Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм - політична філософія, що ґрунтувалася на однаковому ставленні до всіх людей, тобто на любові.
Її засновник - Мо-цзи. У своєму однойменному трактаті (IV ст. до н. е.) він обґрунтував теорію суспільного договору щодо виникнення держави, ідею федеративного устрою, принципи державного управління, практичні пропозиції щодо побудови жорсткої адміністративної структури, концепції поєднання заохочення і покарання як могутнього важеля державного адміністрування, політичну доктрину казарменого рівноправ'я, започаткування егалітаризму (франц. - рівність) в соціально-політичних відносинах.
Мо-цзи першим у давньокитайській суспільно-політичній думці аргументував ідею виборності першого правителя. На його думку, у Піднебесній тривалий час існував хаос, доки люди не зрозуміли, що все це через "відсутність керівників". А усвідомивши це, зрештою "вибрали най достойнішу людину і поставили її сином неба". Поряд з ідеєю єдиного центру мислитель запропонував концепцію всезагального блага у відносинах на рівні держави й між державами. Виступаючи за реформи на користь народу, Мо-цзи засуджував прагнення до розкоші, витонченої культури, церемоніалу.
У своєму вченні Мо-цзи наполягав на врахуванні інтересів народу в процесі управління державою. Він наголошував, що влада має застосовувати не тільки насильство і покарання, а й моральні форми впливу на людей. Здійснення реформ, на його думку, неможливе лише на основі використання звичаїв, воно потребує встановлення нових правил у формі законів.
Шан Ян (400/390-338 до н. е.).
Основоположник легізму (лат. lex (leg's) - закон) - вчення, яке ототожнювало право і закон. Його правові і політичні погляди спрямовувались на подолання поширених на той час ідеалів конфуціанства у сфері управління державою. Вони викладені його учнями у праці "Шан цзюнь шу" ("Книга правителя області Шан"), завершеній у Ш ст. до н. е.
Основні постулати праці Шан Яна ґрунтуються на ученні Гуань Чжуна. Держава з метою свого процвітання спирається на жорсткі закони і суворі покарання, досягає спокою і благоденства завдяки землеробству і війнам. Вона стане бідною і слабкою, якщо не зможе запобігти накопиченню у її середині "яду паразитів", до яких належать музика, "Шицзін", "Шуцзін", повага до колишніх порядків, чесноти, повага до батьків, братерські обов'язки, щирість, довіра, чесність, безкорисливість, людинолюбство, справедливість, небажання воювати, уявлення про війни як щось ганебне. Завдання мудрого правителя держави - ніколи не забувати про закон; послабити прихильників; подолати красномовців; нищити будь-які міркування; правити лише на підставі закону; встановити єдині правила заохочення і покарання, найрозгорнутішу систему тотального стеження, колективної відповідальності за принципом кругової поруки; ухвалити закон, що забезпечить неухильне дотримання інших законів; закріпити права і обов'язки підданих; формулювати закони чітко і доступно для сприйняття і для розумних, і для "дурників"; створювати закони відповідно до звичаїв народу; добре знати, що люди люблять і що вони ненавидять; нещадно боротися із "паразитами"; бути справедливим до нелюбих і не потурати улюбленцям.
Шан Ян був упевнений, що порядок у державі досягається трьома шляхами: 1) через закон як те, чого дотримуються і правитель, і сановники; 2) через довіру як те, що встановлюється спільно і правителем, і сановниками; 3) через владу як те, чим розпоряджається один правитель. При цьому сформулював гасло, яке суперечить попереднім твердженням автора: "Мудрий творить закони, а дурники обмежуються ними".
Особливу увагу у праці приділено системі покарань і заохочень. У державі, на думку Шан Яна, на 9 покарань повинно припадати одне заохочення. У сильній державі таке співвідношення - 7:3, у державі, приреченій на загибель, - 5 : 5. Покарання мають бути найсуворішими навіть за дрібні порушення, оскільки саме покарання породжують силу, сила - могутність, могутність - велич, велич - трепет, а трепет - чесноти і доброту, яка теж походить від сили. Основним видом покарання у Шан Яна є смертна кара: її застосовують до того, хто порушив закон, а також до трьох категорій його найближчих родичів без поблажливості за заслуги і чесноти. Єдиним винятком є донощики, яких ще й за доноси слід заохочувати.
Шан Ян заперечував людинолюбство; розум і красномовство вважав причиною безпорядку, закликав задурювати народ, щоб ним було простіше управляти. Виходячи з твердження "народ слабкий - держава сильна, держава сильна - народ слабкий", реформатор вимагав від правителя ще й ослаблювати підданих. Шан Ян змушував царя і чиновників усіх рангів вивчати закони і оволодівати мистецтвом їх тлумачення для підданих. Тому, хто навмисне чи ненавмисне дасть помилкове роз'яснення, загрожувало покарання, а тому, хто насмілиться виправити хоча б один ієрогліф у тексті закону, - смертна кара без права на помилування. Ще одне правило Шан Яна - "коли закони короткі, кількість покарань зменшується".
Реформатор першим в історії втілив у практику державотворення всі свої задуми. Саме він запровадив у Піднебесній право приватної власності на землю, офіційно дозволив купівлю-продаж земельних ділянок, заохотив землеробство, обмежив ремісництво і торгівлю, а тих, хто ними займався, перетворив на державних рабів, позбавив аристократію права успадкування державних посад, скасував систему успадкування володінь еліти, поділив царство на 31 адміністративний повіт, запровадив систему кругової поруки у селах (п'ятидвірки, десятидвірки) тощо.
Реформи Шан Яна були популярними ще довго після його страти. У 221 р. до н. е. навколо царства Цінь об'єднались величезні китайські території, і реформи поширились на всю країну. Однак уже у 207 р. до н. е. імперія була знищена народом, а доктрина легізму дискредитована надовго.
Отже, Шан Ян розробив досконалу теорію східної деспотії; створив оригінальні концепції рівних можливостей, рівності перед законом, державного регулювання економічних процесів, несумісності політики з мораллю; обґрунтував імператорсько-бюрократичну систему державного управління. Він також започаткував теорію "обценьок" стосовно бюрократичного стану, принцип колективної відповідальності перед законом і систематичного оновлення державного апарату, теорію "єдиного" (землеробства і війни) у державному управлінні, систему рангів знатності, ідею управління народом не за допомогою багатства, а шляхом запровадження жорстоких законів. Учення Шан Яна стало основою практики творення велетенських політико-адміністративних машин, всеохопного механізму примусу особистості, концептуально-інституціональних основ авторитаризму і тоталітаризму.
Лао-цзи (579-499 до н. е.).
Синтез традиційних течій давньокитайської думки.
2.4. Державно-правові вчення Давньої Греції
Етап античної міфічної ідеології.
Етап формування філософського підходу до державно-правових і політичних процесів.
Етап еволюції еллінської суспільної думки.
Етап логіко-понятійного аналізу державно-правових інститутів і політичних процесів та створення наукових основ політичної моралі і політичної філософії.
Етап народження політичної юриспруденції, започаткування емпірико-теоретичного підходу до вивчення політичних проблем.
Етап злету політичної етики.