за недбале користування системою водопостачання, заподіяну шкоду тощо. Спектр правових проблем у Законах широкий - шлюб, власність, борги, злодії, наймані працівники, позики, різноманітні угоди з важливими юридичними наслідками тощо. У пам'ятці давньосхідного права були зафіксовані такі статті:

(1). Якщо людина стане викривати під клятвою людину, закинувши їй звинувачення у вбивстві, й не доведе цього, то того, хто її звинувачував, необхідно вбити.

(6). Якщо людина вкраде надбання бога чи палацу, то цю людину необхідно вбити; а також того, хто візьме з її рук украдене, необхідно вбити.

(42). Якщо людина орендує поле для обробітку й не виростить на ньому хліба, то її необхідно викрити в тому, що вона не робила необхідної роботи в полі, і вона повинна віддати господарю поля хліб, як його сусіди.

(128). Якщо чоловік візьме дружину й не підпише письмового договору, то ця жінка - не дружина.

(195). Якщо син вдарить свого батька, то йому треба відрізати пальці.

(196). Якщо людина пошкодить око когось із людей, то необхідно пошкодити їй око.

(245). Якщо людина найме бика й заподіє йому смерть недбалістю чи побоями, то вона мусить господарю бика відшкодувати бика за бика.

Статті свідчать, що у структурі законів наявна певна система. Детальний аналіз усього документа показує, що суб'єктами права визнають лише вільного общинника і неповноправного вільнопідданого, що перебуває на царській службі. Деякими правами користувалися також вільні жінки. Раби і діти розглядалися лише як об'єкти права. За злочини проти особи, як правило, карали за принципом тал іону ("рівним за рівне"). Закони свідчать про значний розвиток товарно-грошових відносин у той період.

Загалом Закони Хаммурапі спрямовані на утвердження вічної і незмінної справедливості, захист слабких, подолання зла і беззаконня, покликані дати країні "істинне щастя і добре управління", щоб "забезпечити справедливість сироті і вдові", щоб ліквідувати в країні злочинців і лихих людей, поліпшити становище населення.

Ассирія

У давній східній деспотичній державі Ассирії (на території сучасного Іраку) система правових норм була особливою. До наших днів дійшли законодавчі пам'ятки, віднайдені під час розкопок 1903-1914 рр. у руїнах Ашшура - столиці Ассирії. Це збірник судових постанов, складений у XV-XIV ст. до н. е. (сімейне, земельне, боргове право та ін.). Він засвідчує, що ассирійське право характеризувалося винятковою жорстокістю покарань, беззахисністю боржників і безправним становищем жінки.

Ассирійське кримінальне судочинство передбачало тортури і страту з метою добитися від звинувачених визнання своєї вини. їм відрубували голови, саджали на палі, знімали шкіру. Трупи страчених викидали диким тваринам. За порівняно незначні злочини винним виколювали очі, відтинали руки.

Жінка в сім'ї була власністю чоловіка і не мала жодних прав на сімейне майно. Чоловікові, що бажав розлучитися з дружиною, достатньо було заплатити їй певну суму сріблом. Надзвичайною жорстокістю відзначалися покарання для жінок. Так, дружину, яка обманювала чоловіка або бажала залишити його, кидали в річку. Жінка, котра обійшлася грубо з чоловіком, сплачувала великий грошовий штраф і, окрім того, отримувала 25 ударів палицями. Вільна жінка мала право виходити на вулицю лише з покритим обличчям.

Однією з пам'яток ассирійського права є "Торговий статут" , що відображав порядок укладання торгових договорів, продажу та оренди землі, становище рабів тощо, а також визначав гарантії, якими була захищена земельна власність в Ассирії, Свідчення про боргове право, які дійшли до нас, показують, що заможна верхівка ассирійського суспільства, користуючись тогочасними правовими нормами, нещадно експлуатувала бідноту.

Значну увагу в ассирійському праві приділено правам та обов'язкам сільської громади. Зокрема, чітко окреслено велику межу, що відділяла землю однієї громади від іншої, і малу межу, яка відокремлювала наділи землевласників усередині громади. За порушення великої межі винуватця карали 100 ударами палицею і відрубували палець, малої - 50 ударами. Однак земельне законодавство часто порушували, впливові й заможні люди підкуповували суддів і поступово нарощували свої володіння. Не дотримувались також патріархального права, що регламентувало, обмежувало передавання землі у спадок. Характерною ознакою ассирійського права було те, що ассирійські закони вважали належністю не царя, а міських рад, ассирійського народу. Проте на розвиток ассирійського права вплинув східний деспотичний характер становлення державності і політико-владних відносин ассирійського суспільства. Саме цим зумовлено війни, соціально-економічні кризи, залежність вільного населення від панівних верств, важке становище рабів, постійне невдоволення з боку народів завойованих країн, розбрат у суспільній верхівці. Все це підривало могутність ассирійської держави.

Ассирія
Палестина
Іран
2.2. Державно-правова думка Давньої Індії
Артхашастра
Закони Ману
2.3. Державно-правова думка Давнього Китаю
Конфуцій (прибл. 551-479 до н. е.).
Мо-цзи (479-400 до н. е.).
Шан Ян (400/390-338 до н. е.).
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru